Польські гроші для партій: як сусідня країна долає політичну корупцію

Давиденко Катерина, для Європейської правди _ Четвер, 13 липня 2017, 16:24
Версія для друку Коментарі
Фото: dziennik.pl

Політична корупція - одна зі світових проблем, яка роз’їдає не лише країни, що тільки стають на демократичний шлях, але й великі держави з уставленими традиціями.

Спробуємо дізнатись, як з цією проблемою борються європейські країни, зокрема наші сусіди, і розпочнемо з поляків.

Коли і навіщо в Польщі
ввели державне фінансування партій?

Діюча система фінансування політичних партій у Польщі постала ще в 2001 році. Основним актом, який регулює питання того, де партії можуть брати гроші на свою діяльність та куди їх витрачати, є, як і в Україні, закон про політичні партії, який діє від 1997 року. 

Закон, продовжуючи конституційну норму, стверджує, що "джерела фінансування політичних партій є відкритими".

Отож, такими джерелами партійних доходів можуть бути:

1. членські внески;

2. пожертви;

3. спадщина, зокрема, на підставі заповіту;

4. доходи з майна партії;

5. публічні фінанси – субвенції з державного бюджету на статутну діяльність та повернення коштів, витрачених на виборчі кампанії до парламенту Польщі або Європарламенту.

Як видно, фінансування партій юридичними особами заборонено. Така практика відповідає загальноєвропейському підходц: голосують за партії громадяни, а не фірми, а отже і фінансують їх так само лише фізичні особи. Такими особами-благодійниками можуть бути лише громадяни Польщі, що постійно мешкають на території країни.

Загальна сума переказів на рахунок партії не може перевищувати 15 мінімальних заробітних плат.

Мінімальна заробітна плата в Польщі в 2017 році складає 2000 злотих без відрахувань, тобто, йдеться про суму в 30 тис. злотих (біля 210 тис грн). Аби відчути різницю: в українському законодавстві також діє норма щодо граничного розміру внесків на користь партії від громадянина за рік – це 400 мінімальних заробітних плат (3200 грн.) або 1 млн. 280 тис. грн. 

Виходить, максимальний внесок на фінансування української партії у 6 різів більше, ніж польської. 

Окрім того, майно, яке належить партії і може приносити їй дохід, аж ніяк не трактується як можливість для провадження бізнесу: кошти, отримані таким чином, можуть бути витрачені лише на статутну діяльність або благодійність.

Тому способи отримання доходу також передбачені в законодавстві:

- відсотки від коштів партії, що перебувають на банківських рахунках (іншими словами, прибуток від депозитів);

- доходи від продажу майна, яке перебуває у власності партії;

- доходи з обороту облігацій з державної казни;

- доходи від власної діяльності.

Також законом визначено, що нерухомість, яка перебуває у власності партії, може використовуватися лише як офіси для своїх депутатів або сенаторів.

Хто може отримувати кошти з бюджету держави?

Субвенцію на статутну діяльність отримують партії, які подолали бар’єр у 3% самостійно або 6% – у складі виборчого блоку на виборах до Сейму, нижньої палати польського парламенту.

Частка, яку отримує кожна з партій, вираховується на підставі певного алгоритму, залежно від кількості відсотків отриманих кандидатами від партії.

Що характерно: від 5 до 15 % отриманих від держави коштів партія має спрямувати на так званий Експертний Фонд.

Гроші з такого Фонду витрачаються на різного роду експертизи (правові, соціологічні, суспільно-економічні і т.д.) і/або видавничо-просвітницьку діяльність, що має допомогти партії "тримати руку" на пульсі суспільства.

Скільки ж грошей поляки віддають на своїх політиків?

У 2010 році в Польщі було внесено зміни до законодавства, якими розмір бюджетних субвенцій зменшено вдвічі.

Як зазначено на сайті Державної виборчої комісії, орієнтовний річний розмір субвенції для 10 партій складає трохи більше 58 млн злотих. Виходячи з того, що в Польщі 38 млн. населення, кожен поляк "жертвує" на партії близько півтора злотих в рік.

Найбільші суми отримують "Право і справедливість",  членом якої є діючий президент Анджей Дуда (близько 18,5 млн злотих), а також партія екс-очільника Польщі Броніслава Коморовського "Громадянська платформа" (майже 15,5 млн злотих). 

 Звітування за фінансування

Щороку до 31 березня партії здають два види звітів: так звану "фінансову інформацію", а також, власне, класичний партійний звіт, які перевіряються Державною виборчою комісією (ДВК).  

Фінансова інформація містить дані щодо того, яку суму коштів з бюджету партія отримала та на що їх витратили. Звіт же містить інформацію щодо  джерел отримання коштів (зокрема, й кредитів), а також щодо видатків з виборчого фонду.

Протягом 6 місяців після отримання звітної документації, ДВК або приймає її без застережень / з певними застереженнями або не приймає повністю.

Санкції для партій, які наступають в разі невчасного подання будь-якого виду звітності або її неприйняття ДВК суворі та вкрай матеріальні:

у випадку маніпуляції зі звітами, партія втрачає право на отримання субвенції з бюджету на наступний календарний рік. 

Якщо ж йдеться про серйозні "проблеми" у звіті (наприклад, партія провадила господарську діяльність, отримувала кошти із заборонених джерел, зберігала їх поза банківськими рахунками і ДВК не прийняла такий звіт) – то починаючи з наступного кварталу, партія на 3 роки втрачає право на субвенції.

Якщо ж політична сила взагалі не подала звіт (що в Україні робить ледь не половина партій)  - ДВК звертається до суду із заявою про скасування реєстрації такої політичної партії.  

Чи все так добре з партіями в Польщі?

Відповідь однозначна: ні.

Після запровадження нинішньої системи фінансування, в Польщі не було жодного гучного скандалу, пов’язаного з отриманням політичними силами грошей з незаконних джерел. Проте ще якихось 10 років тому країну струсонув корупційний скандал, пов'язаний з Лігою польських родин – партією, яка "вивела" сотні тисяч бюджетних злотих через фіктивні договори щодо надання послуг.  

Саме тому фінансування політичних партій з бюджету – це не панацея від всіх корупційних хвороб і не існує якоїсь ідеальної моделі фінансування партій. Протягом тривалого часу в Польщі лунають пропозиції відійти від фінансування партій за рахунок платників податків: у 2015 році дійшло навіть до референдуму на цю тему.

Проте, як зазначають науковці, противники не можуть запропонувати жодної достойної альтернативи існуючому механізмові, яка б не дозволила відкотити країну назад у 90-ті роки.

Обидві сторони суперечки на тему фінансування політсил сходяться на тому, що неприпустимо дозволяти підтримку партій юридичними особами. Часто підкреслюється, що партії мають бути фінансовані через громадян: з членських внесків, добровільних внесків від симпатиків партій або з 1% з податку на доходи фізичних осіб.

Але соціологія доводить, що поляки не зацікавлені в тому, аби держава обтяжувала їх внесками на користь партій з тих самих причин, з яких не хочуть утримувати партії з бюджету.

Науковці, зокрема, Ярослав Збєранек з Фонду Стефана Баторія, пояснюють, чим загрожуватиме відхід від бюджетного фінансування партій.

Без фінансування партій з бюджету партії будуть змушені шукати кошти, якими б можна було залатати діри в партійних касах.

З одного боку можна очікувати підвищення членських внесків з партійних функціонерів, зокрема, тиск відчують особи, які займають посади в державних органах за протекцією партії. В цьому випадку, партії будуть зацікавлені мати якомога більше своїх людей в державних структурах, що потягне за собою прискорену політизацію публічної адміністрації.

З другого боку, з’являться спроби отримання коштів з нелегальних джерел, наприклад, з бізнесу через підставних осіб, як це вже було в Польщі в 90-х роках і як це часто є зараз в Україні.

А поява таких корупційних випадків або хоча б припущення їх існування потягне різке зниження довіри до політичних партій загалом. 

Контролювати видатки

Основною проблемою, пов’язаною з фінансовим аспектом діяльності партій у Польщі є не кошти, отримані нелегально, як наприклад, в Україні, а витрачання їх не за призначенням.

Тому польські експерти пропонують ряд змін до законодавства, які будуть корисні й Україні:

Дисципліна видатків.

В законодавстві має бути чітко визначено, на які саме цілі можуть бути використані кошти, отримані партією з державного бюджету.

Польські експерти вірять в те, що державні гроші треба в першу чергу витрачати на аналітичну діяльність.

Обмеження видатків на рекламу.

Основною вимогою реформування механізму фінансування партій є вимога щодо встановлення жорстких лімітів на рекламу, просування партії та виборчу кампанію з коштів, отриманих з бюджету.

Це, по-перше, стимулює партії шукати фінансової допомоги серед своїх партійців та симпатиків, а, по-друге, збільшить кількість безпосередніх контактів з виборцями. Ця проблема гостро стоїть і в українських реаліях, коли виборець бачить свого кандидата лише в телевізорі, проте з частотою раз на 20 секунд.

Відкрита, прозора фінансова документація.

Польські науковці обстоюють думку щодо підвищення доступу громадян до інформації про видатки партії.

Зокрема, йдеться про пропозиції деталізувати форму фінансового звіту, а також покласти на партії обов’язок надавати разом зі звітом до Державної виборчої комісії (яка й перевіряє партійну звітність) фінансову документацію, яка б підтверджувала видатки партії.

Як видається, в Україні в цьому випадку пішли від протилежного: в нас, на відміну від поляків, партійна звітність є відкритою та оприлюднюється як на сайтах партій, так і на сайті НАЗК. Проте сам звіт для українських політиків є настільки деталізованим, що створює труднощі як для партійців, які його заповнюють, так і для працівників НАЗК, які його перевіряють.

Зниження виборчого порогу.

Йдеться про можливість наслідування Франції, Німеччини чи Естонії та зниження виборчого порогу, подолання якого дозволить отримувати державне фінансування з 3% до, наприклад, 1%.

Підвищення підтримки партій громадянами.

Своєрідним викликом для держави є напрацювання механізмів, які б підвищили залученість звичайних громадян до фінансової підтримки діяльності партії.

Своєрідне заохочення партій шукати підтримки у громадян існує в Німеччині, де сума коштів, які та чи інша політична сила отримає з бюджету залежить не від кількості отриманих на виборах голосів,а від кількості грошей, якими рядові німці підтримали партію. Так, за кожне євро, яке надійшло на рахунок партії від громадян, з державного бюджету партія отримає 38 євроцентів. 

Досвід Польщі показує, що у спробах сформування політичної системи з прозорим фінансуванням, ми рухаємося подібними шляхами, а, отже – стикатимемось з подібними проблемами. А чи оминемо ми їх, вивчивши чужі помилки, – залежить лише від нас.

 

Автор: Катерина Давиденко,

Центр "Ейдос"

powered by lun.ua


Ольга Михайлова, історик

Декомунізація по-польськи: чим ініціативи у сусідній країні відрізняються від українських

На сьогодні демонтаж свідчень колишньої залежності від СРСР для польського політикуму – важливіший пріоритет, ніж статус-кво у стосунках з РФ. І з цього питання серед польських політиків існує сталий, впевнений консенсус.

Юрій Панченко, Європейська правда

Непорозуміння у СОТ: навіщо Україні давати фору РФ у принциповій справі

На принципово важливі консультації з Росією у СОТ українська делегація поїхала, не маючи юридичної підтримки. Такий крок може дуже дорого коштувати Україні. Особливо якщо згадати спроби РФ унеможливити наше звернення до провідних юристів з міжнародного торгового права.


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter