Криза на шкоду Туску: як битва за Трибунал б'є по прем'єру Польщі та який пропонують вихід
Лише тиждень тому події у Варшаві були серед головних європейських новин.
Вони розвивалися бурхливо і блискавично.
Зміна влади у Конституційному трибуналі Польщі (аналог Конституційного суду) за активної підтримки уряду Дональда Туска. Заяви опозиції про державний переворот у виконанні влади. Масові мітинги польських правих під будівлею Конституційного трибуналу – і раптовий візит туди в ніч проти 31 жовтня президента Навроцького.
Минув тиждень – і конфлікт навколо Конституційного трибуналу хоч і відійшов на другий план через теракт у Кракові, проте все ще далекий від завершення.
Вже незабаром суд має розглянути питання дозволу на арешт свого колишнього голови Богдана Свенчковського, що має стати ударом по команді президента Кароля Навроцького.
Саме тому варто розібратися, хто наразі виграє і хто програє у цьому конфлікті і який розвиток він може мати.
Туск пішов ва-банк
Довгі роки контроль за Конституційним трибуналом (КТ) був одним із ключових політичних активів партії "Право і справедливість". За вісім років перебування при владі "ПіС" зумів повністю оновити склад Трибуналу, поставивши суддями лояльних до себе юристів.
Це стало чималою проблемою для нинішньої коаліції на чолі з Дональдом Туском, оскільки унеможливлювало виконання цілої низки передвиборчих обіцянок.
Втім, ще в кінці 2025 року добігли кінця повноваження відразу восьми суддів КТ – і це давало владній коаліції шанс отримати там свою більшість. Однак президент Кароль Навроцький вирішив не допустити цього сценарію.
Він відмовився приймати присягу у п’яти з восьми новопризначених суддів Трибуналу, витлумачивши на свою користь статтю конституції про обрання суддів КТ. А коли в коаліції вирішили привести нових суддів до присяги без участі президента – заявив про невизнання їхніх повноважень.
Так президент та права опозиція намагалися врятувати свою більшість у КТ зі збереженням кворуму. Тобто – здатності ухвалювати рішення.
Втім, у коаліції не збиралися із цим миритися. І в останні дні жовтня запустили сценарій зміни влади.
Призначені теперішньою владою судді взяли під контроль будівлю КТ та його сайт, а головне – проголосували про тимчасове відсторонення від своїх обов’язків голови суду Богдана Свенчковського та його заступника Бартоломея Соханського.
Саме ці кроки й стали підставою для правої опозиції говорити про "державний переворот" у країні. Праві партії організували протестний мітинг під будівлею КТ, а президент Навроцький в ніч проти 31 жовтня термінового повернувся до країни, скасувавши візит до Сенегалу.
Варто уточнити: юридичні підстави відсторонення керівників КТ справді виглядають дуже сумнівними (це "ЄвроПравда" аналізувала тиждень тому у статті "Польща йде під Трибунал").
Проте такі кроки стало відповіддю на аналогічно сумнівні дії президента Навроцького.
"Давайте називати речі своїми іменами... Це схоже на ситуацію, коли злодій вихоплює сумку в літньої жінки, тікає з нею, а коли його ловлять, він кричить, що стосовно нього чинять насильство", – прокоментував ситуацію навколо Трибуналу прем’єр Дональд Туск, реагуючи на звинувачення опозиції у незаконних діях.
Тож для ключових політичних сил Польщі це питання стало мегапринциповим. Від подальших кроків у боротьбі за Конституційний трибунал залежатимуть і розклади перед парламентськими виборами 2027 року, а цілком можливо – і перспектива судового переслідування Дональда Туска в разі програшу ним виборів.
Кворум – не проблема
Вирішальним днем для з'ясування переможця у боротьбі за контроль над Конституційним трибуналом мав стати вівторок 3 листопада.
Тоді суд мав провести своє перше засідання під керівництвом нової голови – Анни Корвін-Пйотровської. При цьому ключовим було питання кворуму – для засідання необхідна участь двох третин зі складу Трибуналу. Тобто – десяти суддів.
Своєю чергою нове керівництво Трибуналу могло розраховувати лише на вісім – це більшість, але не кворум.
А відповідно, як здавалося, все залежатиме від того, чи зможе ця нова більшість схилити на свій бік хоча б двох суддів, призначених попередньою владою. І зважаючи на масові протести опозиції під будівлею Трибуналу, це завдання виглядало ще більш складним, ніж пару тижнів тому.
Втім, розвиток подій виявився абсолютно неочікуваним.
Жоден зі "старих" суддів так і не прийшов на засідання Трибуналу.
Але це не завадило новому керівництву оголосити, що вимогу про кворум виконано.
Мовляв, конституційну норму "від двох третин" треба рахувати не від максимальної чисельності суддів (їх 15), а від кількості чинних.
Тобто від 12 – адже у Трибуналі відмовилися визнавати повноваження відсторонених Богдана Свенчковського та Бартоломея Соханського, а на додачу – Корвін-Пйотровська заявила про вилучення зі складу суду Ярослава Вирембака, призначеного з порушенням процедури. Відповідно, дві третини – це вісім суддів, які були в наявності у нової влади.
Така логіка зустріла однозначне несприйняття польських конституціоналістів.
Якщо механізм відсторонення попереднього керівництва Трибуналу видавався дещо сумнівним, то "новітній" підхід щодо визначення кворуму виглядає відверто неправомірним.
Втім, це не завадило суддям оперативно схвалити бюджет Трибуналу на наступний рік та методом жеребкування розподілити між собою справи.
Щоправда, бажання продемонструвати прозорість принаймні у цьому питанні зіграло злий жарт. Найважливіша справа щодо відсторонення від посади та позбавлення імунітету попереднього керівництва Трибуналу дісталася Станіславу Пйотровичу – колишньому депутату "ПіС" і, як вважається, найбільш опозиційно налаштованому до нового керівництва судді.
Хай там як, а Корвін-Пйотровській вдалося розблокувати роботу Трибуналу. Наступне засідання має пройти 10 листопада. Не виключено, що частині суддів, призначених попередньою владою, все ж рано чи пізно доведеться приєднатися до роботи.
"У 2026 році Богдан Свенчковський не розглядав і не виносив рішення в жодній справі щодо конституційних скарг громадян; він виносив рішення лише у справах, поданих президентом… Це зміниться – ми розглядатимемо кожну справу в належному порядку", – обіцяє нова голова КС Анна Корвін-Пйотровська.
Нинішня ситуація ставить президента Польщі перед дуже непростим вибором. Свого часу він спрямував до Конституційного трибуналу чимало прийнятих законів на відповідність їх польській конституції.
Не виключено, що в окремих питаннях трибунал стане на бік президента – проте для Навроцького визнати ці вердикти означатиме й визнання нового керівництва суду та повноважень всіх його суддів.
А коли президент та опозиція наполягатимуть на нелегітимності всіх вердиктів Трибуналу – це вестиме лише до поглиблення кризи.
До того ж Дональд Туск може зарахувати в свій актив обережну підтримку з боку Брюсселя.
5 листопада президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, яка брала участь у зустрічі президентів Вишеградської четвірки, не стала проводити спільну пресконференцію з Навроцьким. Як пояснює Bloomberg, щоб "уникнути легітимізації позиції президента Кароля Навроцького у суперечці щодо призначення нових суддів до Конституційного трибуналу Польщі".
Так само опозиції не вдалося провести у Сеймі резолюцію про вотум недовіри міністру внутрішніх справа Марчину Кервінському – за дії поліції під будівлею Конституційного трибуналу.
Дональд Туск, який особисто виступив у Сеймі перед цим голосуванням, назвав звинувачення опозиції несмішним жартом. "Ця гротескна річ, яку ви називаєте державним переворотом, ваші пихаті обличчя, ваше позування – все це перестало бути смішним і стало сумним. І ви побачите, як поляки критично ставляться до вашої поведінки", – заявив він.
Щоправда, дані соціології свідчать про інше. Оприлюднене 5 листопада опитування IBRiS демонструє, що конституційна криза зменшила на 2,5 пункти рівень підтримки "Громадської коаліції" Дональда Туска – до 27,2%.
Натомість зросли рейтинги партій правої опозиції, чиї виборці були мобілізовані подіям навколо Трибуналу.
Перезавантажити чи розблокувати?
Одна з найбільш популярних пропозицій вирішення конституційної кризи полягає в повному перезавантаженні Конституційного трибуналу.
Деякий час цю ідею підтримували лише представники опозиції. Проте згодом аналогічну пропозицію озвучив і віцепрем’єр та лідер Польської селянської партії Владислав Косіняк-Камиш.
5 листопада він представив відповідний законопроєкт.
План Косіняка-Камиша передбачає прийняття конституційних змін, які відправляють у відставку всіх нинішніх суддів КТ та обрання 15 нових, причому – за новою процедурою. Передбачається, що суддів мають обирати не простою, а конституційною більшістю, що вимагатиме консенсусу коаліції та опозиції. А крім того, попередній список цих суддів має отримати схвалення президента Польщі.
А щоб наступне переобрання суддів не було таким драматичним, Косіняк-Камиш пропонує призначити п’ять суддів лише на три роки, ще п’ять – на шість років, і лише одну п’ятірку – на повний дев’ятирічний термін.
Втім, цей план наразі має не дуже багато шансів на реалізацію.
Він уже викликав дуже гостру реакцію в партії Туска. Там наголошують, що такий підхід фактично означає амністію для тих, хто дав старт нинішній кризі. А разом з тим – дає президенту можливість впливати на процедуру обрання суддів КТ, чого наразі немає.
Зрештою, як влучно заявив ексголова установи Єжи Стемпень, "перезавантажити можна мобільник, але не Трибунал".
Другий шлях до політичного виходу з кризи полягає у прямих перемовинах президента та прем’єра віч-на-віч. Дональд Туск запропонував це 3 листопада під час засідання Ради нацбезпеки. І президент Навроцький спочатку погодився, пообіцявши визначитися з часом та місцем зустрічі.
Як вважається, і Дональд Туск, і Кароль Навроцький більш конструктивні, коли ведуть перемовини без команд. І це дало підстави вважати таку пропозицію реальним шансом знайти вихід із кризи.
І саме тому проти такої зустрічі категорично виступили у "ПіС". Зрештою, їм вдалося відмовити президента від такого формату перемовин. Вже 6 листопада Дональд Туск повідомив, що Кароль Навроцький "з якихось причин" відмовився від зустрічі.
* * * * *
Ще один фактор, який впливає на ситуацію навколо Конституційного суду – наближення Дня незалежності, який у Польщі відзначають 11 листопада.
Цього дня свій марш Варшавою традиційно проводять польські праві – і в коаліції явно намагаються уникнути сценарію штурму Конституційного трибуналу його учасниками.
Протистояння навколо Трибуналу і без того може знову загостритися. Адже найближчим часом він має розглянути подання прокуратури про затримання та арешт Богдана Свенчковського.
Це може стати каталізатором нового спалаху кризи. Зрештою, фінальний результат "війни" за Конституційний трибунал може виявитися важливим фактором, що визначатиме переможця парламентських виборів наступного року.
Автор: Юрій Панченко,
співзасновник "Європейської правди"