Відносини з чистого аркуша: з якими проблемами зіткнеться Порошенко в Грузії

Карен Мадоян, політолог _ Понеділок, 17 липня 2017, 09:50
Версія для друку Коментарі

17 липня президент України Петро Порошенко прибуває з першим державним візитом до Грузії.

В рамках візиту заплановані переговори з президентом Грузії Георгієм Маргвелашвілі, прем'єр-міністром Георгієм Квірікашвілі і головою парламенту Іраклієм Кобахідзе.

Також президент України відвідає Батумі і високогірне селище Местія в регіоні Сванетія. Крім того, Петро Порошенко зі своїм грузинським колегою відкриють грузинсько-український бізнес-форум в Тбілісі.

З огляду на особливий характер взаємин між двома країнами, до цього візиту буде прикута увага в обох столицях.

Київ і Тбілісі традиційно працювали в одній зв'язці на різних міжнародних платформах. Обидві країни практично одночасно почали рух у векторі євроінтеграції, результатом чого стало підписання угод про асоціацію з ЄС і візова лібералізація для громадян України та Грузії.

Україна традиційно входить в десятку торговельних партнерів Грузії. За перші шість місяців поточного року Україна експортувала товарів на суму $115614 млн, а імпорт з Грузії за цей же період склав $17086 млн.

З моменту здобуття незалежності після розпаду СРСР запорукою для партнерства двох країн завжди служили тісні контакти на рівні глав держав. Однак,

динаміка двосторонніх відносин помітно пішла на спад в 2012 році з моменту приходу до влади керівної партії "Грузинська мрія".

На відміну від періоду правління Міхеїла Саакашвілі і його партії "Єдиний національний рух", нова команда не розглядала співпрацю з Україною як пріоритетну. Ключовим вектором зовнішньої політики Тбілісі є США, ЄС і сусідня Туреччина.

Активно розвивається співпраця з Китаєм, з огляду на бажання Пекіна інвестувати в розвиток транзитної інфраструктури на Південному Кавказі.

Події останніх трьох років в Україні, що послідували за Євромайданом, також внесли певні корективи в зовнішню політику Києва. Рішення проблем, пов'язаних з анексією Криму і війною на Донбасі, фактично вимкнули Грузію, як і весь Південний Кавказ, з фокуса зовнішньої політики.

Про це свідчить той факт, що посольство України в Тбілісі працювало без голови дипмісії з 2014 року. Новий посол був призначений тільки в лютому 2017 року.

Не секрет, що подразником у відносинах між двома державами стало рішення запросити на керівні пости в український уряд представників команди Саакашвілі, яким було надано українське громадянство. Колишній президент Грузії, якого грузинські правоохоронні органи намагаються притягти до відповідальності за двома кримінальними справами, встиг за два роки попрацювати в Україні радником Петра Порошенка і головою Одеської ОДА.

Перебуваючи в Україні, Саакашвілі продовжував впливати на внутрішньополітичні процеси під час парламентської кампанії восени минулого року.

Подібна ситуація лише додала негативу у відносинах з Україною, чого в Тбілісі вже не приховували.

При цьому необхідно відзначити, що Грузія була однією з перших країн, які надали допомогу Україні з початку конфлікту на Донбасі. Крім гуманітарної допомоги, в Тбілісі пройшли реабілітацію і лікування понад 50 військовослужбовців і понад 200 дітей із зони АТО.

Але далі пішли кроки, які скоріше говорять про похолодання у відносинах.

За останні три роки Україна і Грузія перестали виступати єдиним фронтом у низці найважливіших питань на міжнародних майданчиках.

Грузинська дипломатія відкрито висловила небажання координувати свої дії з українськими колегами з таких питань, як отримання безвізового режиму з країнами Євросоюзу. Грузинська сторона не приховувала роздратування, коли в Брюсселі вирішили синхронізувати цей процес "в пакеті", в той час як Грузія на тлі України успішніше рухалася шляхом реалізації дорожньої карти по безвізу.

Звичайно, немає сумнівів в тому, що Тбілісі продовжить послідовно підтримувати Україну в питаннях її суверенітету і неподільності її кордонів. Разом з тим, вже були прецеденти, коли грузинська делегація пропускала голосування в ПАРЄ з принципово важливих питань для України.

І це зовсім не випадковість - Києву не варто очікувати готовності грузинського керівництва йти на конфронтацію з Росією щодо українського питання, як це було з колишньою владою.

Нинішня влада Грузії сьогодні налаштована не дратувати Москву, а по ряду питань навіть знаходити можливості для співпраці за темами, що не викликають роздратування, такими як торгівля, будівництво, туризм і культура.

Як результат - це буде перший непростий візит в дружню країну для глави української держави.

Петру Порошенку по суті доведеться з чистого аркуша вибудовувати взаємини з представниками "Грузинської мрії" і знайти точки дотику.

Не виключено, що останні роки на Банковій чекали на повернення у владу "Єдиного національного руху". Для президента України представники команди Саакашвілі були б більш зручними партнерами, оскільки більшість з них він знає особисто.

Однак, парламентські вибори в Грузії в жовтні минулого року ще раз підтвердили непорушність позицій "Грузинської мрії", з урядом якої Києву доведеться мати справу в Тбілісі принаймні найближчі п'ять років.

Дуже важливо знову налагодити координацію спільних зусиль в питаннях безпеки і захисту територіальної цілісності на тлі неприхованої агресії з боку Росії. Як відомо, російські військові продовжують в Грузії практику повзучої анексії. Востаннє пересування лінії зіткнення на адміністративному кордоні з окупованим Цхінвальським регіоном вглиб грузинської території відбулося 5 липня.

Обидві країни повинні тісно співпрацювати в питаннях євроінтеграції. Йдеться про кроки, спрямовані на імплементацію Угоди про асоціацію з ЄС. Це можуть бути скоординовані дії під час контактів з Брюсселем, спрямовані на практичну реалізацію пунктів угоди, а також обмін досвідом та успішними практиками.

І Україна, і Грузія зацікавлені в більш глибокій інтеграції з ЄС, ніж передбачає "Східне партнерство". Невипадково Грузія і Україна разом з Молдовою вже закликали Європарламент визнати перспективу їхнього членства в ЄС. Поки до цього не готові у ЄС. 

Стимулювати Брюссель створити нові механізми інтеграції Україні та Грузії краще спільно.

Не менш важливим напрямком є розвиток двосторонніх торговельних відносин і використання транзитного потенціалу Грузії для просування товарів і бізнесу в країни регіону. Не дарма разом з президентом в Тбілісі прибудуть представники українських ділових кіл, які візьмуть участь в двосторонньому бізнес-форумі.

І, нарешті, Україні необхідно стати більш активною не тільки в Грузії, але і у всьому Південному Кавказі в цілому.

Мова йде не тільки про активізацію контактів на державному рівні, а й просування іміджу України як успішної історії пострадянської країни, що стала на шлях глобального реформування всієї системи державного управління.

У Тбілісі, Єревані та Баку є великий інтерес до української тематики. Однак, частка об'єктивної інформації про події в Україні мізерно мала.

Інформаційний вакуум активно заповнюють російські ЗМІ, через який Кремль формує потрібне йому сприйняття про українські реалії.

 

Автор: Карен Мадоян,

політолог, експерт з Південного Кавказу

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

     

ЧИТАЙ ТАКОЖ
powered by lun.ua
ПУБЛІКАЦІЇ
Віктор Савінок, для Європейської правди

Два поганих варіанти: що чекає на Німеччину після краху коаліційних переговорів

Попри численні компроміси, коаліційні переговори у Німеччині завершилися провалом – насамперед внаслідок загравання вільних демократів із ультраправими. Єдиною альтернативою уряду меншості є перевибори, однак суттєвим чином існуючий розклад місць у Бундестазі навряд чи зміниться.

Олександр Левченко, посол в Хорватії в 2010-2017 роках

Рецепти успіху в інформаційній війні з Росією: досвід українського посла

Ситуація в Криму погіршувалася з кожним днем, ставши хітом для місцевих медіа. Але навіть за такої ситуації на ефіри до телеканалів доводилося пробиватися з боями. Медійники розуміли, що український посол коментуватиме гостро, а російська сторона нервуватиме...







Леся Михаленко, "Вчасно"

Рік на підготовку: чи запрацюють в Україні європейські норми довірчих послуг

Необхідність вирішити питання взаємного визнання довірчих послуг у ЄС призвела до прийняття Регламенту щодо eIDAS-регулювання. Настав час проводити такі зміни й Україні – якщо ми хочемо бути активним учасником європейського ринку.

Юрій Панченко, Європейська правда

Війна навколо могил: що заважає Києву в діалозі з Варшавою

Остання спроба залагодити конфлікт із Польщею показала: тактика "малих поступок" вже не працює, адже польський уряд сприймає їх як щось самоочевидне. Якщо найближчим часом Київ не зможе сформувати свою стратегію у діалозі із сусідом, то цим займуться українські праворадикали.


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter