Командувач сил США в Європі: На Донбасі дипломати без військових – як оркестр без інструментів

Сергій Сидоренко, Європейська правда, Львів _ Понеділок, 04 грудня 2017, 09:12
Версія для друку Коментарі
Фото надане прес-службою Львівського безпекового форуму

Бен Ходжес – представник американської військової еліти. Він має за плечима досвід війни в Іраку, де очолював бригаду, а також в Афганістані, де обіймав кілька керівних посад. Від 2014 року генерал-лейтенант Ходжес очолив Сухопутні війська США в Європі (United States Army Europe).

З 59-річним генералом "Європейська правда" мала змогу поспілкуватися на полях Львівського безпекового форуму. І навіть короткого спілкування було достатньо, щоби переконатися: Бен Ходжес здатний зруйнувати українське уявлення про кар’єрних військових. Він відкритий до спілкування з пресою, не боїться сміливих заяв і, до слова, просуває в Україні військову реформу, що має призвести до появи саме таких офіцерів.

Та перед тим як відповідати на "серйозні" запитання, генерал поділився особистим: історією про те, звідки бере корені його прихильність до України. 

"Три роки тому, у 2014 році, ми прямували до Яворова на навчання та мали кілька годин у Львові. Ми вийшли на вулицю у центрі міста, і тут до нас несподівано підійшла якась літня жінка і спитала, хто ми. Зі мною був колега, литовський військовий, тому він допоміг з перекладом.

Я відповів, що ми з НАТО, і вона, щойно почула це, розплакалася. 


Той самий "генеральський" рюкзак зі стрічкою

Вона дякувала нам за допомогу, яку НАТО надає Україні, говорила, наскільки це важливо. А потім зняла зі своєї сумки стрічку і віддала її мені. Відтоді – вже три роки – ця стрічка завжди зі мною".

За три роки на посаді Бен Ходжес був в Україні чи не десяток разів. Американський генерал каже, що не лише допомагає тренувати наших солдатів: він наполягає, що так само США є чого повчитися в України. Про це, а також про  підтримку з боку Альянсу – в інтерв’ю на ЄвроПравді. 

– У 2014-2015 роках чимало говорили про небезпеку повномасштабного вторгнення РФ до України. Чи лишається така небезпека донині?

– Не думаю, що можна говорити про високу імовірність такого сценарію. А шлях, який робить це менш реальним, однозначний: ви маєте демонструвати свою готовність до такого сценарію. Всі мають бути свідомі того, що Україна здатна до спротиву, що у вас є також розвідувальна спроможність.

Власне, в цьому i полягає стратегія стримування, яку сповідує НАТО: мати спроможність і демонструвати її. У мене є впевненість, що українське керівництво і безпекові структури розуміють цей підхід.

Хоча, звісно, я хочу підкреслити, що Росія також має нести відповідальність за "зниження температури".

– Що дозволило зменшити небезпеку нового військового загострення?

– Перш за все, це ваші військові, які зупинили просування росіян та керованих ними сепаратистів. Це не скасовує того, що українська армія потребує реформ, і на щастя, я бачу у вас прагнення до змін.

Свою роль, звісно, відіграла також підтримка Заходу.

Але вам треба бути свідомими того, що ця підтримка не є вічною.

Вона не зберігатиметься назавжди, якщо ми не будемо бачити, що Україна продовжує рух дорогою реформи. Якщо не буде прозорості у витрачанні коштів в оборонній промисловості, якщо виплати коштів військовим не стануть безумовно прозорими, якщо не збільшиться контроль за бюджетом – тоді з’явиться ризик, що окремі західні держави втратять інтерес до України або ж з’явиться так звана "втома від України".

Запобігти цьому сценарію та зберегти довіру з боку Заходу – це ваша відповідальність.

Проблема корупції, нестача реформ – це вразливість України, яку Росія використовує буквально щодня, щоби підірвати український уряд та довіру українців до державних інституцій.

Саме тому ці реформи є не менш важливими, аніж танки чи артилерія.

– Ви говорите про небезпеку появи "втоми від України" – отже, зараз її ще немає, вірно?

– Не візьмуся говорити за всі країни. Хоча, звісно, є країни, які мали і мають дуже високий рівень очікувань щодо змін в Україні. Власне, у всіх країн є очікування щодо реформ у сфері прозорості, у боротьбі з корупцією.

Але з боку США, безумовно, і нині є відданість Україні.

Чи віримо ми в успіх реформ? Абсолютно!

Через це в Україні зараз перебувають 250 американських солдатiв, минулого тижня я був з ними на Яворівському полігоні. Ми з Україною – партнери. А партнерство означає спільну відповідальність за успіх.

– У дискусіях на Львівському безпековому форумі ви кілька разів згадували про те, що армія США отримує новий досвід і нові навички завдяки співпраці з українськими військовими. А від інших союзників ви чуєте про таку користь для них?

– Поза сумнівом!

Ми справді багато чого навчилися в українських солдатiв, які стикнулися в боях з російською артилерією, з ракетами, з дронами, з російськими засобами радіоелектронної боротьби. І не лише ми цінуємо цей досвід – всі (союзники) взяли його до уваги, інкорпорували його у свої навчальні системи.

Український досвід нагадав нам про смертельну небезпеку бойових дій, коли російська артилерія дізнається про координати вашого підрозділу і туди "прилітає".

 

Проблеми, з якими наша армія стикалася в Афганістані чи в Іраку, дуже відмінні від того, що ми бачимо у вашому протистоянні з росіянами. Це і маскування, і потреба "розсіюватися", і проблема з тими діями, які видають ваше розташування.

Той досвід, який ми отримали завдяки українській армії, без перебільшення, "розбудив" нас усіх.

– Я не просто так про це питаю. Річ у тім, що одним з критеріїв членства в НАТО є здатність держави додати свій внесок у спільну євроатлантичну безпеку. То виходить, цей критерій ми виконали?

– Всі визнають внесок України – зрештою, ваші солдати брали участь у операціях в Іраку та Афганістані, у місіях Альянсу по всьому світу. Так само, як зараз – грузинські солдати. І тому справді є повага до чоловіків та жінок з українських збройних сил.  

– Офіційний Київ ставить мету досягти стандартів НАТО до 2020 року. Чи досяжна ця мета?

– Я не хотів би коментувати конкретний рік. Але Україна справді не просто може, а й повинна продовжити модернізацію та приведення до західних стандартів у своїх збройних силах. І йдеться не тільки про техніку.

Вам треба вивільнити і використати талант молодих українців, допустити їх до процесу ухвалення рішень.

Це потребує зміни системи військового навчання; ви маєте  заохочувати незалежне мислення. І я знаю, що генерал Муженко підтримує таку думку, хоча досі в Україні відбувалося інакше.

Отже, вам потрібно змінити чимало. Потрібно продовжувати інвестиції в навчальні центри, такі як Яворів. Так, це тривалий і дорогий процес, але якщо ви хочете мати ефективні та добре навчені збройні сили – це треба робити.

– Чи ви особисто вірите, що Україна зрештою відновить суверенітет на всій своїй території, включаючи Донбас та Крим?

– Такою є офіційна позиція США! Крим лишається територією України, ми вважаємо і будемо так вважати! І навіть Росія десятки років тому визнала, що це – українська територія!

Звісно, я не знаю, коли це станеться, як довго це триватиме...

До прикладу, США так ніколи і не визнали анексію Литви, Латвії та Естонії (Радянським Союзом). Це забрало понад півсторіччя, але зрештою вони знову стали незалежними. Те саме – з об’єднанням Німеччини.

США чітко слідують політиці поваги до суверенітету.

– Чи можливе відновлення суверенітету України виключно дипломатичними методами, чи військові повинні мати свою роль поруч з дипломатами?

– Фрідріх Великий колись сказав, що дипломатія без зброї – це як оркестр без інструментів.

Звісно, дипломатія завжди повинна бути в пріоритеті. Будь-яка людина в формі скаже вам, що віддала би перевагу дипломатичному вирішенню. Але коли у вас є інші реальні інструменти – економічні, інформаційні та військові – вони стають частиною спільних зусиль.

Яким конкретно має бути "рецепт" формування цієї суміші – вирішувати не мені. Я відповідаю лише за готовність військової компоненти.

– На вашу думку, чи припустився Захід стратегічних помилок у своїй політиці щодо Росії, які зрештою додали свій внесок у початок агресії? Що би ви зробили інакше, якби мали можливість повернути час?

– Я не бачу таких помилок з боку Заходу!

Ми три з половиною роки тому вивели з Європи останній американський танк. Німеччина серйозно знизила свою танкову потужність, Нідерланди позбавилися всіх без винятку танків. Отже, Захід суттєво знизив військову потужність.

І я не вважаю, що це помилка.

Росія зараз розповідає, що Захід залякував її, але це повна неправда, реальність доводить протилежне.

І єдина причина, через яку ми почали повертати американську бронетехніку до Європи – це дії Росії. Це – російська атака на Україну, окупація 20% Грузії та агресивна поведінка щодо країн-членів Альянсу.

–  Чи можна бути впевненим, що тепер США надовго залишать танки на європейському континенті?

– Так. Моя думка – нам потрібно продовжувати робити те, що ми почали. І треба зберігати присутність так довго, як знадобиться, навіть попри інші виклики і потреби, які виникають у світі – на Близькому Сході, в Кореї та інших місцях, де США мають відповідальність.

Інтерв'ю взяв Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"

ЧИТАЙ ТАКОЖ
ПУБЛІКАЦІЇ
Андерс Самуельсен, міністр закордонних справ Данії

Існує найкраща відповідь на російську агресію: стаття глави МЗС Данії

Не думаю, що хто-небудь очікував легкості у виконанні програми реформ такого масштабу. Процес реформування вже досяг критичного моменту, і є потужні сили, які протистоять реформам – бо відчувають особисту загрозу від змін в Україні...

Сергій Сидоренко, Європейська правда, Мюнхен

Україна в довгій шухляді: в Мюнхені визначили нові пріоритети світової безпеки

Цього року Україну в Мюнхені чекав нехай не бойкот, але байдужість. Вперше Петру Порошенко довелося виступати у майже порожньому залі. Українське питання зникло також із виступів іноземних політиків. Натомість добрих новин можна відзначити дві...







Юрій Панченко, Європейська правда

10 років невизнання: чи існують для України причини розпочати відносини з Косовом

Косово святкує десяту річницю своєї незалежності. Всі ці 10 років позиція офіційного Києва була незмінною: ми не визнаємо незалежність Косова та вважаємо цей регіон невід'ємною частиною Сербії. 10 років тому це рішення виглядало відносно логічним. А зараз?

Микола Капітоненко, МЦПД

Розмова про цінності: що сказав та про що промовчав Петро Порошенко в Мюнхені

Європейці прекрасно бачать рівень деградації демократичних інститутів та захисту прав. Наше повчання Заходу на тему цінностей виглядає не дуже переконливо. Так само, як слова, що ані політика, ані бізнес не можуть існувати окремо від цінностей. Як ми точно знаємо - можуть (рос.)


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter