Бунт ПВК "Вагнер", який захопив зненацька ключових західних експертів та уряди – змусив колективний Захід замислитися про те, що їхні прогнози стосовно Росії можуть бути докорінно хибними.

Як наслідок, західні експерти і політики повернули у публічне поле припущення про те, що Росія у нинішніх кордонах не обов’язково є вічною та непорушною.

Докладніше – у цікавій статті редактора ЄвроПравди Сергія Сидоренка Розвал Росії більше не табу: як Пригожин змусив Захід замислитися про нові обриси РФ.

Офіційно оголошений бунт ПВК "Вагнер" з образливими епітетами особисто проти Путіна і натяками про потребу змінити владу в країні; блискавична втрата контролю Москви над Ростовом-на-Дону та позитивне ставлення містян до бунтарів, попри те, що Кремль оголосив їх злочинцями та зрадниками; швидке та безперешкодне просування "колон Вагнера" на Москву, яке не вдавалося зупинити навіть авіаударами по російській інфраструктурі; а потім так само блискавичний їхній розворот і завершення "путчу" з гарантіями безпеки від Кремля для "головного путчиста", тобто Пригожина…

"Ці події показали, що російська держава ослаблена… Велика ядерна держава може вступати в еру політичної нестабільності та внутрішньої крихкості", – ці обережні характеристики пролунали у понеділок на пресконференції головного дипломата ЄС Жозепа Борреля.

У понеділок на плановому засіданні Ради ЄС обговорювали "вагнерівський заколот". Тема стала однією з ключових для міністрів Євросоюзу.

Жодних рішень з цього питання ЄС очікувано не ухвалював. Міністри лише дійшли згоди про те, що ЄС не готовий до того розвитку подій, який Боррель заховав за обтічними натяками, тож Європі зараз треба терміново готувати стратегію дій у разі, якщо "крихкість" РФ отримає розвиток.

А ще – прозвучало, що на столі зараз усі сценарії.

У Британії, де звикли до геополітичного планування, сміливіші у висловлюваннях. Сигнали, які поступають звідти, точніші, ніж у Євросоюзі.

Там повідомили ЗМІ, що вже давно вважають реальним сценарій розпаду Росії.

Тобто, розпад Росії не гарантований, але тепер цей сценарій видається реальним і до цього треба готуватися. 

Якщо Британія здавна цікавилася подіями у Росії, державна машина та експертна спільнота робили з цього висновки, пропонували політику тощо – то у континентальній Європі брак експертизи став ще більшою проблемою.

Держави Східної Європи (як-то балтійські члени ЄС) мають найкраще розуміння Росії. Натомість їхні думки досі сприймаються як радикальні – хоча вони найбільш чітко відбивають реальність.

В політичних та дипломатичних колах США, утім, досі вважають "табуйованою" тему можливого розпаду Російської федерації.

Це цілком логічно, зважаючи на те, наскільки ревно у Москві ставляться до будь-яких заяв США про себе, шукаючи у них докази того, що за будь-якими бідами Росії стоїть "вашингтонський обком".

Для Сполучених Штатів розпад Росії – це ядерна небезпека та імовірне посилення Китаю, який для Штатів є конкурентом та стратегічним противником номер один.

Це до певної міри нагадує ситуацію 35-річної давнини, коли Радянський союз, ворог Заходу номер один, поволі йшов до розпаду, але влада США відмовлялася це бачити та опиралася цьому. Зокрема – переконуючи колишні радянські республіки, включно з Україною, не робити різких кроків не виходити зі складу Союзу. Історія довела, що ця політика Вашингтона була очевидно помилковою.

Як не дивно, події 90-х зараз можуть допомогти Україні: все гучніше, особливо після невдалого "путчу Пригожина", звучить думка про те, що США не має повторювати тодішньої помилки.

Тоді через страх перед нестабільністю Захід не хотів визнавати незалежність нових держав, що виникли на території Радянського Союзу.

Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка Розвал Росії більше не табу: як Пригожин змусив Захід замислитися про нові обриси РФ.