Від "нежиттєздатної держави" до майбутнього члена ЄС: Боснія як прецедент

Четвер, 18 лютого 2016, 10:18 — Юрій Панченко, Європейська правда

Новина про те, що Боснія і Герцеговина (БіГ) офіційно подала заявку на членство в ЄС, лишилася практично непоміченою. Разом з тим, це – дійсно унікальний крок, важливий не тільки для балканського регіону, але навіть і для України.

Безумовно, заявка на членство – це далеко не вступ до ЄС. Тим більше, що існує турецький прецедент, коли країна десятиліттями – з 1987 року – живе в статусі "вічного кандидата".

Знову ж таки – заявка на членство в Євросоюзі стала "загальноюгославським трендом". Увесь регіон Західних Балкан отримав перспективу членства в ЄС ще в 2005 році, а окремі держави почали зближення з ЄС задовго до того. На сьогодні повноправними членами Євросоюзу стали Словенія (2004) і Хорватія (2013). У статусі кандидата перебувають Македонія (з 2005 року), Чорногорія (з 2010 року), а також Албанія (2014) і Сербія (2012).

Таким чином, увесь балканський регіон, за винятком Косова, успішно інтегрується до ЄС – хто швидше, хто повільніше.

Згідно з такою логікою, дійсно – нічого унікального не сталося. Ще одна екс-югославська республіка зробила черговий крок на шляху до ЄС.

Тим більше, що економічне становище БіГ відносно стабільне. Економічне зростання спостерігається протягом останніх трьох років. У МВФ відзначають, що країна успішно пережила масштабну повінь у травні 2014 року, яка уповільнила темпи річного зростання економіки з 2,5% до 1,1%.

Зрештою, ВВП на душу населення БіГ в 2015 році становив 3,6 тис. євро – далеко не найгірший результат (в Україні він лише трохи перевищив 2 тис. євро). А до 2020 року, як очікує МВФ, цей показник може зрости до 4,8 тис. євро.

У чому ж тоді унікальність прикладу Боснії і Герцеговини? Напевно, в тому, що успіхи на європейському шляху показує країна, вже давно і безнадійно віднесена до "нежиттєздатних держав".

Нагадаємо, в нинішньому вигляді країна виникла за підсумками Дейтонських угод 1995 року, що зупинили війну в регіоні. Ці ж угоди визначили унікальний статус БіГ як квазі-конфедерації, що складалася з двох частин: Федерації Боснії і Герцеговини, а також Республіки Сербської.

Кожна з них має свої органи влади: парламент, уряд і президента, а також особливу правову систему. Навіть загальна валюта – конвертована марка – була створена у двох дизайнах для кожної з частин країни.

Випадок БіГ важливий для нас хоча б тому, що приклад Дейтона досі є "планом дій" для РФ щодо України.

У ЗМІ вже публікувалася "легенда з московської політичної тусовки" про відповідь голови МЗС РФ Сергія Лаврова "не під запис", якими ж є реальні плани РФ щодо України. Відповідь була дуже лаконічною: Росія хоче перетворити Україну на другу Боснію.

Не беремося стверджувати правдивість цієї історії, але її підтверджує сама політика РФ. Держава, в якій кожна з частин здатна заблокувати будь-яке рішення слабкого центру, дійсно є ключовою метою політики Росії щодо України.

Причому, і це також актуально для нас, проблема Боснії і Герцеговини полягає також у тому, що Дейтонский процес було зупинено – тільки-но загроза війни була усунена, західні країни втратили інтерес до подальшого виконання мирної угоди.

"Дейтонська угода була доречною на той час, щоб зупинити війну, але одна з важливих її частин так і не була виконана. У цій дуже важливій частині йдеться про біженців та їхні права на повернення в свої будинки на сході Боснії. А це передумова для виконання інших частин угоди. Міжнародне співтовариство було дуже активним під час врегулювання конфлікту і створення Дейтонської угоди, але щойно війну зупинили, увага переключилася на інше", – розповів раніше в інтерв'ю ЄвроПравді екс-прем'єр Словенії Янез Янша.

Знайома ситуація, чи не так?

Однак, як показує практика, навіть в такій безнадійній ситуації можливо інтегруватися до ЄС.

Як мінімум, треба бути готовим до того, що цей аргумент використовуватимуть прихильники "боснізації" України.

Чи так це насправді?

Перевага БіГ – у тому, що обидві її складові частини підтримують європейський вектор інтеграції. А це змушує їх шукати компроміс у зовнішній політиці.

Тим більше, що альтернативи євроінтеграції немає – адже навіть Сербія готується до членства в ЄС. А це протвережує навіть прихильників слов'янської єдності в Республіці Сербській.

В Україні ж РФ щосили намагається нав'язати особливий статус регіонам, які декларують протилежний зовнішній курс. Це не дозволяє навіть сподіватися на консенсус, хай навіть такий хиткий, як в БіГ.

І нарешті, особливість державного устрою Боснії і Герцеговини така, що дестабілізувати ситуацію дуже легко.

Які загрози несуть міни, закладені під фундамент БіГ, кореспонденту ЄвроПравди добре проілюстрував дипломат однієї з країн ЄС, який раніше працював у Боснії.

"Ми інспектували військові частини. Згідно з Дейтонскими домовленостями, вони мають комплектуватися військовослужбовцями з різних частин країни – це важливо, щоб виключити можливість використання армії в разі національних конфліктів. Однак частина, до якої ми приїхали, складалася виключно з мусульман-боснійців.

Пізніше я спитав в одного з керівників їхнього міністерства оборони: як можна було допустити таке? Адже у разі нового конфлікту спільна армія за кілька тижнів може розділитися на національні частини і почати бої один проти одного.

Генерал на той час вже був напідпитку, а тому відповів мені прямо: "Для цього вистачить кількох годин".

 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua