Що змусило ЄС готувати нову стратегію спільної оборони та коли будуть перші рішення

Коли згадують про зобов’язання колективної оборони, то перш за все на думку спадає НАТО та його принцип, за яким напад на будь-яку державу-члена Альянсу є нападом на всіх, і решта мають підтримати його в обороні.

Однак у Договорі про Євросоюз – базовому документі, навколо якого побудоване право ЄС, – є стаття 42, частина 7 якої декларує той самий принцип.

Утім, ці зобов’язання наразі існують лише в теорії. Зрештою, Альянс має структури для планування спільної оборони, а ЄС – ні.

Лише наприкінці квітня Євросоюз розпочав підготовку до практичного застосування статті 42.

Про сучасний стан справ і прогнози на майбутнє читайте в статті кореспондентки "Європейської правди" в Брюсселі Тетяни Висоцької ЄС замислився про оборону: як у Брюсселі "допилюють" європейський аналог статті 5 НАТО. Далі – стислий її виклад.

Поштовхом до того, щоб активізувати дискусії щодо статті 42.7, а точніше, щодо її операціоналізації, тобто наповнення змістом, стала війна на Близькому Сході – а саме те, що іранські безпілотники раптом перетнули кордон Кіпру, який не є членом НАТО. Один з них 2 березня навіть поцілив по британській авіабазі на Кіпрі. За цим була ще одна дронова атака, яка призвела до евакуації кіпрського села.

Як наслідок, Кіпр, який у першій половині 2026 року головує у Раді Євросоюзу, не лише скасував усі виїзні засідання Ради на своїй території на місяць вперед, а й почав вимагати від колег по ЄС надійніших гарантій безпеки. 

Стаття 42.7 зобов'язує держави-члени ЄС надавати допомогу "всіма можливими засобами", якщо одна з них стає жертвою збройної агресії на своїй території. Але одна з ключових проблем цієї статті завжди полягала в розмитості її формулювання. 

"Ми повинні перетворити політичні заяви на передбачувані дії", – заявив президент Кіпру під час саміту 24 квітня. Та чи реально це взагалі?

На саміті ЄС ініціативу Нікосії публічно підтримали прем'єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс та очільник уряду Бельгії Барт де Вевер, наголосивши на необхідності посилення стратегічної автономії у сфері оборони Євросоюзу. 

Продовжує досить позитивно ставитися до питання і Франція.

Але більшість держав ЄС утримуються від прогнозів та оптимістичних заяв.

Процес не зупинився лише на обговоренні лідерів.

Як стало відомо "Європейській правді", Європейська служба зовнішніх справ спільно з Європейською комісією наразі розробляють спеціальний оперативний посібник (Operational Manual) для держав-членів з практичного застосування статті 42.7. 

Цей документ має деталізувати, які саме ресурси – дипломатичні, технічні, фінансові, цивільні чи суто військові – євростолиці матимуть надати іншій державі-члену у разі агресії проти неї (хоча не факт, що буде йтися про чіткі зобов’язання). 

Крім того, за даними "ЄвроПравди", вже у травні держави ЄС проведуть у Брюсселі кабінетні "штабні навчання" (tabletop exercises), результати яких і ляжуть в основу фінального документа від Єврокомісії. 

Амбітна мета, яку зараз ставлять перед собою кіпрське головування та Єврокомісія, – обговорення лідерами держав на засіданні Європейської ради в Брюсселі 18–19 червня вже остаточної версії "Оперативного керівництва" щодо застосування статті 42.7 Договору про ЄС.

Але ще один головний зсув лишається попереду.

У частині столиць ЄС досі немає усвідомлення того, що над спільною європейською обороною необхідно працювати. На жаль, у реальному житті переважна більшість держав ЄС не готові говорити серйозно про перетворення 42.7 на аналог статті 5 НАТО, щоб наперед не брати на себе додаткових безпекових (та й фінансових) зобов'язань.

Менше з тим, певний процес все ж запущений, триває і матиме результат. 

Докладніше – в матеріалі Тетяни Висоцької ЄС замислився про оборону: як у Брюсселі "допилюють" європейський аналог статті 5 НАТО.