Березневе попередження чи випадковість? Що сталося з експортом до ЄС

Вівторок, 17 травня 2016, 16:00 — Юрій Панченко, Європейська правда

Набрання чинності повноцінною Зоною вільної торгівлі з ЄС мало дати поштовх для українського експорту.

Головний аргумент на користь цього – система автономних преференцій, що діяла у 2014-2015 роках, хоча і була формально більш вигідною, мала лише тимчасовий характер. Як наслідок – європейські компанії побоювалися укладати довгострокові угоди з українськими експортерами, припускаючи, що запуск ЗВТ знову буде перенесено, дію автономних преференцій – призупинено, а відповідно, українські товари будуть везтися до ЄС із сплатою мит.

Перші місяці дії ЗВТ показали поступове покращення ситуації з українським експортом до ЄС. Якщо за результатами 2015 року падіння продажів українських товарів до ЄС склало 23,4%, то за два перші місяці нинішнього року темпи падіння загальмувалися до 2,1%.

Безумовно, в цьому є і ефект бази порівняння: обвал українського експорту почався ще наприкінці 2014 року.

Разом із тим, ситуація поступово стабілізується. Саме тому експерти допускали продовження тренду, прогнозуючи, що вже за результатами березня український експорт до ЄС буде показувати позитивні значення.

Одна з причин цього – у лютому 2016 року вперше за останні три роки зафіксовано зростання промислового виробництва – порівняно з лютим 2015 року воно склало 7,6%.

Як правило, з лагом в місяць така позитивна динаміка мала б відобразитися і в статистиці експорту.

Однак цього не сталося. Оприлюднені Держстатом дані зовнішньої торгівлі за перший квартал виявилися нерадісними –

за результатами березня падіння українського експорт до ЄС не тільки не зникло, а й трохи поглибилося – до 2,7%.

При цьому таке падіння не можна пояснити вже згаданим ефектом бази порівняння. За результатами лютого та березня 2015 року темпи падіння українського експорту до ЄС залишалися стабільними – 33,3%.

Безумовно, за результатами одного місяця не варто робити глобальних висновків. 

Регіональна статистика показує, що протягом березня відбулося гальмування росту нашого експорту до Німеччини (з 5,1% до 0,5%), а падіння до Італії поглибилося з 14,2% до 24,5%.

Ситуація із іншими країнам ЄС, що традиційно є найбільшими покупцями українських товарів, більш оптимістична. Падіння українського експорту до Польщі скоротилося з 9,3% до 5,4%, Нідерландів – з 7,1% до 3,5%, а зростання експорту до Угорщини прискорилося з 19,2% до 23,2%. 

Можливо, ми маємо справу із заміщенням, адже всі ключові товарні групи українського експорту в березні показали позитивну динаміку.

Так само оптимістичною є й загальна ситуація із українським експортом. За результатами березня загальний показник падіння українського експорту показав гальмування з 21,3% до 18,5%.

І це в умовах посиленого торгового пресингу з боку РФ! За результатами першого кварталу падіння українського експорт до Росії склало 38,3% – і це після падіння у 2015 році на 50,7% (тобто більш ніж удвічі).

До речі, тривале скорочення торговельних відносин з РФ вже призвело до того, що

скоро Росія перестане бути ключовим торговим партнером України.

За результатом першого кварталу 2016 року імпорт з Китаю (11,9% від загального) вже виявився більшим, ніж російський (11,8%). Трохи менша - 11% - вага імпорту товарів із Німеччини. 

Що стосується експорту, то доля РФ складає 8,4%, Китаю - 7,6%, а Польщі - 6%. Швидше за все, протягом року РФ втратить статус ключового ринку збуту українських товарів. 

Повертаючись до експорту до ЄС, варто наголосити – сам по собі вихід українських експортерів на ринки третіх країн (насамперед Близького Сходу та Китаю) є безумовним благом для української економіки.

Однак у випадку збереження низьких темпів експорту до ЄС варто бити на сполох. 

Це означає, що європейський ринок, попри численні можливості, залишається занадто складним для українського бізнесу. А програми, в тому числу фінансовані ЄС, що мають на меті сприяти виходу українських компаній на ринки Європи, поки не дають вагомого ефекту. 

А відповідно, можливості, які дає великий європейський ринок, залишаються нереалізованими. 

Серед іншого це означає, що український бізнес потребує нових форм підтримки. Зокрема, створення експортного агентства, що має суттєво спростити продаж українських товарів у світі. 

Також варто активізувати промоцію українських товарів в ЄС. Досі урядом проведено лише одну масштабну торгову конференцію – у Берліні. Плани на решту: у Парижі, Брюсселі, Варшаві та інших містах – поки залишаються на папері. 

А отже, складнощів на європейському ринку, що вимагають участі і бізнесу, і держави, залишається більш ніж багато. А результат нам потрібен вже "на вчора". 

 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua