Бікіні, мігранти та надмандати: як агітують та голосують на виборах у Німеччині

Іванна Костіна, Європейська правда, Берлін _ П'ятниця, 22 вересня 2017, 16:11
Версія для друку Коментарі

Берлін готується до проведення 44-го щорічного марафону. Це – один з найвідоміших та наймасовіших забігів у світі, що відбудеться 24 вересня за участі десятків тисяч бігунів з різних держав.

І цього ж таки дня на фінішну пряму вийдуть учасники іншого марафону – передвиборчого. За місця у Бундестагу змагаються одразу 42 партії, хоча шанси на подолання 5-відсоткового бар’єра мають лише шість із них.

Ці дві теми – марафон і вибори – домінують в обговореннях берлінців. При чому політичний марафон практично втратив інтригу: всі сходяться на думці, що переможець виборів, чи то пак – переможниця (саме таке уточнення постійно доводилося чути) вже відома.

Відомо і те, хто візьме "срібло". Питання лише в тому, хто стане третім.

Та хоча на самих виборах гарантовано перемагає партія Меркель, а на другому місці напевне буде партія Шульца, всі чекають не так голосування, як наступних після нього днів, коли йтиметься про формування коаліції.

А поки найпотужніша держава Європи готується до процесу волевиявлення, ми зупинимося на особливостях німецької виборчої системи. Системи, зовсім відмінної від української; складної, але справедливої і такої, що дозволяє максимально точно відобразити волю виборця.

Надмандати

Як і в Україні, у Німеччині діє змішана система виборів. Частина депутатів обирається за партійними списками, які відрізняються залежно від федеральної землі, частина – у 299 одномандатних округах, за один тур.

Здавалося б, дуже схоже на українську систему. Але це – лише на перший погляд

Насправді навіть більшість німців не до кінця розуміють, як це працює.

"Мене часто просять не вдаватися в детальний опис виборчої системи, і я з радістю погоджуюся, бо я сам не зовсім впевнений, що повністю її зрозумів", – розповідає професор політології Вільного університету Берліна Оскар Нідермаєр.

Основна складність пов’язана з так званими надмандатами (Überhangmandate).

Кожен німецький виборець у неділю отримає бюлетень, з допомогою якого може віддати два голоси. Перший голос – за кандидата зі свого округу, другий – за партійний список.

Саме другий голос і визначає майбутнє співвідношення сил у парламенті.

Для прикладу уявімо ситуацію, що кандидати від правопопулістської "Альтернативи для Німеччини" у федеральній землі Саксонія виграють у семи одномандатних округах, однак за пропорційною системою проводять у Бундестаг лише шість депутатів. В такому разі всі семеро "мажоритарників" потрапляють до парламенту, але один з мандатів вважається "зайвим" і носить назву "надмандат" (адже співвідношення сил у парламенті, як ми пам’ятаємо, визначається другим голосом у бюлетені).

Саме тому, коли у 2009 році Християнсько-демократичний союз отримав одразу 21 "надмандат", і це відчутно змінило баланс сил, Конституційний суд Німеччини заявив про неконституційність такої системи.

В результаті було знайдене рішення, за яким у разі отримання однією партією надмандатів інші партії також мають право на додаткові місця. Йдеться про складні математичні розрахунки, які, втім, дозволяють забезпечити пропорційне співвідношення сил у парламенті.

Нову "відредаговану" виборчу систему вперше було застосовано під час попередніх виборів до Бундестагу в 2013 році, і вона продемонструвала іншу проблему – збільшення кількості членів парламенту за рахунок надмандатів, яке важко спрогнозувати.

Так, якщо базовою кількістю депутатів у Бундестазі є 598 осіб, то у чинному складі парламенту їх 631.

На думку аналітиків, в результаті виборів 24 вересня число парламентарів може досягти або й перевищити 700. А це вже додаткові витрати з бюджету, та й Рейхстаг не гумовий.

Саме тому ведуться розмови про заміну виборчої системи на таку, яка б не порушувала принцип пропорційності і не призводила до збільшення кількості депутатів. Та поки це лише розмови, і недільні вибори вдруге пройдуть за системою компенсації надмандатів.

 

День виборів

Голосування на виборах до Бундестагу відбудеться з 8.00 до 18.00 24 вересня. У ньому можуть взяти участь 61,5 млн виборців.

Особливістю виборів у Німеччині, на відміну від України, є можливість поштового голосування. Так, за три тижні до виборів кожному виборцеві надходить повідомлення, в якому вказана його дільниця, а також порядок голосування поштою.

Такою можливістю останнім часом користується все більше людей.

"Станом на 20 вересня у Берліні було видано 660 тисяч дозволів на голосування поштою, тобто 26,4% від загальної кількості зареєстрованих виборців, яка становить 2,5 мільйона осіб", – розповіла голова виборчої комісії федеральної землі Берлін Петра Міхаеліс-Мерцбах.

За її словами, під час парламентських виборів 2013 року можливістю голосування поштою скористалися 21,6% виборців.

На думку чиновниці, нинішнє зростання обумовлене, зокрема, Берлінським марафоном і побоюваннями виборців з приводу можливих труднощів на шляху до дільниць. Проте, за її словами, тенденція до збільшення кількості тих, хто голосує поштою, спостерігається і в інших містах Німеччини.

У виборчій комісії наголошують, що попри таку значну кількість охочих голосувати поштою система є цілком захищеною від можливості подвійного голосування. Як тільки виборець повідомляє про намір голосувати поштою, його ім'я автоматично зникає зі списку на дільниці, виборцю ж видається відкріпний талон, який він разом із бюлетенем надсилає на обрану дільницю. Тут є інша проблема – теоретично бюлетень може бути втрачений.

Але скарги виборців на "загублені" конверти з бюлетенями і відкріпними талонами є поодинокими завдяки злагодженому механізму співпраці з німецькою поштою.

Тим не менше, принцип голосування поштою викликає і застереження.

"Так, це дозволяє забезпечити високу явку, але у нас немає повного контролю за тим, що голосування дійсно проходить таємно і вільно", – зазначає Петра Міхаеліс-Мерцбах.

Ще однією особливістю німецьких виборів є організація виборчих комісій.

Справа в тому, що незалежно від рівня комісії (дільнична чи федеральна), робота її членів не оплачується та здійснюється здебільшого на громадських засадах і добровільно. Так, на цьогорічних виборах у процесі видачі бюлетенів і підрахунку голосів по всій країні братимуть участь близько 650 тисяч волонтерів.

І хоча, за словами голови виборчої комісії федеральної землі Берлін, у місцевих органів влади є повноваження примусити будь-якого громадянина до роботи в комісії, цього ніхто не робить, оскільки достатньо і волонтерів. Призначаються на посади лише керівники комісій різних рівнів.

"Голова земельної виборчої комісії, зокрема тут, у Берліні, призначається урядом Берліна. Але я не підзвітна ані меру міста, ані сенатору з внутрішніх справ. Я відповідаю лише перед законом", – пояснює вона.

Битва за бікіні

Виборча кампанія у Німеччині триває до самого дня виборів – тут немає такого поняття, як "день тиші" (на відміну від багатьох інших країн, у тому числі України). Заборона на агітацію набуває чинності лише з півночі неділі.

 

Політична агітація у Німеччині заслуговує на окрему згадку – за строкатістю зовнішньої реклами і її кількістю передвиборний Берлін може конкурувати з українськими містами на пікових етапах виборчих кампаній.

При чому зовнішню рекламу активно використовують як великі парламентські партії (для яких мільйони євро, витрачені на кампанію, є виправданими), так і політсили, чиї шанси на місце у Бундестазі примарні.

Якщо великі партії спираються на традиційну стилістику, то

маргінали можуть просто-таки змагатися в креативі – настільки, що світлини передвиборних плакатів колекціонують у соцмережах.

Серед найвинахідливіших варто відзначити партію під назвою "Партія", і звісно ж, ультраправих з "Альтернативи для Німеччини" (АдН). При цьому для останніх немає заборонених тем – це і критика соціальної політики конкурентів, і відвертий чорний піар, і апеляція до страху маленької людини перед неконтрольованою міграційною кризою.

А у своїх плакатах АдН, серед іншого, обігрує страх перед ісламським тероризмом і начебто нездатність мусульман інтегруватися в німецьке суспільство. Приклад – світлина двох дівчат у купальниках із написом: "Бурка? Ні, ми за бікіні".

Чи допоможе їм така досить суперечлива креативність – покаже час. І чекати лишилось недовго.

Автор: Іванна Костіна,

"Європейська правда", з Берліна







Юрій Панченко, Європейська правда

10 років невизнання: чи існують для України причини розпочати відносини з Косовом

Косово святкує десяту річницю своєї незалежності. Всі ці 10 років позиція офіційного Києва була незмінною: ми не визнаємо незалежність Косова та вважаємо цей регіон невід'ємною частиною Сербії. 10 років тому це рішення виглядало відносно логічним. А зараз?

Микола Капітоненко, МЦПД

Розмова про цінності: що сказав та про що промовчав Петро Порошенко в Мюнхені

Європейці прекрасно бачать рівень деградації демократичних інститутів та захисту прав. Наше повчання Заходу на тему цінностей виглядає не дуже переконливо. Так само, як слова, що ані політика, ані бізнес не можуть існувати окремо від цінностей. Як ми точно знаємо - можуть (рос.)


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter