Росія підірвала легітимність вільної торгівлі в СНД

Середа, 13 січня 2016, 10:01 — Олександра Бровко, Вікторія Микуляк, Sayenko Kharenko

Під кінець 2015 року ЗМІ вкотре сколихнула новина про те, що з 1 січня 2016 року Російська Федерація припиняє дію Угоди про зону вільної торгівлі в рамках СНД щодо України.

Розмови про повне зупинення торгівлі з РФ ведуться тривалий час, проте найгірші прогнози все-таки стають близькими до реальності. Тому спробуємо стисло окреслити, які подарунки приготував нам наш сусід на Новий рік.

Нагадаємо, що торговельну війну з Україною Росія веде вже не перший рік. Зокрема, ще у вересні 2014 року урядом РФ було прийнято славнозвісну постанову №959 "Про введення ввізного мита щодо товарів, країною походження яких є Україна", якою фактично передбачалося скасування режиму вільної торгівлі між Україною та Росією щодо певних товарів.

Крім того, влітку урядом РФ було прийняте рішення про запровадження з 1 січня 2016 року так званого "продовольчого ембарго" щодо України. До речі, вступ в силу ембарго був прив’язаний до підвищення мит – обидва обмеження мали набирати чинності одночасно.

Насамкінець, на додаток до вже існуючих обмежень, 22 грудня 2015 року Державна дума РФ призупинила і так уже фактично призупинену дію договору про зону вільної торгівлі СНД щодо України. Більших обмежень годі й чекати.

Таким чином, з 1 січня 2016 року до українських товарів повинні застосовуватися два режими "невільної торгівлі":

1) запровадження ставок ввізних мит у розмірі єдиного митного тарифу ЄАЕС до всіх товарів походженням з України;

2) повна заборона на імпорт деяких продовольчих товарів ("продовольче ембарго").

Спробуємо зупинитись на кожному виді обмежень детальніше.

По-перше, з 1 січня 2016 року частина української продовольчої продукції заборонена для ввезення на територію РФ. Зокрема, "продовольче ембарго" охоплює такі товари, як м’ясо та продукція з нього, риба, молоко та молочна продукція, овочі, фрукти та горіхи, деякі готові та харчові продукти. Тобто виробникам цих товарів про ринок РФ можна забути взагалі.

По-друге, внаслідок призупинення дії зони вільної торгівлі між Україною та РФ до українських товарів повинні застосовуватися ставки ввізних мит у розмірі єдиного митного тарифу ЄАЕС відповідно до "режиму найбільшого сприяння". Нагадаємо, що до цього моменту діяли "нульові" ставки ввізних мит щодо торгівлі товарами.

Безумовно, такі обмежувальні заходи порушують зобов’язання РФ як держави-члена СОТ.

Насамперед, "продовольче ембарго" як кількісне обмеження торгівлі є грубим порушенням ст. XI ГАТТ, і жодних легітимних виправдань такому порушенню бути не може.

При цьому закон РФ від 22 грудня є черговим пафосним засобом політичного тиску на Україну.

Як вже згадувалось, постанова №959 уряду РФ, що була прийнята і набула чинності ще у вересні минулого року, вже по суті передбачала скасування зони вільної торгівлі між Україною та РФ. Зокрема, даний акт передбачає, що через 10 днів після фактичного початку дії зони вільної торгівлі між Україною та ЄС (тобто через 10 днів після 01.01.2016 року) із режиму вільної торгівлі повинні бути вилучені майже двісті кодів ТН ЗЕД ЄАЕС, тобто більшість української продукції.

Навіть без офіційного призупинення Договору про зону вільної торгівлі СНД щодо України, російське "продовольче ембарго" у поєднанні з постановою №959 фактично призвело б до тих самих наслідків.

У відповідь, за принципом "око за око – зуб за зуб", Україна все-таки вирішила застосувати контрзаходи:

1) вилучення з режиму вільної торгівлі всіх товарів, що імпортуються з РФ в Україну, тобто застосування ввізних мит, як це передбачено в Митному тарифі України;

2) заборона на ввезення на митну територію України деяких товарів походженням з РФ (серед яких – м'ясо, риба, молочні продукти, кондитерські та хлібобулочні вироби, продукти дитячого харчування, алкогольні та тютюнові вироби, низка хімікатів, товари для залізниці тощо).

Проте правові аспекти все ж треба відокремлювати від суто політичних.

Торгівля в рамках зон вільної торгівлі (ЗВТ), як і митних союзів, є винятком із загального принципу найбільшого сприяння (ст. І ГАТТ). Тому преференційна торгівля в рамках ЗВТ має відповідати вимогами ст. XXIV ГАТТ, на яких ми зупинимось детальніше.

Відповідно до статті XXIV:8(b) ГАТТ, під ЗВТ слід розуміти групу з двох чи більше митних територій, на яких скасовані мита та інші обмежувальні засоби регулювання торгівлі стосовно товарів, що походять із цих територій.

Для того щоб ЗВТ відповідала вимогам статті XXIV:8(b) ГАТТ, необхідним є дотримання двох вимог:

1) скасування мит та інших обмежувальних засобів регулювання торгівлі;

2) скасування таких мит та обмежувальних засобів регулювання торгівлі відносно основної частини торгівлі ("substantially all the trade").

Обмеження щодо імпорту українських товарів до РФ можуть трактуватись як "обмежувальні засоби регулювання торгівлі" у розумінні статті XXIV:8(b) ГАТТ, застосування яких підриває основні засади функціонування зони вільної торгівлі СНД.

Окрім того, відповідно до статті XXIV:8(b) ГАТТ, скасування мит та інших обмежувальних заходів має стосуватись основної частини торгівлі.

Згідно з відносно усталеним на практиці підходом, термін "основна частина торгівлі" має дві складові:

кількісну: ЗВТ має охоплювати більше 80% загального обсягу торгівлі; та

якісну: ЗВТ має охоплювати основні сектори економіки держав-членів.

Враховуючи вищенаведені вимоги, закономірно постає питання:

чи залишається легітимною зона вільної торгівлі СНД після припинення режиму вільної торгівлі між Україною та РФ?

Нагадаємо, що до зони вільної торгівлі в рамках СНД, крім України та Росії, входять також Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова і Таджикистан.

Отже, якщо між Україною та РФ припиняється двостороння преференційна торгівля, постає питання: чи витримується в рамках зони вільної торгівлі СНД критерій щодо лібералізації "основної частини торгівлі" (в її кількісному та якісному вираженні). Відповідно: чи легітимною тепер буде Угода про зону вільної торгівлі в рамках СНД та наскільки вона відповідатиме вимогам СОТ.

Чому це важливо? Тому що, як було зазначено вище, зона вільної торгівлі є одним із винятків з ключового правила СОТ – режиму найбільшого сприяння, що є наріжним каменем усієї системи координат міжнародної торгівлі.

Режим найбільшого сприяння базується на принципі недопущення дискримінації і спрямований на забезпечення рівних можливостей для всіх держав-членів Світової організації торгівлі. Якщо член СОТ надає перевагу певному товару, що походить з будь-якої іншої країни, така перевага має бути негайно і безумовно надана аналогічним товарам, що походять з територій усіх інших держав-членів СОТ.

Таким чином, для подальшого використання преференцій, які надає Угода про зону вільної торгівлі в рамках СНД, дотримання принципу щодо лібералізації "основної частини торгівлі" є критично важливим.

Стоячи на порозі ескалації торговельної війни між Україною та РФ, залишається тільки зазначити, що навряд чи з даного конфлікту хтось вийде переможцем.

Автори:

 

Олександра Бровко,

юрист юридичної фірми Sayenko Kharenko

 

Вікторія Микуляк,

молодший юрист юридичної фірми Sayenko Kharenko

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.