6 квітня перед будівлею Бундестагу зібралися 5000 людей, щоб вшанувати пам’ять українців, вбитих у російській загарбницькій війні проти України, та вимагати від уряду Німеччини негайного ембарго на російські нафту та газ.

Лише з початку відкритого російського вторгнення Євросоюз перерахував Росії 35 мільярдів євро за енергоносії, профінансувавши таким чином злочини російської армії проти беззахисних цивільних, дітей та дорослих. 

Під час акції люди лягли на землю в пам’ять про закатованих і вбитих Росією українців. 

Лише за офіційними даними ООН, в Україні вже загинуло або поранено 3675 цивільних осіб, зокрема загинула 121 дитина. Насправді ж лише в одному Маріуполі загинуло 5000 людей.

Це рівно стільки, скільки людей опустилися на землю в Берліні.

Тільки на відміну від учасників акції, люди, які були жорстоко вбиті росіянами, більше ніколи не зможуть підвестися.

Тримаючи в руках уламок ракети, яка влучила у тренінговий центр у Яворові, Ольга Ситник з Міжнародного центру перемоги України нагадала, що Євросоюз щодня оплачує купівлю близько 1000 таких ракет, коли купує російський газ.  

Акція в Берліні є продовженням акцій, які пройшли в Брюсселі та Варшаві, і щоразу зростаюча кількість учасників символізує, що з кожним днем розмов і обіцянок кількість невинних вбитих російськими військами в Україні зростає.

Проте ця акція була особливою з декількох причин, на яких ми би хотіли особливо зупинитися в цьому матеріалі.

Нагадування з історії: непокарані злочини повторюються 

6 квітня світ згадує 30-ту річницю початку війни у Боснії, тому до учасників української акції листом звернулася Меліна Борчек, яка має особистий досвід біженства через війну.

Описане нею знищення боснійських мусульман сербами до болю нагадує дії російської армії в окупованих містах України: зґвалтування, залишення цивільного населення без їжі та тепла, вибіркові вбивства.

Коли в 1992-му Сербія напала на незалежну Боснію, міжнародна спільнота не відреагувала рішуче і вчасно, що зумовило багаторічну (!) облогу Сараєва і геноцид у Сребрениці. Агресор не заплатив за скоєні злочини, адже відповідне рішення за визнання геноциду в Раді безпеки ООН заблокувала РФ.

Відсутність будь-яких наслідків для Росії створила передумови для подальшого її перетворення на країну-агресора, і тепер за нерішучість з боку європейських урядів українці платять життям.

Ця ціна висока і для ЄС, адже з кожною поступкою відвертому злу європейські демократії відступають від власних гуманістичних принципів. Той, хто не протистоїть злу, стає його співучасником. 

Нинішня війна – це також відповідальність Німеччини

У своїй промові директор Центру ліберальної сучасності Ральф Фюкс, який нещодавно повернувся з Києва, наголосив, що Німеччина також несе відповідальність за ті злочини, які російські війська чинять на українській землі.

Постійно наполягаючи на діалозі з Росією і нехтуючи зростанням імперських амбіцій цієї країни, німецька влада уможливила війну в Україні.

Допустивши власну енергетичну залежність від Росії, Німеччина зробила себе вразливою до шантажу з боку автократичного путінського режиму і певним чином забрала голос у самої себе у вирішенні питань міжнародної безпеки. 

Ребекка Хармс, членкиня правління Київського діалогу та ексдепутатка Європарламенту, запитала:

"Які ще жахіття мають бути заподіяні українцям, щоби Берлін перестав наповнювати військову казну Росії?".

Вона нагадала, що 2014 року, коли РФ окупувала Крим, Євросоюз планував ввести такі жорсткі санкції, що вони замінили б собою воєнне втручання.

Далі обіцянок не пішло, і ось у 2022 році російські війська "посилюють напади на Схід та Південь України". "І ми тепер знаємо, що чекає на ці міста. Ми знаємо, що відбувалося в Бучі, Ірпені, Волновасі. І тому розуміємо, що загрожує Донбасу. Саме тому, що ми це знаємо, ми мусимо зробити санкції проти Росії такими жорсткими, щоб вони зупинили цю війну", – додала Хармс.

Згадуючи війну у Боснії, Ребекка Хармс зазначила: "Пам’ятати історію добре. Але чи зробили ми [в Німеччині] з неї висновки?"

Як суспільство здатне вплинути на РФ

Не секрет, що саме німецький уряд блокує необхідні рішення ЄС щодо ембарго на російські енергоносії (наприклад, навіть по нещодавно прийнятих санкціях щодо вугілля).

Така впертість викликана, зокрема, опозицією з боку великих хімічних підприємств, наприклад BASF.

На противагу хімічному лобі, шукати спільні аргументи з німецьким суспільством важливо, адже в представницькій демократії ми можемо ефективно доносити наші потреби та вимоги до уряду лише тоді, коли ці вимоги розділяють виборці.

Ембарго – одна з найбільш підтримуваних наших вимог

І цю ідею підтримує німецьке суспільство: дві третини німців згодні платити вищу ціну за газ і опалення, якщо це збільшить тиск на російський уряд.

Крім того, 4 з 5 німців готові знизити кімнатну температуру, щоб економити на енергоносіях. Науковці, деякі політики та представники бізнесу, а також зірки та активісти теж підтримують цю вимогу.

Якщо прикрутити температуру в квартирах в Євросоюзі на два градуси, це зменшить плату Росії за газ на 70 мільйонів євро на день.

Хоча порівняно з тим, що Євросоюз сплачує близько 660 мільйонів доларів на день за газ, така економія є недостатньою, це крок, який європейські суспільства можуть зробити вже зараз, не чекаючи на рішення урядів.

Така поведінка суспільства, своєю чергою, спонукатиме також і німецький, і європейські уряди до більш рішучих дій.

І нарешті, вперше в Берліні, акція організована українськими організаціями "Альянс українських організацій" і, зокрема, "Віче Берлін", отримала підтримку німецьких суспільно-політичних організацій "Київський діалог", "Центр ліберальної сучасності" та організацій із питань захисту довкілля Campact e. V., Fridays for Future Berlin та Urgewald.

Це важливий досвід, який показує, що на рівні суспільства можна вибудовувати спільні вимоги до німецького уряду. 

Автори:

Олександра Койдель та Наталія Пригорницька, Альянс українських організацій

Ребекка Хармс, ексдепутатка Європарламенту

Альянс українських організацій висловлює щиру подяку команді Центру протидії корупції, International Center for Ukrainian Victory в Польщі та агенції Gres Todorchuk