У Тбілісі готуються до Майдану: як влада Грузії "закручує гайки" перед відмовою ЄС

П'ятниця, 6 жовтня 2023, 09:39 — , Європейська правда
Фото: Shakh Aivazov/Associated Press/East News
Масові протести у Грузії проходили лише тоді, коли рішення влади викликали стійке несприйняття суспільства

"Російський закон №2" – саме так у Грузії називають нову ініціативу влади, згідно з якою забороняється встановлювати "тимчасові споруди" поряд із державними установами. Звідти друга її назва – "закон про намети".

Варто нагадати, що першим "російським законом" була ініціатива керівної партії "Грузинська мрія" запровадити термін "іноземний агент", тим самим поклавши додаткові обмеження на представників численних громадських організацій.

Тоді, у березні цього року, така ідея несподівано зустріла шалений опір суспільства. Тож після кількох днів сперечань "Грузинська мрія" була змушена відмовитися від цього законопроєкту.

Проте цього разу грузинська влада налаштована довести справу до кінця. Там не приховують: причиною схвалення цього закону є інформація про підготовку "Євромайдану" у Тбілісі, який може розпочатися вже наприкінці жовтня.

Намет як загроза безпеці

Відповідна урядова ініціатива була зареєстрована у парламенті Грузії 27 вересня, а вже 4 жовтня законопроєкт було підтримано у першому читанні.

Більш того, після того як громадські організації анонсували на 5 жовтня протестний мітинг під стінами парламенту, було оголошено, що друге читання відбудеться 6 жовтня.

Втім, вже ввечері 5 жовтня скандальний закон був схвалений і в другому, і в третьому читаннях.

З такими темпами "закон про намети" набере чинності вже найближчими днями.

Завадити цьому не зможе й очікуване вето президентки Саломе Зурабішвілі – у Грузії таке вето долається повторним голосуванням із набранням простої більшості.

Така швидкість пояснюється заявою Служби державної безпеки – там попереджують про можливість "дестабілізації обстановки" в країні аж до здійснення державного перевороту. Причому старт цих протестів має відбутися вже у жовтні-листопаді.

Грузія входить у гарячу осінь: як відмова від санкцій змушує Тбілісі готуватися до протестів

Грузинська спецслужба називає навіть потенційних організаторів цих протестів. Серед них: заступник ексміністра внутрішніх справ Грузії, а нині заступник голови воєнної розвідки України Георгій Лорткіпанідзе та командир "Грузинського легіону" Мамука Мамулашвілі.

"Згідно з матеріалами Служби держбезпеки, у найближчому майбутньому деструктивні сили планують розгортання наметових містечок, на територіях яких планується розміщення та задіяння вибухових пристроїв. Зрозуміло, ми з повною відповідальністю ставимося до викликів, що стоять перед суспільством, враховуючи, що спокій і громадський порядок є нашими головними цінностями", – пояснює необхідність термінового ухвалення нового закону депутат від партії влади Гіві Міканадзе.

Тож вже найближчими днями у Грузії можна буде цілком легально заборонити під час мітингів встановлювати як намети, так і сцени для виступів. Також можна заборонити використання пристроїв, що підсилюють звук.

Для такої заборони достатньо визнати, що ці конструкції перешкоджають роботі державних органів влади, заважають правоохоронцям виконувати свої обов’язки або "становлять загрозу для учасників зборів".

А якщо "тимчасові конструкції" не будуть згорнуті, учасникам мітингу загрожує як штраф, який складає від 500 до 5 тисяч ларі (тобто до 68,5 тис. грн), так і арешт до 15 діб.

На відміну від закону про іноагентів, "наметовий законопроєкт" не зовсім ідентичним російському законодавству – від минулого року у РФ повністю заборонено проведення мітингів поблизу державних установ.

(Не)досяжне кандидатство

Ніхто не приховує, що справжньою причиною такого посилення законодавства є очікування масових протестів у разі, якщо Грузії відмовлять у наданні статусу кандидата у члени ЄС.

Відповідне рішення у Єврокомісії планують оголосити 31 жовтня.

Втім, вочевидь, у грузинській владі воліють підстрахуватися – не виключено, що відповідне рішення буде неофіційно оголошено раніше.

Чи дійсно у Грузії немає шансів цього року отримати кандидатський статус? Як не дивно, ні.

Попри те, що політика Тбілісі регулярно викликає критику Брюсселя, існує припущення, що такий статус варто дати Грузії "авансом" – з метою запобігти її подальшому зближенню з РФ.

А на додачу у грузинської влади є союзник всередині ЄС – надання кандидатського статусу Грузії активно підтримує прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.

Тут достатньо згадати, що єврокомісар з питань сусідства та розширення Олівер Варгеї є кандидатом від Угорщини і не раз на своїй посаді лобіював інтереси угорської влади (хоча формально це заборонено).

Ба більше, співрозмовник "ЄвроПравди", близький до переговорів про вступ до ЄС, розповідає, що Варгеї свідомо занижував бали для України та завищував – для Грузії. Намагаючись тим самим наблизитись до висновків, що Грузія на шляху впровадження євроінтеграційних реформ випереджає і Україну, і Молдову, як про це стверджує грузинська влада.

Втім, навіть попри це, існує безліч причин, через які Грузії можуть відмовити у наданні кандидатського статусу.

Як заявив під час вересневого візиту до Тбілісі високий представник ЄС із зовнішньої політики та політики безпеки Жозеп Боррель, "кроки, зроблені (грузинським. – Ред.) урядом останнім часом, можуть суперечити зовнішньополітичному курсу Євросоюзу".

"Ми дуже шкодуємо про рішення уряду щодо відновлення повітряного сполучення з Росією та в'їзду на територію Грузії осіб, які перебувають під санкціями. Ми беремо до уваги новостворене стратегічне партнерство між Грузією та Китаєм. Встановлення глибших зв'язків із закордонними партнерами є прерогативою країни. Проте в умовах, коли Грузія хоче стати членом Європейського Союзу, вона має гарантувати, що вся її стратегічна співпраця не суперечить політиці ЄС", – перерахував голова дипломатії ЄС свої претензії до політики Грузії.

"Ми очікуємо, що Грузія відповідатиме зовнішньополітичним рішенням та діям Євросоюзу", – резюмував він.

Якщо розглядати грузинський вояж Борреля як останню спробу переконати Тбілісі повернутися до виконання євроінтеграційного домашнього завдання, то можна стверджувати: цей заклик не було почуто.

А ухвалення "закону про намети" лише додатково віддаляє Грузію від кандидатського статусу.

В очікуванні протестів

"Євросоюз не приймає російських законів", "Російські закони, російський уряд" – із такими плакатами 5 жовтня мітингували члени руху Talgha ("Хвиля") та молодіжного руху "Дафіон".

Очікувано, що кілька десятків протестувальників не змогли вплинути на рішення депутатів.

І це викликає питання: чи варто очікувати масових протестів у Грузії? Адже досі усі мітинги, анонсовані й опозиційними партіями, і громадськими організаціями, були малолюдними, а відповідно, не створювали навіть найменшого тиску на владу.

Масовими протести у Грузії ставали лише тоді, коли рішення влади викликали гостре неприйняття суспільства.

Так було у 2019 році під час "ночі Гаврилова", так було і в березні цього року – після ухвалення в першому читанні закону про іноагентів.

Проте справді масових протестів у Грузії не було ані після відкриття неба для російських авіакомпаній, ані кілька тижнів тому – у відповідь на відмову виконувати західні санкції, ані зараз – у відповідь на закон про намети.

І якщо навіть турборежимне схвалення цього закону не викличе масових протестів (це стане зрозумілим протягом найближчих днів чи навіть годин), то з’являється зовсім неприємне питання: а на підставі чого ми очікуємо, що масові протести, а тим більше "грузинський Євромайдан" викличе відмова Брюсселя у наданні Грузії кандидатського статусу?

Так, майже 90% грузинів підтримують шлях своєї країни до ЄС. Проте для частини з них прийнятним є аргумент влади, що причиною поганих відносин з ЄС є відмова Тбілісі відкривати другий фронт у війні з РФ, як того нібито вимагає від Грузії Захід.

Якщо такий прогноз реалізується, то відмова від ЄС запустить потужну хвилю антизахідної риторики грузинської влади. А розмови про проросійський розворот Тбілісі отримають нові підтвердження.

Тож у громадян Грузії, що вірять у європейське майбутнє своєї країни, залишилося зовсім небагато часу, щоб не дати реалізуватися такому сценарію.

Адже, як заявив у Тбілісі Жозеп Боррель, "двері в ЄС відчинені, і ми хочемо підтримати вас на цьому шляху". Наступного разу таке вікно можливостей для Тбілісі може з’явитися нескоро.

 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.