Литва очищує владу: як з уряду вигнали українофобів та чого тепер чекати Україні

Литва готується до переформатування коаліції та призначення нового уряду.

Це стало можливим після довгоочікуваного рішення правлячої Соціал-демократичної партії припинити коаліційну угоду із ультраправою партією "Зоря Німану". 

Варто зазначити, що входження до її складу коаліції ультраправих популістів, чий лідер Ремігіюс Жемайтайтіс відомий своїми антисемітськими та антиукраїнськими заявами, від самого початку викликало гучну критику в Литві та за кордоном.

Проте правляча партія до останнього трималася за цей альянс, а тому рішення про розрив коаліційних відносин став справжньою сенсацією.

Проте виникає питання – 

як зміниться політика Литви, насамперед – зовнішня, після переформатування коаліції. 

На жаль, існує ризик того, що новий уряд Литви займе більш поступливу позицію щодо Білорусі, що може призвести до погіршення відносин із Україною.

Довгоочікуване "розлучення"

116 із 120 – стільки членів керівної ради Соціал-демократичної партії Литви проголосували 6 червня за розрив коаліційних відносин із "Зорею Неману". Проти був лише один, ще троє утрималися.

Така вражаюча мало не одностайність прямо суперечить політиці литовських соціал-демократів протягом останніх майже двох років, відколи у партії свідомо пішли на альянс із ультраправими. Хоча й мали інші, не токсичні опції. Та й згодом не ставили під сумнів цю співпрацю попри всі гучні скандали. 

"Точкою неповернення" стало голосування у Сеймі, що відбулося наприкінці березня, в якому Зоря Німану" виступила проти ініціативи будівництва військового полігону в Капчямістісі. Він вважається одним із ключових інфраструктурних об’єктів Литви у підготовці до можливої військової агресії РФ. І хоча завдяки підтримці опозиції той законопроект все одно схвалили, відмова коаліційної партії від підтримки життєво-важливої ініціативи стала дуже сильним репутаційним ударом по всій коаліції та уряду.

Вперше про необхідність переформатування коаліції публічно заявив президент Литви Гітанас Науседа на початку квітня. До того він утримувався від таких вимог, хоча гостро критикував чергові скандальні заяви чи дії "Зорі Неману".

Але навіть тоді соціал-демократи не поспішали позбутися токсичного партнера. А обіцянка партійного керівництва визначитися із цим питанням до кінця травня виглядала як спроба затягнути час – сподіваючись, що скандал дещо втихне. Ці підозри лише посилилися, коли озвучені терміни добігли кінця, але нічого не відбулося.

Тим сенсаційнішим стало нарешті ухвалене рішення.

А разом із вразила майже одностайність його прийняття.

То навіщо знадобилася ця пауза, якщо у партії, як виявилося, не було внутрішнього опору "розлученню" з ультраправими?

Литовський політолог Вітаутас Бруверіс називає три причини такої паузи.

По-перше, соціал-демократам потрібно було знайти заміну ультраправим. Очікувано, нею стала партія "Демократичний союз ‘В ім’я Литви’". Ця політична сила до серпня минулого року входила до правлячої коаліції, проте покинула її через несприйняття подальшої співпраці із ультраправими.

Тоді керівництво демократів та соціал-демократів істотно зіпсувало між собою стосунки. До того ж, "В ім’я Литви" не надто приятелює із "Союзом селян і зелених Литви" – партією, яка була запрошена до коаліції на заміну їм. 

Тож, переконує Бруверіс, принципове рішення про розрив із ультраправими могло були прийняте ще місяць тому, проте до досягнення згоди нових коаліційних партнерів про це воліли не оголошувати.

Друга причина – схвалення Сеймом контраверсійних змін про управління суспільним мовником. Попри те, що після масових протестів проти них найбільш одіозні норми були виключені, соціал-демократи все одно добилися прийняття змін, що посилюють державний контроль за мовником. Але для цього їм була потрібна підтримка ультраправих – це також змушувало не квапитися із розривом.

І, нарешті, третя причина – 

переформатування коаліції має призвести до змін в уряді.

А найголовніше – до зміни його очільниці. Відмова від співпраці із ультраправими має посилити суспільний мандат довіри новому прем’єру.

Проте у соціал-демократів була ще одна вагома причина не поспішати із зміною прем’єрки Інги Ругінене – про це мова піде далі.

В очікуванні нового прем’єра

"Я чула різні варіанти, і це не обов’язково стосується уряду. Коаліція зараз змінюється, тому очевидно, що в уряді будуть якісь зміни",– так після вирішального з’їзду соціал-демократів Інга Ругінене прокоментувала журналістам її можливу відставку.

Вона уточнила, що не тримається за посаду, проте в розмові з керівництвом партії почула про ймовірність збереження її на чолі уряду. 

Втім, всі подальші події свідчили скоріш про заміну прем’єра.

Зокрема, опитування від Spinter Tyrimai показало, що за останній місяць рівень довіри до уряду Ругінене впав із 40,7% до 34,6%. Натомість рівень недовіри, навпаки, зріс із 33,5% до 39,6%.

Негативний баланс суспільної думки – сам по собі є вагомою причиною для зміни прем’єра. Проте у випадку Ругінене ситуацію ускладнюють звинувачення на її адресу. Вища комісія з питань офіційної етики Литви постановила, що прем’єрка грубо порушила законодавство, підписуючи рішення про включення членів її родини до складу офіційних делегацій у закордонних поїздках до Італії та Ватикану. 

Проте і це не є головною причиною очікувань заміни на урядовому мостику.

10 червня добігає кінця судова заборона обіймати державні посади, накладена рік тому на голову соціал-демократичної партії Міндаугаса Сінкявічюса. Політика було покарано за порушення, вчинені ним на посаді мера міста Йонава – його визнали винним у використанні службового становища для особистої вигоди. 

М’яке покарання пояснюється незначним обсягом бюджетних збитків – політик оплатив із муніципальних коштів телефонні витрати своєї дружини, а також купівлю двох телевізорів.

Як би там не було, минулорічне призначення Ругінене на посаду прем'єрки й пояснювалося потребою знайти тимчасову заміну до завершення терміну покарання Сінкявічюсу.

Сам лідер соціал-демократів ще не робив заяв про наміри стати на чолі уряду. Проте у більшості литовських політичних оглядачів сумнівів немає – така заява буде відразу після завершення терміну судової заборони.

Аналогічної думки дотримуються в опозиції, закликаючи Міндаугаса Сінкявічюса взяти на себе відповідальність за події у країні.

 "Принцип демократії має бути збережений, а голови політичних партій – лідери своїх політичних спільнот та окремих ідеологій – повинні вийти зі свого комфортного особистого простору, взявши на себе відповідальність за державу та працювати у виконавчій гілці влади", – стверджує лідер опозиційних консерваторів Лауринас Кащюнас.

Така заміна пояснює потребу відмовитися від співпраці із ультраправою "Зорею Німану" саме зараз – скоріш за все, новий прем’єр має повести соціал-демократів на парламентські вибори 2028 року.

Проте залишається відкритим питання  – яким буде курс нового уряду Литви?

З одного боку, розрив із ультраправими має зробити роботу коаліції більш послідовною. Зокрема, як визнає спікер Сейму Юозас Олекас, через необхідність співпраці з "Зорею Німану" соціал-демократам довелося піти на ідеологічні поступки, тоді як нова коаліція буде більш ідеологічно єдиною.

Проте чи означає відсутність українофобів у коаліції більше проукраїнський курс нового уряду Литви? На жаль,щодо цього є чималі сумніви.

Випробування Лукашенком

Один із ключових викликів, із яким зіткнеться новий уряд Литви, полягає у необхідності прийняття рішення щодо транзиту білоруських калійних добрив до порту Клайпеди.

Президент США Дональд Трамп в рамках політики порозуміння з білоруським диктатором Александром Лукашенком пішов на зняття санкцій з білоруських калійних добрив в обмін на звільнення частини політв’язнів. Це була вкрай важлива для білоруського режиму поступка, проте скористатися нею Лукашенко поки не може, оскільки транзит цих добрив до портів заблокований.

Щоб допомогти Лукашенку, Сполучені Штати тисли навіть на Україну.

У Білому домі хотіли, щоб Київ дозволив транзит білоруських добрив до Одеси – але очікувано отримали відмову. 

Куди більш перспективним виглядає тиск на Литву. Тим більше що соціал-демократи мають репутацію політичної сили, яка налаштована не так на протистояння авторитарним режимам, як на компроміси з ними.

Проте проти такої поступки Лукашенку виступає не лише литовська опозиція, але й президент Гітанас Науседа. Більш того, досі коаліція фактично віддавала голові держави питання зовнішньої політики – міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс був призначений фактично за неофіційною президентською квотою і відстоює його бачення зовнішньої політики.

"Дуже висока ймовірність того, що новий уряд піде на конфлікт із президентом, спробувавши забрати собі зовнішню політику. А це, своєю чергою, означатиме послаблення тиску на Білорусь",– визнає Вітаутас Бруверіс.

За словами політолога, визначальним тут буде персона нового голови МЗС. Зокрема, збереження на цій посаді Кястутіса Будріса означитиме, що розрив із президентом та корекція зовнішнього курсу відкладається.

Геть інша ситуація виникне, якщо в коаліції вирішать призначити на цю посаду представника або соціал-демократів, або Союзу селян і зелених Литви (ця партія також відстоює необхідність більш "прагматичної" зовнішньої політики).

У такому випадку корекція зовнішнього курсу Литви дуже ймовірна. І це може стати проблемою для України, яка нещодавно змінила курс на протилежний – жорсткий тиск на Лукашенка замість компромісів із диктатором.

Автор: Юрій Панченко,

співзасновник "Європейської правди"