Brexit дружбі не перешкода: аудит відносин України та Великої Британії

Сергій Солодкий, Микола Бєлєсков, Інститут світової політики _ Середа, 05 липня 2017, 10:53
Версія для друку Коментарі
Фото president.gov.ua

Взаємодія України і Великої Британії має десятки, а може, і сотні прикладів інтенсивної співпраці, але ще більше можна знайти прикладів, які свідчитимуть про прогалини і недопрацювання.

Кидається в очі дисбаланс візитів: кількість офіційних поїздок українських представників влади до Лондона значно більша, аніж приїздів високопоставлених британських політиків до Києва.

За роки незалежності відбувся аж один повноцінний візит до України британського прем’єр-міністра (Джон Мейджор у 1996 році).

При цьому сторони іще в 2008 році у спільній заяві задекларували стратегічний характер взаємодії. Однак і дотепер така ситуація залишається більше амбіцією і перспективою, ніж реальним станом справ. Чимало британських представників, які займаються українським напрямком, дивуються, що відносини між двома країнами мають стратегічний характер.

Офіційний Лондон у своїй політиці щодо Києва в середині 2000-х років керувався баченням, що в інтересах Великої Британії було б перетворення України на повноправного члена НАТО. Пізніше, у 2009-2013 роках, акценти були зміщені на підтримку розробки і підписання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС.

Агресія Росії проти України лише посилила в офіційного Лондона переконання, що тільки успішні внутрішньодержавні реформи будуть гарантією неповторення подібного у майбутньому; ці зміни, вірять у Британії, дадуть можливість створити нову основу для двосторонніх відносин.

Кроки нового британського керівництва чітко вписуються у формулу "Британія виходить із ЄС, але не залишає Європу". Її можна навіть перефразувати: "Британія виходить із ЄС, але не забуває про Україну". 

Лідер у питанні санкцій

Велика Британія завжди послідовно підтримувала євроатлантичну і європейську інтеграцію України. У Лондоні з прихильністю дивилися навіть на надання Києву перспективи членства в Євросоюзі, що і раніше виглядало неймовірним, а за нинішніх обставин – тим більше.

Роль Британії була особливо відчутною на європейському напрямку перед Вільнюським самітом 2013 року, який мав ознаменуватися підписанням Угоди про асоціацію.

Велика Британія сприймала Угоду про асоціацію як перший крок до майбутнього повноправного членства України у ЄС. 

Така позиція якісно вирізняла британську сторону, оскільки з подібним трактуванням Угоди про асоціацію між Україною і ЄС погоджувалися хіба що країни колишнього соцтабору, в той час як Брюссель постійно наголошував на тому, що ця угода не повинна створювати ілюзій в України.

Велика Британія проявила особливу активність у найкритичніший період 18-21 лютого 2014 року задля досягнення угоди між сторонами протистояння у Києві.

Уряд на чолі з Девідом Кемероном виходив із позиції, що саме на офіційній владі лежить основна відповідальність щодо повернення ситуації у мирне русло. З іншого боку, саме Велика Британія була одним із ініціаторів ідеї запровадження санкцій на рівні ЄС у вигляді замороження активів і відмови у видачі віз представникам тодішньої української влади. 

Ці недавні приклади показують бажання офіційного Лондона грати одну із провідних ролей у питаннях вибору Україною вектора зовнішньополітичної орієнтації у 2012-2013 роках. Британія при цьому займала роль, так би мовити, кулуарного гравця — її зусилля були вкрай важливими, часом вирішальними, проте Лондон не завжди прагнув це демонструвати, виходити на перший план. 

Із початком російської агресії проти України британський уряд обрав курс на політично-дипломатичну ізоляцію РФ — офіційний Лондон відмовився брати участь у підготовці до саміту G8 в Сочі. Також Велика Британія у взаємодії із США почали просувати ідею щодо необхідності запровадження санкцій щодо Росії. Можливість запровадження санкцій розглядалася британською стороною як засіб змусити Росію почати прямий діалог із новим урядом в Україні для вирішення усіх протиріч мирним шляхом відповідно до приписів міжнародного права.

Відтоді почав формуватися імідж Британії як країни, що виступає за найжорсткішу позицію щодо Москви.

Невипадково український президент у неформальних бесідах часто згадує про підтримку західних партнерів.

Більш дружніх контактів з-поміж західних лідерів українському президенту вдалося досягнути хіба що з німецьким канцлером.

 

Із Терезою Мей, сфокусованою більше на внутрішньому порядку денному Великої Британії, такого рівня довіри українській верхівці досягнути поки що не вдалося. Хоча в Україні з особливою гордістю наголошують, що британська прем’єрка зустрілася в Лондоні з Петром Порошенком у найгарячішу пору — їй доводилося оголошувати рішення про позачергові парламентські вибори. У Києві сприйняли як важливий політичний сигнал таку зустріч, зважаючи, що візит президента міг виявитися на межі зриву. 

Отже, українсько-британські відносини в умовах російської агресії пережили значну інтенсифікацію.

Британська сторона, не будучи членом Нормандського формату, була проте одним із головних ідеологів необхідності запровадження і підтримання режиму санкцій щодо Росії. Лондон також активно працював над формуванням консенсусу щодо цього питання всередині ЄС, а також у рамках взаємодії між США і європейськими країнами.

Хоча заради справедливості варто визнати, що в Києві незадоволені такою ситуацією, вважаючи, що Лондон міг би і зобов’язаний бути активнішим, зважаючи на взяті зобов’язанні у Будапешті в 1994 році. Окрім того, Лондон міг би зробити набагато більше у питанні блокування російських активів, зважаючи на масштабну присутність російського капіталу в Британії. 

Допомога реформам

Іншим виміром двосторонніх відносин між Великою Британією і Україною є активне надання британською стороною різнопланової допомоги для реформування.

У 2015 році державний секретар у закордонних справа і справах співдружності Філіп Хеммонд заявив про те, що Велика Британія надалі підтримуватиме Україну у питаннях відновлення територіальної цілісності і суверенітету, а також реалізації реформ. Таким чином, офіційний Лондон визначав ці питання двостороннього порядку денного однаково важливими. При цьому вважаючи, що результативність проведення реформ визначить, наскільки успішно Україна буде протидіяти російській агресії.

У травні 2015 року на саміті Східного партнерства у Ризі Девід Кемерон заявив про виділення 3,5 млн фунтів по Good Governance Fund для підтримки належного врядування і економічних реформ. Із цих грошей Україна мала отримати 2 млн фунтів. Ці кошти мали бути спрямовані серед іншого на створення антикорупційних органів (1 млн фунтів), гарантування роботи незалежних ЗМІ і журналістики (200 тисяч фунтів).

У своєму виступі на саміті Східного партнерства у Ризі прем’єр-міністр Великої Британії визначив пріоритети взаємодії, в тому числі й щодо України. До ключових напрямків роботи було віднесено забезпечення економічного зростання і створення робочих місць через інтеграцію із ЄС, протидія корупції і посилення верховенства права, прозорість і підзвітність уряду.

На сьогодні Велика Британія надає допомогу Україні у рамках чотирьох фондів, при цьому значна частина програм трьох із чотирьох фондів стосується сприяння внутрішньодержавним перетворенням.

У плані оцінки успішності реформ в Україні, зважаючи на значні масштаби власного прямого і опосередкованого залучення, Велика Британія демонструє дещо амбівалентний підхід.

Із одного боку, під час візиту до України у березні 2017 року державний секретар у закордонних справа і в справах співдружності Борис Джонсон виступив з ідеєю проведення Міжнародної конференції з питання реформ. Захід задумувався для демонстрації успіхів України після Революції гідності — для того, щоб показати перетворення країни на якісно іншу державу, в якій, зокрема, можна вести бізнес.

Ця конференція зрештою стала реальністю - вона відбудеться 6 липня. 

З іншого боку, в урядовому документі "Overseas Business Risk — Ukraine" (вересень 2016 року) чітко відзначалося, що незважаючи на те, що за останні два уряди було зроблено більше кроків щодо реформ, ніж за всю історію незалежної України, швидкість перетворень усе одно повільна!

Тому Україна має чітко розуміти, що очікування британської сторони щодо практичних результатів реформ лише зростатимуть або ж не варто виключати скорочення допомоги.

Окремим виміром британської допомоги Україні протягом цього періоду стало рішення 6 березня 2014 року надіслати групу експертів, яка б займалася поверненням викрадених і вивезених за кордон фінансових активів. Утім, ситуація особливо в цьому плані не просунулася — у Лондоні звертають увагу на брак зусиль з боку правоохоронних органів України.

Ще однією формою допомоги з боку Лондона може стати максимальне спрощення процедури оформлення британських віз. Проблеми, які постають перед українцями (сплата значної суми для отримання візи, рекордна додаткова плата за прискорення її оформлення), терміни, високий рівень відмов, уже давно викликають негативні емоції в Україні.

Така ситуація значною мірою б’є по позитивному іміджу і м’якій силі Великої Британії в Україні. Як один із варіантів можна розглянути поширення на Україну правила, яке було запроваджене у січні 2016 року щодо громадян КНР — можливість видачі дворічної багаторазової візи за 85 фунтів стерлінгів. Наразі саме стільки на сьогодні для українців коштує віза на 6 місяців.

Іншим варіантом для розгляду мала б стати схема Electronic Visa Waiver (EVW), яка існує щодо низки країн Перської затоки. По-перше, вона безкоштовна, а по-друге, вона передбачає лише електронне заповнення форми без необхідності відвідування візового центру.

Ці приклади показують, наскільки візова практика Великої Британії може бути розмаїтою і гнучкою, а тому Україні було б доречно порушувати це питання більш рішуче, зважаючи на досягнення безвізвого режиму з ЄС.

Військова допомога Україні 

Російська агресія проти України зробила одним із пріоритетних напрямків двосторонньої взаємодії отримання офіційним Києвом максимально можливої допомоги для посилення обороноздатності. 

Паралельно з наданням допомоги у рамках багатосторонніх механізмів НАТО офіційний Лондон здійснював постачання матеріально-технічної допомоги Україні. У жовтні 2014 року уряд Великої Британії вирішив надати Україні перший масштабний пакет допомоги для посилення обороноздатності. Йшлося про 1 тисячу бронежилетів і шоломів, 80 комплектів обладнання для швидкої допомоги, 500 комплектів зимового одягу для військових, 500 теплих пончо. Передачу цього пакету допомоги від Великої Британії було здійснено у грудні 2014 року.

На фоні ескалації російсько-українського конфлікту у січні-лютому 2015 року Велика Британія вирішила надати у березні 2015 року другий пакет допомоги Україні. Ішлося про 2 тисячі шоломів марки 6, 150 шоломів із приладами нічного бачення, 200 GPS навігаторів, 220 захищених ноутбуків, 1000 аптечок першої медичної допомоги.

Урешті-решт, у листопаді 2015 року уряд Великої Британії заявив про надання Україні третього пакету допомоги на 971 тисячу фунтів стерлінгів для закупівлі 170 великих наметів, 170 нагрівних елементів, 600 комплектів теплого одягу. Загалом же протягом 2014-2016 років

Велика Британія надала матеріально-технічної допомоги Україні на суму в $4,9 млн, або 2,9% від загальної міжнародної допомоги, увійшовши у п’ятірку найбільших міжнародних донорів.

Іншим важливим елементом допомоги Великої Британії для посилення обороноздатності стала програма тренувань Збройних сил України. У повідомленні щодо початку ініціативи чітко відзначалося, що вона буде здійснюватися подалі від районів, де безпосередньо відбуваються бойові дії на сході України. Тим самим британський уряд чітко показував, що програма тренувань не означає прямого залучення Лондона у конфлікт України і Росії.

Робота британського військового інструктора

У рамках програми тренувань за участю Великої Британії було підготовлено 5 тисяч бійців, що на 1 тисячу більше, ніж планувалося до цього. Тим самим британська програма дозволила підготувати найбільше бійців Збройних сил України. Однак, з іншого боку, цим самим чітко прослідковується тенденція зміщення акцентів із передачі матеріально-технічної допомоги до проведення тренувань у рамках політики Великої Британії щодо посилення обороноздатності України.

Окремим виміром взаємодії України і Великої Британії у військовій сфері є діяльність у Міністерстві оборони України британського цивільного радника з питань оборони Філа Джонса. Одним із пріоритетних напрямків його роботи є сприяння у реалізації "Антикорупційної програми МОУ на 2015-2017 роки" через створення відповідної системи контролю на основі запровадження і дотримання відповідних стандартів у цій сфері. 

В очікуванні інвестицій

В основі українських інтересів стосовно Великої Британії в економічній сфері лежить бажання максимального залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ), а також ліквідація дисбалансу у взаємній торгівлі.

Велика Британія продовжує вважати Україну державою зі значними можливостями для ведення бізнесу, саме тому Лондон виявляв великий інтерес і до зони вільної торгівлі між Україною і ЄС, проте британський інвестор побоюється виходити на український ринок. Обсяг британських інвестицій в економіку України на 1 квітня становили майже $2 млрд, або 5,3% від загального обсягу.

На заваді інвестуванню може стати і вихід Британії з Євросоюзу — в обох країнах поки що навіть на рівні теорії не уявляють, на яких умовах вони співпрацюватимуть в торговельно-економічній сфері через два роки, коли Угода про асоціацію вже не поширюватимуться на британців.

Попри це, компанії з Великої Британії були одними з піонерів щодо інвестування у виробничі потужності України, що дозволило їм закріпитися у низці галузей. Існує кілька сфер, де британська присутність є особливо відчутною і важливою – харчова промисловість, нафтогазова сфера, надання консалтингових послуг, торгівля.

 

Автори: 

Сергій Солодкий, Микола Бєлєсков,

Інститут світової політики

Публікацію підготовлено за підтримки "Ініціативи з розвитку аналітичних центрів України", яку виконує Міжнародний фонд "Відродження" (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні

ЧИТАЙ ТАКОЖ
powered by lun.ua




Кястутіс Ланчінскас, Консультативна місія ЄС

Скандинавський рецепт для українських мітингів: як має діяти Нацполіція під час масових безладів

Якщо від початку вийти у натовп з шоломами та щитами, ефект може бути протилежний... Нова модель дій української поліції не буде повністю "скандинавською". Вона буде українською, але базуватиметься на методах, ефективність яких вже перевірена в інших країнах...

Юрій Панченко, Європейська правда

Євроінтеграція для холодильника: що прийде на зміну боротьбі за безвіз

Продукція транснаціональних компаній, що продається по всьому континенту (і навіть за однаковими цінами), різниться за якістю залежно від того, де її купують: у «старій Європі» чи у «новій»... Ми можемо стати свідками безпрецедентного кейсу захисту прав споживачів...


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter