Вже багато слів сказано про те, що інститут громадських рад (ГР) як механізм впливу громадськості на прийняття владних рішень та формування політик не виправдав очікування. Це - м'яко кажучи. 

Ці структури при виконавчих органах державної влади є громіздкими, бездіяльними та взагалі представляють часто не інтереси громадянського суспільства, а радше чиїсь замовні інтереси, які суспільству лише на шкоду.

Практика "рейдерських захоплень" громадських рад набула великого поширення за часів Януковича та його команди.  Взагалі громадські ради створювались як важливий елемент побудови "вертикалі громадянського суспільства", яку створювала адміністрація президента Януковича під себе. 

Ніхто жодним чином не планував надавати повноваження інститутам громадянського суспільства впливати на формування політик чи прийняття рішень. Їх використовували для маніпулювання громадською свідомістю та фінансування лояльних організацій через постанову Кабміну № 1049 (щодо фінансування проектів громадських організацій).

Після революції гідності роль громадських рад суттєво не змінилась.

Практика створення громадських рад як інструментів маніпулювання громадськістю продовжує існувати. Вона навіть набуває більш радикальних форм. "Європейська правда" вже повідомляла про нібито створення ГР при Міністерстві закордонних справ.

Було проведено установчі збори. А далі все пішло за сценарієм, який так добре був відпрацьований "офіційною громадськістю" часів "попередників":

1.
Повідомлення про початок формування ради було дуже важко знайти на інформаційних ресурсах МЗС. Ще важче було зрозуміти – де, куди та з якими документами звертатися. (Автор даного допису зареєструвався, але більшість експертів, що працюють в сфері євроінтеграції, просто не знали про такий захід.)

2.
Щойно наблизилася година проведення засідань, я став отримувати дзвінки від деяких учасників, які завіряли мене, що засідання перенесено на кілька годин, тож не має сенсу йти (як з’ясувалось, таким чином хотіли заздалегідь не допустити до засідання низку експертів – тих, хто дивом пройшов "перший етап").

Трохи історії

Ще за часів Леоніда Кожари, міністра закордонних справ уряду Азарова, були два угрупування, які дивним чином співіснували в рамках ГР при МЗС: це група Аделаджі, того самого пастора, який через третіх осіб наповнював склад кожної громадської ради своїми людьми, і група Щелкунова - очільника Міжнародної торгово-промислової палати, а також профспілки, що примкнули до нього.

Цього разу учасники установчих зборів з формування громадської ради при МЗС, стали свідками несподіваного дійства.

Угрупування Щелкунова вирішило "вибити" аделаджівців з майбутнього складу громадської ради. Про цей скандал вже писала "Європейська правда".

Мало бійка не сталась, попри велику кількість представників приватної охоронної фірми, котрі теж "брали участь у засіданні".

Зрештою, група Щелкунова отримала практично весь склад ради.

Методологія проста - достатньо завести на засідання кілька десятків учасників-статистів і пояснити їм, як вони мають голосувати. Точно такий принцип використовувався у попередніх скликаннях ГР, хоча тоді "рушійною силою" була група "аделаджівців".

тут і далі - фото автора

Отже, через формально зареєстровані громадські організації установчі збори проголосували за обмеження чисельної кількості членів громадської ради до 35 осіб і, в результаті попередньо підготовленого рейтингового голосування,

жодна з авторитетних експертних громадських організацій, що опікуються питаннями міжнародної політики, не потрапила до нового складу Громадської ради при МЗС. 

Мушу відмітити діяльність знайомого вже з попереднього "скликання" ГР при МЗС В’ячеслава Буденко, який представляє організацію з гучною назвою "Міжнародна дипломатична місія народної дипломатії". 

Цього разу він виявився чи не ключовим статистом в процесі захоплення. Буденко набрав найбільшу кількість "балів" у рейтинговому голосуванні, однак йому все одно не вдалось отримати пост голови, довелося поступитись Щелкунову.

Що маємо у підсумку?

На жаль, де-факто Громадська рада МЗС була захоплена, хоча з юридичної точки зору процес її створення вписується в нормативні рамки.

І те, що більшість "представників громадських організацій" прийшли лише для того, аби проголосувати згідно із заздалегідь розданими їм папірцями, теж формально не є порушенням урядової постанови.

Хоча експертне середовище залишилось за бортом, а діяльність органу, який повністю складається з непрофесіоналів, очевидно, одразу забуксує.

Я вже звернувся до міністра закордонних справ Павла Клімкіна з проханням не визнавати цих "виборів" та не легітимізувати своїм підписом новий склад та керівництво Громадської ради.

Але чи відреагує міністр, чи втрутиться – невідомо, адже  "вертикаль громадянського суспільства" і цього разу може йти до самого прем'єр-міністра через складний ланцюжок його помічників та формально зареєстровані громадські організації. Адже вже згаданий пан Щелкунов є радником Арсенія Яценюка. 

Хоча з моменту фейкового засідання ГР МЗС минув місяць, наказ про її створення міністром наразі не підписано і це дає певні підстави для оптимізму.

Між тим інститут громадської ради вкотре себе дискредитував.

Офіційні профспілки та роботодавці, як структури, які активно підтримувались режимом Януковича, монополізували соціальний діалог в Україні в минулому, а зараз намагаються монополізувати інструменти впливу громадянського суспільства на прийняття рішень та формування політик через інструмент громадських рад.

Не варто забувати, що Федерація профспілок України (керівник департаменту міжнародної роботи цієї організації є членом ініціативної групи по формуванню ГР при МЗС) в 2013 році активно "прохала" Януковича відтермінувати підписання  Угоди про асоціацію Україна-ЄС. 

Механізм громадських рад потребує докорінних змін та більш чітких процедур, що унеможливили б їх монополізацію "спорідненими" організаціями, за якими стоять фінансові та політичні інтереси, які не завжди збігаються з інтересами модернізації країни і її європейського вектору розвитку.

До слова.

Вже після того при комітеті Верховної ради України у закордонних справах також відбувався процес формування громадської ради, але вже не на підставі постанови №996, а автономно. Комітет Верховної ради у закордонних справах затвердив положення та склад учасників громадської ради і надав їй статусу консультативно-дорадчого органу.

Завдяки цьому інструменту до складу учасників громадської ради змогли потрапити дійсно визнані експерти та організації громадянського суспільства, котрі вносять значний вклад у сферу міжнародних відносин та зовнішньої політики України, зокрема євроатлантичних та європейських  інтеграційних процесів.  

Автор:

Ростислав Дзундза, керівник Бюро політичних та соціальних розробок,

член Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС (координатор РГ-13)