Останніми тижнями польські урядовці раптом суттєво пом’якшили свою риторику щодо України.

Гучні міжнародні суперечності, викликані змінами до польського закону про Інститут національної пам’яті, змушують уряд сусідньої країни корегувати свій зовнішній курс (хоча причиною скандалу була передусім не "українська", а "єврейська" частина цього закону).

Першою ластівкою таких змін став програмний виступ 21 березня у Сеймі голови польського МЗС Яцека Чапутовича. У блоці, присвяченому стосункам з Україною, головний польський дипломат висловив лише одну претензію до української влади – щодо мораторію на ексгумації.

На тлі промов попередника Вітольда Ващиковського, який регулярно наголошував на "свідомому спотворенні історичної правди Україною", а також на "героїзації бандеризму", такий виступ виглядав явно як жест примирення.

Навіть згадавши 75-річчя подій на Волині, яке Польща відзначатиме цього року, Чапутович наголосив лише на важливості ухвалення спільного з Україною "сценарію вшанування цих історичних подій".

Зміну настроїв підтверджують і кадрові зміни у МЗС.

Зокрема, на цьому тижні посаду державного секретаря міністерства залишив Ян Дзедзічак – один із найпослідовніших "борців за відновлення історичної справедливості". І це не все – за інформацією польських ЗМІ, з МЗС також звільнено голову міністерського кабінету Яна Париса, відомого заявою, що Україна потребує Польщі, а от Польща без України здатна собі зарадити.

Показовий момент: минулого тижня на сайті ЄвроПравди вийшло інтерв’ю заступника голови польського МЗС Бартоша Цихоцького. Розмова з ним відбулася під час Форуму "Європа-Україна" у Жешуві. Між днем інтерв’ю та його публікацією минуло трохи більше тижня, і незадовго до виходу цього матеріалу офіс заступника міністра попросив пом’якшити одне висловлювання дипломата, прибравши критику дій української місцевої влади.  

І нарешті, польські урядовці поступово змінюють свою позицію щодо української частини нових положень закону про Інститут національної пам’яті.

Ці норми вже набрали чинності, але закон направлено на розгляд у Конституційний трибунал. Не виключено, що зрештою судді приберуть з нього найбільш одіозні норми.

Наприкінці березня міністр юстиції (та одночасно генпрокурор) Збігнев Зьобро направив до Конституційного трибуналу лист із висновками, згідно з якими положення закону про "злочини, вчинені українськими націоналістами" потребують уточнення та корекції. Що характерно, досі, зокрема, під час ухвалення закону, Мін'юст не бачив проблем із цими нормами.

Чи достатньо цього, щоб говорити про корекцію курсу?

З одного боку, подібна тактика вже використовувалася польським урядом. Наприклад, два роки тому, схваливши резолюцію про "Волинську різанину", польська влада демонстративно провела декілька акцій, вшановуючи "правильних" з, її точки зору, українців.

Такі дії мали на меті зменшити негативну українську реакцію на схвалене рішення, без змін самої "волинської ухвали".

Втім, нинішня ситуація є дещо відмінною від подій дворічної давнини. Міжнародний конфлікт навколо Інституту нацпам’яті виявився настільки гучним, що Варшава дійсно потребує зниження напруги. У тому числі – і у відносинах з Україною.

Звичайно, це чудова новина для Києва. Однак залишається питання: чи можна говорити про нинішню відлигу у відносинах Києва та Варшава як про довгостроковий тренд?

Є декілька факторів, які ставлять це під сумнів.

По-перше, не слід забувати, що 11 липня Польща відзначатиме 75-річчя подій на Волині. Як показало минулорічне вшанування жертв (перше проведене на офіційному рівні), скорботна річниця стане джерелом електоральних балів для польських ультраправих. І це є викликом для "Права та справедливості" - у правлячій партії переймаються можливим відтоком своїх виборців вправо, а тому все частіше використовують відповідні гасла.

Тому сумний ювілей стане черговим випробуванням для українсько-польських відносин.

І це не єдиний ризик.

Навіть в умовах корекції курсу, "червоною лінією" для Варшави залишається питання мораторію на ексгумації. Втім, в українському МЗС уже заявили, що чекають від Польщі першого кроку у питанні відновлення українських пам’яток на своїй території. І лише після цього мораторій буде скасовано.

Чи готова Варшава на такий компроміс? Тут доречно процитувати вже згадане інтерв’ю Бартоша Цихоцького. "Жоден польський уряд не піде на легалізацію монументів, що прославляють людей, які відзначилися знищенням місцевого населення", - заявив він. За даними ЄвроПравди, ця позиція Варшави поки корекції не підлягає.

І нарешті, подальший розвиток відносин залежить від рішення Конституційного трибуналу щодо закону про ІНП. Відповідного рішення можна очікувати або до кінця квітня, або на початку травня.  

Звичайно, що публічна зміна позиції голови Мін'юсту збільшує ймовірність того, що конституційні судді погодяться скорегувати закон. Втім, аж ніяк не гарантує цього.

Попри вказані ризики, підстав для обережного оптимізму все ж більше.

Дуже схоже, що у Варшаві нарешті зрозуміли: їхні претензії до Києва виросли до абсолютно нереалістичних розмірів. А відповідно, гіпотетичне їхнє виконання викличе протести всередині українського суспільства.

Зрештою, затяжний конфлікт України та Польщі однозначно грає не на руку нашим країнам. Доведено історією.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора