Відносини з чистого аркуша: з якими проблемами зіткнеться Порошенко в Грузії

Карен Мадоян, політолог _ Понеділок, 17 липня 2017, 09:50
Версія для друку Коментарі

17 липня президент України Петро Порошенко прибуває з першим державним візитом до Грузії.

В рамках візиту заплановані переговори з президентом Грузії Георгієм Маргвелашвілі, прем'єр-міністром Георгієм Квірікашвілі і головою парламенту Іраклієм Кобахідзе.

Також президент України відвідає Батумі і високогірне селище Местія в регіоні Сванетія. Крім того, Петро Порошенко зі своїм грузинським колегою відкриють грузинсько-український бізнес-форум в Тбілісі.

З огляду на особливий характер взаємин між двома країнами, до цього візиту буде прикута увага в обох столицях.

Київ і Тбілісі традиційно працювали в одній зв'язці на різних міжнародних платформах. Обидві країни практично одночасно почали рух у векторі євроінтеграції, результатом чого стало підписання угод про асоціацію з ЄС і візова лібералізація для громадян України та Грузії.

Україна традиційно входить в десятку торговельних партнерів Грузії. За перші шість місяців поточного року Україна експортувала товарів на суму $115614 млн, а імпорт з Грузії за цей же період склав $17086 млн.

З моменту здобуття незалежності після розпаду СРСР запорукою для партнерства двох країн завжди служили тісні контакти на рівні глав держав. Однак,

динаміка двосторонніх відносин помітно пішла на спад в 2012 році з моменту приходу до влади керівної партії "Грузинська мрія".

На відміну від періоду правління Міхеїла Саакашвілі і його партії "Єдиний національний рух", нова команда не розглядала співпрацю з Україною як пріоритетну. Ключовим вектором зовнішньої політики Тбілісі є США, ЄС і сусідня Туреччина.

Активно розвивається співпраця з Китаєм, з огляду на бажання Пекіна інвестувати в розвиток транзитної інфраструктури на Південному Кавказі.

Події останніх трьох років в Україні, що послідували за Євромайданом, також внесли певні корективи в зовнішню політику Києва. Рішення проблем, пов'язаних з анексією Криму і війною на Донбасі, фактично вимкнули Грузію, як і весь Південний Кавказ, з фокуса зовнішньої політики.

Про це свідчить той факт, що посольство України в Тбілісі працювало без голови дипмісії з 2014 року. Новий посол був призначений тільки в лютому 2017 року.

Не секрет, що подразником у відносинах між двома державами стало рішення запросити на керівні пости в український уряд представників команди Саакашвілі, яким було надано українське громадянство. Колишній президент Грузії, якого грузинські правоохоронні органи намагаються притягти до відповідальності за двома кримінальними справами, встиг за два роки попрацювати в Україні радником Петра Порошенка і головою Одеської ОДА.

Перебуваючи в Україні, Саакашвілі продовжував впливати на внутрішньополітичні процеси під час парламентської кампанії восени минулого року.

Подібна ситуація лише додала негативу у відносинах з Україною, чого в Тбілісі вже не приховували.

При цьому необхідно відзначити, що Грузія була однією з перших країн, які надали допомогу Україні з початку конфлікту на Донбасі. Крім гуманітарної допомоги, в Тбілісі пройшли реабілітацію і лікування понад 50 військовослужбовців і понад 200 дітей із зони АТО.

Але далі пішли кроки, які скоріше говорять про похолодання у відносинах.

За останні три роки Україна і Грузія перестали виступати єдиним фронтом у низці найважливіших питань на міжнародних майданчиках.

Грузинська дипломатія відкрито висловила небажання координувати свої дії з українськими колегами з таких питань, як отримання безвізового режиму з країнами Євросоюзу. Грузинська сторона не приховувала роздратування, коли в Брюсселі вирішили синхронізувати цей процес "в пакеті", в той час як Грузія на тлі України успішніше рухалася шляхом реалізації дорожньої карти по безвізу.

Звичайно, немає сумнівів в тому, що Тбілісі продовжить послідовно підтримувати Україну в питаннях її суверенітету і неподільності її кордонів. Разом з тим, вже були прецеденти, коли грузинська делегація пропускала голосування в ПАРЄ з принципово важливих питань для України.

І це зовсім не випадковість - Києву не варто очікувати готовності грузинського керівництва йти на конфронтацію з Росією щодо українського питання, як це було з колишньою владою.

Нинішня влада Грузії сьогодні налаштована не дратувати Москву, а по ряду питань навіть знаходити можливості для співпраці за темами, що не викликають роздратування, такими як торгівля, будівництво, туризм і культура.

Як результат - це буде перший непростий візит в дружню країну для глави української держави.

Петру Порошенку по суті доведеться з чистого аркуша вибудовувати взаємини з представниками "Грузинської мрії" і знайти точки дотику.

Не виключено, що останні роки на Банковій чекали на повернення у владу "Єдиного національного руху". Для президента України представники команди Саакашвілі були б більш зручними партнерами, оскільки більшість з них він знає особисто.

Однак, парламентські вибори в Грузії в жовтні минулого року ще раз підтвердили непорушність позицій "Грузинської мрії", з урядом якої Києву доведеться мати справу в Тбілісі принаймні найближчі п'ять років.

Дуже важливо знову налагодити координацію спільних зусиль в питаннях безпеки і захисту територіальної цілісності на тлі неприхованої агресії з боку Росії. Як відомо, російські військові продовжують в Грузії практику повзучої анексії. Востаннє пересування лінії зіткнення на адміністративному кордоні з окупованим Цхінвальським регіоном вглиб грузинської території відбулося 5 липня.

Обидві країни повинні тісно співпрацювати в питаннях євроінтеграції. Йдеться про кроки, спрямовані на імплементацію Угоди про асоціацію з ЄС. Це можуть бути скоординовані дії під час контактів з Брюсселем, спрямовані на практичну реалізацію пунктів угоди, а також обмін досвідом та успішними практиками.

І Україна, і Грузія зацікавлені в більш глибокій інтеграції з ЄС, ніж передбачає "Східне партнерство". Невипадково Грузія і Україна разом з Молдовою вже закликали Європарламент визнати перспективу їхнього членства в ЄС. Поки до цього не готові у ЄС. 

Стимулювати Брюссель створити нові механізми інтеграції Україні та Грузії краще спільно.

Не менш важливим напрямком є розвиток двосторонніх торговельних відносин і використання транзитного потенціалу Грузії для просування товарів і бізнесу в країни регіону. Не дарма разом з президентом в Тбілісі прибудуть представники українських ділових кіл, які візьмуть участь в двосторонньому бізнес-форумі.

І, нарешті, Україні необхідно стати більш активною не тільки в Грузії, але і у всьому Південному Кавказі в цілому.

Мова йде не тільки про активізацію контактів на державному рівні, а й просування іміджу України як успішної історії пострадянської країни, що стала на шлях глобального реформування всієї системи державного управління.

У Тбілісі, Єревані та Баку є великий інтерес до української тематики. Однак, частка об'єктивної інформації про події в Україні мізерно мала.

Інформаційний вакуум активно заповнюють російські ЗМІ, через який Кремль формує потрібне йому сприйняття про українські реалії.

 

Автор: Карен Мадоян,

політолог, експерт з Південного Кавказу

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

     

ЧИТАЙ ТАКОЖ
powered by lun.ua
ПУБЛІКАЦІЇ
Олена Бабакова, для Європейської правди, з Варшави

Перемога на дві третини: хто виграв від масштабних протестів у Польщі

Серед лозунгів "Вільні суди", "Шануємо Конституцію", "Геть з Качинським" найпопулярнішим був все-таки заклик до президента Анджея Дуди "Три рази вето". І ось Дуда вето застосував, але щодо двох законів. Постає питання: чи варто так само гаряче протестувати за вето для третього?

Павло Клімкін, міністр закордонних справ України, для Європейської правди

Ошуканий за власним вибором: чому Siemens не уникнути неприємностей. Стаття глави МЗС

Так само, як і з історією з "Містралем", Україна била в дзвони. Але менеджмент Siemens відмовлявся бачити очевидні речі. Відтепер газотурбіни Siemens допомагатимуть злодію облаштовувати загарбані території. І ми не можемо розглядати цей випадок інакше, як співучасть в агресії Кремлівського режиму проти України.



Леонід Гілевич, "Ілляшев та Партнери"

Соцмережі під захистом ЄС: роботодавцям прикривають доступ до особистої інформації

ЄС посилює вимоги до використання персональних даних з соцмереж під час прийому на роботу. Факт відкритого доступу до профілю претендента не дає права обробляти персональні дані звідти. Такі зміни потребують також корекції українського законодавства.

Ольга Михайлова, історик

Декомунізація по-польськи: чим ініціативи у сусідній країні відрізняються від українських

На сьогодні демонтаж свідчень колишньої залежності від СРСР для польського політикуму – важливіший пріоритет, ніж статус-кво у стосунках з РФ. І з цього питання серед польських політиків існує сталий, впевнений консенсус.


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter