Війна та пандемія пришвидшили трансформацію польської енергетики.

Старі стратегії виявили свою неактуальність, і Варшаві довелося переглядати їх ледь не з нуля. Зокрема, деякі перспективні напрямки показали себе неефективними, а тому їм довелося терміново шукати заміну.

Що змінила війна в Україні для польської енергетики? І як сусідня країна шукає відповіді на нові виклики?

Відмова від газу відкладається

За рік до нападу РФ на Україну, зіткнувшись із проблемою старіння вугільних блоків та необхідністю проведення енергетичної трансформації, польський уряд схвалив грандіозний план, що передбачав поступовий, але повільний відхід від виробництва енергії на основі кам’яного та бурого вугілля.

В цьому плані природний газ мав бути тільки "перехідним паливом" між етапом відмови від найстаріших вугільних блоків, які вже не вигідно ремонтувати для збереження виробничих потужностей, і впровадженням атомної енергетики.

На жаль, цей задум так і не був втілений. Багато в чому ця програма виявилася застарілою вже на момент її ухвалення. Тепер у перспективі на 2043 року у прогнозі внутрішнього попиту Польщі на природний газ (розробленому оператором газотранспортної системи GAZ-SYSTEM) не передбачалося зниження потреб у сировині навіть після введення в експлуатацію кількох атомних блоків.

Значне зростання попиту очікувалося на 2025–2030 роки, а зупинитися він мав лише у 2035 році, після відкриття другого ядерного енергоблоку. Це означало подвоєння попиту на природний газ порівняно з 2021 роком.

Покриття такого суттєвого росту мало забезпечитися, зокрема, шляхом запуску плавучого терміналу для прийому зрідженого газу в Гданській затоці (FSRU). Його введення в експлуатацію заплановане на 2027–2028 роки.

Після повномасштабної агресії РФ

Війна лише посилила виклики, що стояли перед польською енергетикою.

Наприкінці березня – на початку квітня 2022 року були представлені проєкти, покликані забезпечити швидкий відхід польської економіки від палива, імпортованого з РФ.

Ці проєкти передбачають збільшення технологічної диверсифікації та розширення потужностей на основі польських джерел, зокрема подальший розвиток відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), послідовне впровадження ядерної енергетики, підвищення енергоефективності, а також подальшу диверсифікацію джерел нафти та природного газу.

Популярною навіть є ідея зменшити залежність від газу шляхом продовження роботи вугільних блоків або тимчасового збільшення видобутку вугілля.

Додатково ситуація погіршилася після початку блокади поставок газу з Росії, посиленої пошкодженням газопроводів Nord Stream.

Незабаром Німеччина запустить чотири плавучі ЗПГ-термінали, подібні плани вже втілюються в Естонії, Фінляндії, Греції та Італії.

Таке сильне зростання європейського попиту на зріджений природний газ вплине на його ціну. Зважаючи на перспективу переходу на ядерну та відновлювану енергетику (підтримувану сховищами енергії), це додатковий аргумент проти значного розширення газових джерел електроенергії.

Попри це, Польща наразі не відмовилася від заявлених планів реалізації великих газових блоків.

Триває будівництво електростанції по газопаровій технології в Грудзьондзі (450–750 МВт), оголошено тендер на будівництво Гдинської газової ТЕЦ (140–170 МВт), електростанції "Рибнік" (800–900 МВт) і блоку в Гданську (до 456 МВт), не відмовилися й від газифікації електростанції "Козениці" (2100-2200 МВт).

Державна нафтогазова компанія Польщі PGNiG також планує збудувати когенераційний блок на варшавській теплоелектростанції "Секерки" (приблизно 500 МВт).

Крім того, оголошено прискорення запуску плавучого ЗПГ-терміналу 2026 року та можливість подвоєння його пропускної спроможності, чим зможуть скористатися і сусідні країни.

У рамках розвитку відновлюваних джерел енергії варто відзначити позитивні зрушення на рівні місцевого самоврядування. Через зростання цін на енергоносії багато органів місцевого самоврядування приділили увагу впровадженню сонячної енергетики у громадських будівлях.

Один із найбільш амбітних планів представила Варшава, заявивши про намір до 2030 року встановити сонячні панелі на всіх громадських будівлях, а також запустити будівництво вітрової та фотоелектричної електростанцій за межами столиці.

Додатково 14 липня 2022 року до Сейму надійшов закон, який дозволяє будівництво наземних вітрових електростанцій на відстані меншій, ніж у чинних нормах, але не меншій ніж 500 метрів від будівель, лише на підставі затверджених місцевих планів облаштування території.

Однак цей закон застряг у Сеймі й на багато місяців став предметом дискусій між окремими фракціями правлячої партії.

Ситуація швидкого розвитку нестабільних відновлюваних джерел енергії, спричинена кризою, і впровадження стабільної атомної енергетики має бути пов’язана з розвитком сховищ електроенергії.

Зараз найдешевшою технологією зберігання енергії, співмірною з попитом, є гідроакумулювальні електростанції (ГАЕС). Їхня загальна потужність у Польщі становить приблизно 1,6 ГВт.

Незадовго до повномасштабної агресії РФ проти України

уряд Польщі розпочав роботу з будівництва нових гідроакумулювальних електростанцій, загальний потенціал яких становить приблизно 5-6 ГВт.

Реалізація таких інвестицій шляхом зменшення енергетичної залежності від викопного палива та створення умов для подальшого збільшення частки ВДЕ дасть змогу суттєво протидіяти економічним наслідкам війни.

У липні 2022 року оголосили, що компанії з груп ORLEN, Tauron і PGE до 2030 року збудують три нових ГАЕС — Млоти, Толкміцько та Рожнув II — загальною потужністю приблизно 2,5 ГВт. Ефективній реалізації цього плану має сприяти ухвалення спеціального закону.

Трьох запланованих нових гідроакумулювальних електростанцій буде достатньо на перехідному етапі, але в наступні роки трансформацій потрібні будуть додаткові інвестиції такого типу.

Малий атом не виправдав себе?

Зіткнувшись із суттєвим зростанням квот на викиди вуглекислого газу, сектор промислової енергетики, якому в програмі PEP 2040 не було приділено належної уваги, впродовж 2021 року оголосив про низку ініціатив із впровадження у Польщі малих ядерних реакторів (SMR), яких ще немає ніде у світі.

Про амбітні плани в цій сфері заявили, зокрема, компанії Synthos, ZE PAK, Orlen і KGHM.

Проте момент істини настав наприкінці жовтня — на початку листопада 2022 року, коли компанія ZE PAK відмовилася інвестувати в неперевірені SMR на користь великих ядерних реакторів.

Інформація про цю ініціативу збіглася в часі з офіційним підтвердженням вибору американської технології AP1000 для реалізації урядової ядерної програми. Всупереч положенням PPEJ, технологія була обрана лише для ретельно дослідженої приморської локалізації. Відкритим залишається питання вибору технології для локалізації другого урядового проєкту.

Стан підготовчих заходів у сфері адаптаційної інфраструктури свідчить про те, що насправді роботи розпочнуть, імовірно, лише наприкінці 2027 року.

Для проєкту в Понтнуві відповідні дослідження ще тільки проводитимуться, тому будівельні роботи почнуться із затримкою на кілька років у зв’язку із прибережним розташуванням.

* * * * *

Повномасштабна війна РФ проти України та пандемія призвели до того, що інвестиції в трансформацію польської енергетичної системи стали ще більш актуальним питанням, ніж раніше.

Нестабільність ринків і бажання позбутися залежності від імпортованого викопного палива пришвидшать процес енергетичної трансформації.

У найближчі роки необхідним стане розблокування інвестицій у відновлювані джерела електроенергії, що потребуватиме змін у юридичній площин.

Ще один виклик — забезпечення здатності розподільчих мереж приймати електроенергію з розосереджених, нестабільних джерел. Один із можливих способів підвищити гнучкість мереж — встановлення акумуляторних накопичувачів енергії на трансформаторних станціях.

Однак це потребувало б чималих затрат, що буде нереальним без запровадження бодай якоїсь форми державної підтримки.

Перехідний етап вимагає негайного ухвалення рішень у сфері фінансування проєктів, спрямованих на підтримку виробничих потужностей на вугільних блоках, термін експлуатації яких закінчився.

В іншому випадку постає необхідність будувати газову електростанцію в Козеницях, а також врівноважуючі джерела такого типу, що не сприяє енергетичній безпеці та шкодить довкіллю.

Автор: Даніель Радомський,

експерт з питань будівництва та енергетики

Переклала Ірена Шевченко

Стаття початковобула розміщена на порталі "Нова Польща" та републікується у скороченому вигляді зі згоди правовласника