НАТО Дональда Трампа: як "скасований" саміт Альянсу стане перемогою президента США

Сергій Сидоренко, Європейська правда, Брюссель _ Середа, 24 травня 2017, 18:10
Версія для друку Коментарі
Фото: theatlantic.com

"Наступний саміт НАТО відбудеться в Брюсселі в 2017 році", – оголосив генеральний секретар Північноатлантичного альянсу Єнс Столтенберг, закриваючи тогорічну зустріч союзників у Варшаві. А на початку року в Альянсі визначили його дату: 25 травня.

Головною метою саміту тоді назвали потребу відкрити нову штаб-квартиру НАТО.

Була також друга, побічна мета – привітати Чорногорію із набуттям повноцінного членства в Альянсі.

Але по факту зірвалося все, що лише могло зірватися. В Альянсі відмовилися від проведення саміту і нині щоразу наголошують, що це – зустріч нижчого рівня (чому це важливо – ми пояснимо нижче). Повноцінного відкриття нової штаб-квартири також не буде. Будівля ще не готова, там працює лише невелика кількість співробітників. І, нарешті, завершити підготовку Чорногорії до вступу також не встигли.

Та головна проблема НАТО у ці дні складається з п'яти літер. Назва цієї проблеми – Трамп.

Більше того, в Альянсі готові до того, що лихоманити їх буде ще не один рік.

Саміт без саміту

"Ця зустріч не є самітом. Так, зустрічаються глави держав та урядів, але це не саміт. Буде лише одна робоча зустріч", – переконував журналістів у Брюсселі один із посадовців Альянсу під час background-брифінгу, що завжди проводиться перед початком зустрічі для зацікавлених ЗМІ. "Ми не брали зобов’язання, що зустріч буде у форматі саміту... Головна ідея – провести зустріч із новообраним президентом США", – додав він у відповідь на запитання ЄвроПравди.

Схожі пояснення надходять від прес-служби у відповідь на запити ЗМІ вже декілька тижнів.

Хоча насправді в Альянсі лукавлять і чудово знають про це.

Адже торік особисто Єнс Столтенберг обіцяв проведення не обіду чи вечері, а саміту, тобто засідання Північноатлантичної ради на найвищому рівні. А лише два місяці тому, в березні, ці плани були офіційно підтверджені. "Північноатлантична рада на рівні голів держав та/або урядів відбудеться 25 травня у Брюсселі", – йдеться у повідомленні, яке досі доступне на сайті Альянсу.

Це – не пуста прискіпливість. В даному разі формат важливий.

Обов'язковим елементом "справжніх" засідань лідерів країн-членів НАТО є підсумкове рішення, так звана "декларація саміту". Знизивши рівень зустріч до неофіційної, в НАТО змогли уникнути такої потреби.

Це також означає, що у форматі "вечері" не потрібно проводити окремі міністерські зустрічі, немає потреби узгоджувати спільну позицію. Можна обмежити список тем для обговорення. Є також ще один маленький, але важливий "американський" елемент. Про нього – трохи згодом.

Дипломати закликають ЗМІ не шукати глибокий підтекст у зміні формату. "Попередній саміт був у Варшаві в липні-2016. Що змінилося відтоді, що аналізувати? Кому потрібне рішення нового саміту, де буде підтримка Варшавської декларації, пункт за пунктом?" – пояснює один зі співрозмовників ЄП.

Хоча насправді всі розуміють, що з часів Варшави відбулася принаймні одна величезна зміна: змінився президент США.

Чимало країн-членів Альянсу (а Україна – тим більше!) були би щасливі отримати новий документ, нове рішення за підписом Трампа, яке би слово в слово повторило тези Варшавської декларації – і про колективну оборону, і про агресивну Росію, і про захист України.

Але ніхто – навіть американські дипломати – наразі не впевнені, чи готовий Вашингтон до такого кроку.

Білий дім без політики

Не варто робити помилку та вважати, що в США виступають проти традиційної політики НАТО. Звісно ж, ні. Проблемою є те, що за півроку після обрання Трампа Альянс досі не розуміє, якою є його політика.

Слово "невизначеність" найкраще характеризує нинішній стан у штаб-квартирі НАТО.

Дональд Трамп став першим президентом США новітнього періоду, який, увійшовши до Білого дому, влаштував тотальну кадрову чистку. В день його інавгурації з посад пішли всі без винятку політичні посли США. Серед них, звісно ж, був постійний представник США при НАТО Дулгас Льют.

Від інавгурації минуло чотири місяці, але й досі немає навіть кандидата на вакантну посаду (як, власне, і на купу інших посольських посад, які звільнилися за один день). Та це – лише невелика частина кадрового провалля, яке утворилося після обрання Трампа.

Альянсом в Америці банально нема кому зайнятися. Держдеп досі лишається без керівників на  ключових напрямках – державний секретар Трампа Рекс Тіллерсон так і не зібрав собі команду. У Білому домі також немає команди євроатлантистів.

За цих умов скасування саміту насправді було найкоректнішим можливим рішенням.

Воно дозволило Альянсу лишитися у безпеці ("on a safe side", як кажуть європейці), гарантувавши, що під час погодження тексту рішення не надійде ідея або правка, здатна перевернути штаб-квартиру догори дригом.

Адже в НАТО вже мають досвід спілкування з Трампом, який не надихає.

Попри всі натяки та дипломатичні сигнали, що надходили до Вашингтона; попри поради американських дипломатів та проекти промов, що, за даними американських ЗМІ, лягали на стіл до Трампа, він жодного разу за час президентства не заявив про готовність США гарантувати безпеку країн-партнерів.

Йдеться про статтю 5 договору НАТО (по суті, основну його статтю), яка визначає, що напад на одного з членів Альянсу є нападом на всіх. Ця стаття є стрижнем євроатлантичної безпеки, і необхідність підтвердити її не викликала сумніву у жодного президента США – до обрання Трампа. Хоча нині, за зростання російської загрози, пряма згадка про "статтю 5" була би особливо потрібною.

І ніхто достеменно не розуміє, що є проблемою.

Цілком можливо, проблемою є те, що вона потрібна Європі, а не Трампові.

Північноатлантичний шантаж

Менше ніж за півроку Дональд Трамп довів, що він є особливим президентом, який вміє ламати стереотипи.

В Брюсселі далеко не всіх тішать нові підходи Білого дому, але варто визнати, що по факту слоган Трампа "Make America great again" працює також на теренах НАТО. Дії нової американської адміністрації змусили всіх згадати, хто є реальним лідером Північноатлантичного альянсу.

Вперше це сталося в березні, коли держсекретар США Рекс Тіллерсон, за тиждень до давно призначеної міністерської зустрічі Альянсу, повідомив у Брюссель, що не зможе взяти у ній участь. Тоді Альянс опинився перед вибором: або проводити зустріч без представника США, або підлаштуватися під побажання Вашингтона.

Як кажуть дипломатичні джерела, перший варіант був відкинутий одразу.

28 міністрів закордонних справ погодилися скасувати свої плани, оголошені візити та призначені зустрічі, щоби за три дні терміново прибути до Брюсселя – лише через те, що так зручніше американській стороні.

Звісно, слово "шантаж" і навіть натяки на нього на зустрічах з американцями не звучать і не звучали.

Але дипломати зізнаються: важко позбутися враження, що Вашингтон тестує партнерів – як далеко вони готові зайти у своїх поступках американській стороні.

Наразі межу гнучкості точно не досягнуто.

У складі НАТО є кілька ядерних держав, але неофіційний статус "наддержави" мають лише Сполучені Штати Америки. Усі усвідомлюють, що трансатлантична безпека без Вашингтона неможлива. Тому в Альянсі не приховують, що вважають необхідним забезпечити для Трампа відчуття перемоги під час візиту до Брюсселя – навіть у нинішньому форматі "зустрічі, а не саміту".

Саме це визначає найімовірніші результати переговорів на найвищому рівні.

Нового господаря Білого дому, що декларує політику прагматизму, нині в Альянсі цікавлять дві речі, які він зможе "продати" власному виборцю.

По-перше, Трамп вимагає від інших країн-членів Альянсу прискорити зростання їхніх військових бюджетів, щоби у підсумку всі країни досягли відомої натівської норми: оборонний бюджет має бути не менший за 2% ВВП. Нині лише 5 з 25 країн-членів Альянсу виконують це зобов’язання.

По-друге, Трамп хотів би привезти з Брюсселя нові зобов’язання партнерів щодо боротьби з тероризмом.

Виходячи із заяв генсека НАТО Єнса Столтенберга на прес-конференції в середу, цього разу обидва бажання американського гостя будуть здійснені.

Практично всі країни, що не досягли норми у 2%, погодилися надати Трампові нові зобов’язання після брюссельської зустрічі. Джерела ЄП кажуть, що є певне незадоволення з боку Меркель. Німеччина витрачає на оборону менше ніж півтора відсотка, але резонно зауважує, що з її ВВП це складає чималу суму. Водночас зобов’язання є зобов’язанням, і навряд чи Берлін зважиться ламати трансатлантичну єдність. Швидше за все, компроміс буде знайдений.

В питанні антитероризму забезпечити перемогу Трампа ще простіше. Вашингтон вже звернувся до Брюсселя із запитом про те, щоби Альянс став частиною коаліції проти ІДІЛ. До останнього часу не всі союзники підтримували цей крок (навіть розуміючи, що Трамп прагне перемоги і готовий на альянс заради неї).

Але теракт у Манчестері, що стався за два дні до "саміту", не залишив варіантів. Жодних сумнівів у тому, що в четвер ввечері генсек НАТО оголосить про офіційне приєднання Альянсу до боротьби проти "Ісламської держави".

Ніщо не вічне

Отже, після нинішньої зустрічі Альянсу Трамп точно повернеться додому в ролі переможця.

Не виключено, що "оголошена перемога" буде навіть обопільною – хтозна, можливо, в Брюсселі від Трампа нарешті пролунає згадка про "5-ту статтю", тобто про зобов’язання колективної безпеки з боку США. Для цього в програмі зарезервоване місце для дуже короткої публічної промови американського лідера.

Та напруженість в Альянсі від цього, звісно ж, не зникне. Білий дім Трампа нескоро зможе повернути імідж передбачуваного партнера у складі НАТО; та й не факт, що він сам того прагне.

А тому у Брюсселі нині розмірковують над тим, як зробити наступну зустріч з Трампом справді безпечною, а не такою, як нині.

Це безпрецедентно для Альянсу, але

 обговорюється навіть можливість того, що наступного року саміт знову не відбудеться.

Наразі посадовці НАТО говорять про це в режимі не під запис. Та й рішення ще не ухвалене – надто багато залежить від того, як пройде тригодинна вечеря Трампа та лідерів інших країн-членів НАТО.

Але в разі, якщо в четвер ввечері генсек НАТО Єнс Столтенберг не оголосить місце та рік наступної зустрічі лідерів Альянсу, це означатиме, що в НАТО приготувалися до тривалого проблемного та непередбаченого співіснування з новою американською адміністрацією.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди", з Брюсселя

powered by lun.ua






Юрій Панченко, Європейська правда

Вікно можливостей для Києва: чи вдасться заморозити конфлікт із Польщею

Після гучного скандалу з праворадикалами на марші у Варшаві польській владі більше не потрібні нові проблеми на етнічному ґрунті. І це дає Києву шанс на конструктивнішу позицію Польщі в історичному діалозі. Але наскільки тривалим буде це "вікно можливостей"?

Олександр Мішин, Центр дослідження Африки

Так йдуть диктатори: примара військового перевороту в Зімбабве

Політична боротьба у Зімбабве загострилася на тлі погіршення стану здоров’я президента Роберта Мугабе. Ймовірною причиною заколоту стало бажання 93-річного диктатора передати владу в руки своєї дружини Грейс.


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter