Що "не помітила" в окупованому Криму спецмісія генсека Ради Європи

Четвер, 19 травня 2016, 11:00 — Лист до генерального секретаря РЄ
Фото Council of Europe

"Ми вдячні вам за організацію спеціальної місії з моніторингу за дотриманням прав людини у тимчасово окупованому Криму... Водночас у звіті місії, яку очолював посол Жерар Штудман, залишилася нерозкритою ціла низка питань...

Висновок у звіті, що "випадки репресій більш спрямовані проти окремих опонентів", суперечить оцінкам міжнародних та українських правозахисних організацій..."

Такими словами розпочинається лист українських правозахисників до генерального секретаря Ради Європи Турбйорна Ягланда, підписаний головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук.

І це не дрібний конфлікт.

"Європейській правді" стало відомо про серйозне протистояння України та генсека Ради Європи з кримського питання, яке з часом не лише не стихає, а й стає виразнішим.

Наріжним каменем стала доповідь Жерара Штудмана про ситуацію в Криму, оприлюднена у квітні.

Ягланд задоволений цим документом, намагається надати йому статусу офіційного і – як свідчать джерела ЄвроПравди – лобіює ще один візит Штудмана до Криму.

Натомість у Києві наголошують на системних проблемах звіту.

Швейцарський дипломат у величезному документі ані словом не згадав про те, що Крим та Севастополь – незаконно анексовані; самопроголошене кримське керівництво він називає просто "владою". Він також "не помітив" етнічних репресій проти кримських татар.

Офіційний Київ наразі утримується від гучних заяв, обмежуючись непублічним протистоянням у Страсбурзі.

Саме тому важливо розібратись, яких "помилок" припустився спецпосланець Ягланда до Криму

і чи можливо вважати його неупередженим спостерігачем. ЄвроПравда публікує скорочену версію листа до генсека, звідки, через значний обсяг, ми прибрали більшість посилань на конкретні репресивні дії РФ.

Для тих, хто бажає ознайомитися з детальнішим документом, додаємо також його повний текст.

Пропозиції до звіту спецмісії з моніторингу
за дотриманням прав людини
у тимчасово окупованому Криму

1. Кримські татари та інші меншини

Як відомо, окупаційний суд визнав Меджліс кримськотатарського народу екстремістською організацією та заборонив його діяльність, хоча у звіті чітко зазначено, що "таке рішення стало б свідченням нової хвилі репресій стосовно кримськотатарської громади у цілому".

Звертаємо особливу увагу на твердження у звіті, що "випадки репресій більш спрямовані проти окремих опонентів, а не відображають колективну політику репресій щодо кримських татар як етнічної групи".

Те, що деякі члени Меджлісу (які погодилися на співпрацю з окупаційним режимом) сидять на керівних посадах, а не в тюрмах чи вигнанні (як ті, хто на таку співпрацю не погодився), не означає відсутності масових репресій проти кримських татар.

Будь-який кримський татарин незалежно від наявності опозиційних до окупаційної влади поглядів перебуває під постійною загрозою бути обшуканим, затриманим, безпідставно заарештованим.

Заборона Меджлісу у квітні 2016 року цілком вкладається в політику системних репресій проти кримськотатарського народу.

Рекомендуємо опитати жертв незаконних практик масових обшуків кримськотатарських поселень та рейдів правоохоронців до кримськотатарських мечетей, які супроводжуються масовим затриманнями.

Також радимо перевірити достовірність згаданих у звіті тверджень окупаційної влади щодо "прийнятих заходів, які спрямовані на забезпечення потреб кримськотатарської спільноти", зокрема, "визнання кримськотатарської мови як офіційної, спорудження мечетей, проводження кримськотатарських учбових модулів у школах", можливості "вільного використання прапорів та кримськотатарської символіки".

Один із останніх зафіксований журналістами випадків – коли учасників дитячого ансамблю в с.Углове Бахчисарайського району змусили вдягнути футболки із кримськотатарським прапором (тамгою) навиворіт, аби приховати його під час виступу.

Тільки за відомою нам інформацією кількість переслідуваних за політичними мотивами кримських татар, які наразі знаходяться за ґратами, становить щонайменше 16 чоловік.

2. Правоохоронні органи

Як правильно відзначено у звіті (місії Штудмана), більшість учасників зустрічей кажуть про марність спроб скаржитися на залякування, погрози викрадення, незаконні обшуки, непропорційне застосування сили з боку співробітників правоохоронних органів.

Це демонструє відсутність на території окупованого Криму будь-яких ефективних засобів захисту від свавілля окупаційної поліції.

Та у звіті міститься твердження окупаційної влади, що "проводяться незалежні, невтомні і прозорі розслідування" з приводу зникнення 21 особи, 5 із яких були знайдені мертвими.

Хоча є свідчення неефективності розслідування політично мотивованих злочинів.

Кримінальне провадження за фактом жорстокого вбивства учасника одиничного пікету Решата Аметова було призупинене восени 2014 року і відновлене тільки через рік. Сам момент викрадення Решата Аметова "кримською самообороною" зафіксований на відео. Водночас досі немає жодних підозрюваних у цій справі.

Так само було "заморожено" розслідування викрадення громадського активіста Андрія Щекуна, який був доставлений "кримською самообороною" до поліцейського відділку, а вже звідти переданий іншим представникам "кримської самооборони". У полоні Щекун пробув 11 днів, де разом з іншими піддавався жорстоким тортурам (побиття, прострілення кінцівок, використання електроструму тощо).

Рекомендуємо вивчити ситуацію із запровадженням на території окупованого Криму репресивної моделі роботи правоохоронних органів, а також надати офіційну оцінку тотальній безкарності правоохоронців.

3. "Сили самооборони"

У звіті йдеться про розформування парамілітарного угрупування "кримська самооборона" та перетворення його на "два окремих підрозділи з безпеки".

Хотілося би пояснити, що "кримська самооборона" продовжує виконувати функції "приватної армії" самопроголошеного голови республіки (Сергія Аксьонова).

У звіті відзначено, що спеціальна місія не змогла підтвердити "їхню участь у викраденнях людей та інших насильницьких діях". Радимо поговорити із звільненими з полону "самооборони" активістами, які знаходяться на материковій частині України, та зустрітися з родичами зниклих людей.

Рекомендуємо зібрати докази причетності "кримської самооборони" до насильницьких зникнень, тортур, захоплення релігійних споруд, побиття журналістів, розгонів мирних зібрань та інших серйозних порушень прав людини.

Жоден з її представників досі не притягнений до відповідальності за скоєні злочини.

4. Судова влада

Ми розуміємо, що у місії "не було достатньої можливості провести всеосяжну і детальну оцінку..." цього питання. Тому рекомендуємо вивчити випадки численних порушень права на справедливий суд (про які йдеться у доповідях міжнародних міжурядових організацій та правозахисників), а також відмов суду розглядати клопотання про застосування тортур поліцією.

У звіті згадується твердження самопроголошеного прокурора (Наталії Поклонської) про декриміналізацію 118 правопорушень, яке створює хибне враження...

Насправді відбулося посилення "жорсткості" кримінального права після окупації. Зокрема – законодавчі зміни у сфері поширення інформації, боротьби з екстремізмом, щодо мітингів. Запроваджені нові склади злочинів, посилена існуюча кримінальна відповідальність, розширені репресивні повноваження державних органів

Нові закони стали підставою для придушення будь-якої точки зору, відмінної від провладної.

Приклад – кримінальне переслідування Юрія Ільченка, який вже більше двох років перебуває за ґратами за допис у соціальній мережі із критикою анексії Криму.

5. Установи з відбування покарання

Досить загрозливою є ситуація у місцевих пенітенціарних установах.

Невипадково ПАРЄ вже закликала Європейський комітет із запобігання тортурам або принижуючого гідність поводження чи покарання створити спеціальну моніторингову місію, яка б перевірила умови утримання українських ув'язнених, затриманих за політичними мотивами в Російській Федерації і в Криму.

Рекомендуємо оцінити фактичний стан дотримання міжнародних стандартів прав людини у місцях несвободи, зокрема, вивчити поширену практику катування та жорстокого поводження.

Попри заляканість людей та тотальну зневіру у можливості відновлення правосуддя, такі випадки періодично стають відомими правозахисним організаціям.

6. Свобода віросповідання

У звіті йдеться про те, що перереєстрація релігійних громад "не викликала особливих труднощів". Хотілося б додати, що навіть окупаційна влада була змушена двічі (31 грудня 2014 року та 1 квітня 2015 року) продовжити термін реєстрації, бо релігійні громади не були спроможні пройти цю процедуру у встановлені строки.

Різке скорочення числа зареєстрованих організацій у звіті пояснюється так: "як повідомляється, більшість із них не були активні". Також у звіті міститься таке твердження: "повідомляється, що багато з релігійних організацій, які припинили своє існування, були мусульманськими організаціями, які, ймовірно, фінансувалися з-за кордону". 

Рекомендуємо опитати та навести свідчення людей, які стали жертвами пошуків "забороненої екстремістської літератури" в мечетях, медресе (навчальних закладах) і приватних будинках мусульман.

Українська православна церква Київського патріархату періодично оприлюднює інформацію про викрадення та побиття священнослужителів, проведення незаконних обшуків та допитів, профілактичних бесід із прихожанами, силові захоплення церков правоохоронними органами та представниками "кримської самооборони".

7. Свобода вираження поглядів/ЗМІ

У звіті згадується про обмежувальний вплив російського законодавства, який став причиною "зменшення різноманітності ЗМІ".

Рекомендуємо додатково вивчити ситуацію із запровадженням цензури, залякуванням журналістів та погрозами з боку правоохоронних органів, обшуками та виїмками у журналістів та блогерів, арештами представників преси та іншими видами перешкоджання професійній журналістській діяльності.

Також варто приділити увагу поширеній практиці попередження фізичних осіб за їхні особисті публікації в інтернеті.

У звіті згадані "інші причини" припинення діяльності газет; радимо детальніше їх дослідити.

Приклад – слова редактора останньої української газети "Кримська світлиця" про вимушене закриття ЗМІ через "неможливість гарантувати безпеку журналістам": "У нас тут інформаційна війна. Українське взагалі під забороною. Якщо є кримськотатарські канали, газети, то українського нічого легального немає. Навіть з бібліотек викидають наші історичні книжки. Тут можуть звинуватити за російським законодавством за все, навіть за те, що ми не визнаємо Крим російським у нашій газеті".

Також доречно нагадати, як окупаційна влада Криму послідовно знищувала єдиний незалежний кримськотатарський канал ATR...

У звіті зазначено, що "почуття розчарування, ймовірно, одна з головних причин, які призвели до створення нового громадського кримськотатарського каналу "Millet TV". Хотілося б довести до вашого відома, що канал "Millet TV" був запущений виключно для того, щоб скласти конкуренцію ATR. Редакційна політика "Millet TV" – під повним контролем окупаційної влади.

Паралельно відбувається блокування сигналу ATR в інтернеті на території Криму.

8. Свобода зібрання та об’єднання

У звіті доречно згадується про важливість дотримання статті 11 Європейської конвенції з  прав людини – щодо свободи мирних зібрань.

Тому рекомендуємо дослідити та надати офіційну оцінку фактам численних її порушень, про які йдеться у доповідях міжнародних міжурядових організацій та правозахисників – розгони та побиття учасників мітингів, незаконні арешти демонстрантів та порушення проти них сфабрикованих справ.

Радимо опитати учасників мирних зібрань щодо втручання "кримської самооборони" у їх проведення.

Діючі рішення окупаційної влади дозволяють автоматично забороняти мирні зібрання, окрім заходів окупаційних органів влади. Забороняються навіть зібрання культурного характеру, як-от покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку. Учасники такого покладання квітів у березні 2015 року були заарештовані та отримали адмінпокарання.

Ініційовані ж самою окупаційною владою мирні зібрання отримують всіляку підтримку...

9. Освіта

Спецмісія концентрувалася на мові викладання у школах. Тож ми рекомендуємо ще раз перевірити, чи справді відсутні "явні ознаки погіршення ситуації" у сфері шкільного навчання кримськотатарською мовою.

А також перевірити достовірність тверджень окупаційної влади, що відчутне зменшення кількості шкіл та класів із викладанням українською мовою є результатом вільного вибору батьків. Для цього радимо зустрітися з батьками єдиної української гімназії в Сімферополі, яку закрили попри їх відчайдушний спротив та публічні акції протесту.

Окремо про ситуацію з українською мовою викладання в кримських школах варто поговорити з директором цієї гімназії Наталією Руденко, яка була змушена поїхати з Криму.

Висновки

Ситуація із забезпеченням прав людини та основних свобод в окупованому Криму в цілому стрімко погіршується, тому на Раду Європи покладаються досить високі сподівання.

Підтверджуємо свою готовність надати всебічну підтримку щодо моніторингу ситуації за дотриманням прав людини і основних свобод в окупованому Криму.

Нам видається вкрай важливим забезпечити участь в моніторингу Криму як частини України конвенційних механізмів Ради Європи з прав людини та Комісара Ради Європи з прав людини.

З повагою та надією бути почутою,

голова правління Центру громадянських свобод
Олександра Матвійчук

Повний текст листа до генсека РЄ Турбйорна Ягланда

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua