Шанс остановить Трампа: как промежуточные выборы могут ограничить президента США

Яка перша думка зазвичай звучить у розмові про американську політику цього року? 

Окрім вже звичних нарікань на чергову заяву Дональда Трампа, ваш співрозмовник в якийсь момент обов’язково скаже, що під кінець року все стане збалансованіше – адже "він точно втратить Конгрес". 

Йдеться про проміжні вибори у США, що пройдуть 3 листопада і на яких повністю переоберуть Палату представників, а також – третину Сенату.

Ці вибори дійсно стануть дуже непростим випробуванням для президента США – і тому, що його рейтинги падають, і тому, що історично американці на проміжних виборах воліють дати шанс опозиції.

Зрештою, і сам президент США дає підстави для таких очікувань.

Чого варта лише його заява про можливість винесення йому нового імпічменту після проміжних виборів. 

Проте така переконаність починає потроху насторожувати – не тому, що вже дуже помилкова, а тому, що це єдине, на що сподівається більшість.

Тому варто вже зараз говорити про те, який сценарій у США можливий, а також, що ще важливіше – чого, скоріше за все, не буде.

Чому республіканці програють

Історичні прецеденти та поточні соціологічні показники свідчать про серйозну загрозу втрати республіканцями контролю над Капітолієм, що традиційно трапляється з партією чинного президента під час перших проміжних виборів. 

Згідно з даними агрегатора RealClearPolling на лютий 2026 року, демократи утримують стійку перевагу в 5,2% в "узагальненому бюлетені" (generic ballot), що зазвичай є передвісником значного перерозподілу місць у Палаті представників. 

Опитування Emerson College підсилює цю тривожну для консерваторів динаміку, показуючи, що розрив може сягати 6% на користь демократів. Причина цього – незалежні виборці, які забезпечили перемогу Трампу у 2024 році, масово відвертаються від чинного курсу через впровадження радикальних тарифів та жорстку міграційну політику. 

Аналітики проєкту Cook Political Report вже класифікують 18 республіканських округів як вирішальні, адже там підтримка чинної адміністрації є критично низькою – а це створює математично обґрунтований шлях для того, щоб новим спікером Палати представників став нинішній голова "демократичної" фракції Гакім Джеффріс. 

Невдоволення станом економіки, яке було головною зброєю республіканців у 2024-му, тепер обертається проти них. Насамперед – через інфляційні ризики, пов'язані з протекціоністською політикою Білого дому. 

Опитування Harvard CAPS / Harris свідчить, що 55% виборців вважають нові торговельні угоди та тарифи на імпорт "невдалими", що вони лише підвищують ціни на товари повсякденного вжитку. 

Соціологи фіксують, що попри загальну підтримку ідеї "сильної руки", середній клас дедалі гостріше реагує на спроби скоротити субсидії за програмами медичного страхування та видатки на соціальне забезпечення. 

Ця фінансова невпевненість накладається на низький рівень схвалення діяльності президента, який, за даними NPR/PBS News/Marist, становить лише 39%, що історично корелює з втратою в середньому 32 місць у Палаті представників для пропрезидентської сили.

По шансах республіканців б'ють внутрішньопартійна криза та ерозія підтримки серед молодих чоловіків і латиноамериканців.

Саме вони забезпечили перемогу Трампа 2024 року, проте зараз стають стратегічним глухим кутом для "Великої старої партії".

Дослідження Third Way демонструє катастрофічний розрив серед виборців віком 18–29 років, у яких демократи лідирують із показником 61% проти 31%, що пояснюється несприйняттям рейдів Міграційної та митної служби (ICE) та радикальних культурних війн, які розмивають центристський імідж партії. 

Одночасно з цим судова тяганина навколо перерозподілу виборчих округів у таких штатах, як Каліфорнія та Нью-Йорк, позбавляє республіканців "безпечних гаваней", змушуючи їх витрачати величезні ресурси на захист традиційно лояльних територій. 

Таким чином, поєднання низької популярності лідера, економічного скептицизму та мобілізації демократичного електорату на тлі "ефекту маятника" створює ідеальний шторм, який може завершити епоху республіканської монополії у Вашингтоні вже цього листопада.

Чому республіканці виграють

Втім, навіть попри такі негативні прогнози, Республіканська партія зберігає фундаментальні переваги, що ґрунтуються на стійкій довірі виборців до їхньої здатності керувати ключовими сферами життя. 

Згідно з лютневим опитуванням Cygnal, республіканці утримують вражаючу перевагу над демократами в питаннях безпеки кордонів (13% переваги) та боротьби зі злочинністю (ті ж самі 13%), що є критично важливими маркерами для мешканців передмість та нестійких штатів. 

Навіть у питаннях економіки та створення робочих місць, попри інфляційні застереження, виборці продовжують довіряти республіканцям на 3% більше, ніж їхнім опонентам. 

Така структурна перевага у найбільш значущих для пересічного американця темах створює надійний фундамент для мобілізації правого електорату, який розглядає контроль над Конгресом як необхідний запобіжник для реалізації передвиборчих обіцянок Дональда Трампа.

Інституційна консолідація навколо чинного президента також грає на користь "Великої старої партії".

Зокрема, забезпечуючи їй ресурси, з якими важко конкурувати. 

За даними Associated Press, Дональд Трамп акумулював безпрецедентні $1,5 млрд, які він готовий спрямувати на підтримку лояльних кандидатів у Конгрес – і це дає республіканцям колосальну перевагу в інформаційному полі. 

Одночасно з цим, опитування Harvard CAPS / Harris показує, що 60% виборців загалом підтримують основні економічні вектори адміністрації – зниження податків та скорочення державних видатків, а 55% схвалюють блокування фінансування певних урядових програм як інструмент боротьби з бюрократією. 

Така єдність навколо фіскальної дисципліни дозволяє республіканцям позиціонувати себе як єдину силу, здатну зупинити "безконтрольне марнотратство" лібералів.

Вирішальним фактором перемоги консерваторів можуть стати географічна перевага та демографічні зсуви серед традиційних груп підтримки демократів.

Аналіз Cook Political Report вказує на те, що республіканці мають значно більше "безпечних місць" (191 проти 175 у демократів), що змушує опозицію грати в обороні та витрачати кошти на утримання власних територій. Безпечні місця – це умовні бастіони кожної з партій, які роками (якщо не десятиліттями) мають чітку партійну приналежність та чітко тримаються за свою партію.

Крім того, незважаючи на загальне падіння рейтингів, республіканці зберігають лояльність 73% своїх прихильників і показують неочікувану стійкість серед латиноамериканських чоловіків та білих виборців без вищої освіти, які цінують акцент на внутрішній енергетичній незалежності та традиційних цінностях. 

В умовах високої поляризації здатність республіканців забезпечити максимальну явку своєї "ядерної" бази у ключових сільських округах може нівелювати перевагу демократів у містах і забезпечити консерваторам збереження більшості.

Що буде з Сенатом

Боротьба за Сенат у 2026 році розгортається на значно складнішому ландшафті, ніж перегони до Палати представників, оскільки карта виборів "Класу 2" об’єктивно сприяє республіканцям.

Згідно з аналізом Ballotpedia, з 33 місць, що підлягають переобранню, республіканці захищають 20 округів, тоді як демократи – лише 13.

Але і це не все, адже ключова вразливість демократів полягає у необхідності утримувати позиції в штатах, де у 2024 році переміг Дональд Трамп, зокрема в Джорджії (там переобиратиметься Джон Оссофф) та Мічигані (вакантне місце після завершення політичної кар'єри Гарі Пітерса).

Прогноз Cook Political Report класифікує ці два штати як вирішальні, водночас вказуючи, що

демократам для повернення більшості потрібно здійснити майже неможливе.

А саме – захистити всі свої хиткі позиції та відвоювати принаймні чотири крісла у республіканців. В умовах чинного партійного контролю це завдання виглядає надскладним.

З іншого боку, стратегічні вікна можливостей для демократів відкриваються в штатах із поміркованим електоратом, де республіканські інкумбенти стикаються з тиском через лояльність до радикального курсу Білого дому. 

Особлива увага прикута до штату Мен, де досвідчена Сьюзан Коллінз, за даними Associated Press, офіційно оголосила про участь у виборах на тлі зростання конкуренції з боку популярної губернаторки-демократки Джанет Міллс.

Також у фокусі перебувають Північна Кароліна, де після відставки Тома Тілліса утворюється вакуум, та Аляска, де демократи сподіваються на ефект від успіхів Мері Пелтоли.

Попри те, що загальний рейтинг схвалення президента на рівні 39% створює "зустрічний вітер" для республіканських кандидатів, географічна концентрація консервативних штатів у цьому виборчому циклі робить Сенат головною надією республіканців на збереження часткового контролю над Вашингтоном.

Можливі сценарії

Як завжди і буває в нашій сфері, реальність буде відрізнятися і від першого, і від другого сценарію. 

Забагато разів американська політика в останні десятиліття дивувала нібито непередбачуваними поворотами – згадайте хоча б рейтинги Гілларі Клінтон у 2016 році (так-так, ті самі 73%). 

Тому і в цьому році варто озвучити дуже простий заклик – менше сподіватися на те, що курс США щодо України радикально зміниться вже наприкінці цього року. 

Наразі найгірший сценарій, який може очікувати "Велику стару партію" – це втрата абсолютної переваги і, як наслідок, зменшення кількості місць у Конгресі. Та, можливо – посилення внутрішніх конфліктів на тлі протистояння групи MAGA зі "справжніми" консерваторами.

Що це означає для Дональда Трампа?

Цілком ймовірна втрата більшості у Палаті представників означатиме для чинного президента втрату можливості впливу на бюджетні та фінансові питання внутрішньої політики (в першу чергу – на федеральний бюджет).

Натомість втрата Сенату повністю обрубає можливість призначати своїх людей на топпосади та просувати будь-які сутнісні ініціативи в міжнародній політиці.

У будь-якому разі втрата хоча б однієї з палат Конгресу автоматично означатиме кінець його власних законодавчих ініціатив, але за найгіршого сценарію – втрати обох палат одночасно – Дональду Трампу дійсно варто готуватися й до імпічменту.

Проте цей сценарій наразі не видається дуже ймовірним. 

Натомість той факт, що вже наприкінці року Дональд Трамп матиме менш поблажливий до нього Конгрес, зовсім не означає, що він буде абсолютно ворожий та готовий до імпічменту. 

Дійсно, цей рік може стати переможним для Демократичної партії – але не кожна перемога означає тріумф та повний розгром опонента. 

Автор: Олександр Краєв, 

експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"