Процедури НАТО та преференції нацвиробнику: як зміняться оборонні закупівлі

Понеділок, 17 серпня 2020, 11:00 — , ексміністр оборони (2019-2020 роки)
Фото: opk.com.ua

Наприкінці минулого тижня президент Володимир Зеленський підписав закон "Про оборонні закупівлі", який місяць тому ухвалила Верховна рада.

Остаточне прийняття цього закону – визначна подія для оборонної реформи, адже важливість оборонних закупівель складно переоцінити, вони безпосередньо впливають на безпеку держави.

Як було: ані прозорості, ані інновацій

Сучасні бюджети сил оборони України є найбільшими в історії, тільки бюджет Міноборони цього року, разом із підпорядкованими структурами, складає 135 млрд гривень, із яких більше 40 млрд мають бути витрачені на закупівлю товарів та послуг.

Звичайно, платники податків повинні бути впевнені, що ці кошти витрачаються ефективно, а сили оборони отримають найкращі товари та послуги за найкращою можливою ціною.

Натомість, незважаючи на успіхи країни у встановленні прозорості влади та контролю за витраченими державою коштами, оборонні бюджети досі залишаються переважно закритими. Більша частина бюджету на закупівлі – це так зване державне оборонне замовлення (ДОЗ), що повністю засекречене під грифом "цілком таємно".

Розуміючи, особливо під час війни, що дійсно частина оборонного замовлення має бути закрита, дуже важко пояснити повну закритість ДОЗ та те, що в його рамках не існує прозорої сучасної процедури.

Як наслідок, процес прийняття рішень та відбору постачальників є вкрай суб’єктивним та не допускає жодних конкурентних процесів.

Не дивно, що оборонні закупівлі є постійними учасниками корупційних скандалів, відомих на всю країну.

Іншим фактором, який вимагав термінової реформи оборонних закупівель, є інвестиційна привабливість. Точніше, наразі – її відсутність.

Розвиток власних одиниць озброєння, нових технологій та інновацій є критичним для країни. Робити це лише державними силами за державний кошт є недоцільним.

У всьому світі приватні компанії, зокрема невеликі бізнеси та стартапи, є розробниками нових технологічних рішень.

Україна, вступивши у війну проти агресора в 2014 році, отримала приплив зацікавлених інвесторів, які згідні витрачати час та ресурси на розробку нової техніки.

Проте процес закупівель не ґрунтується на заохоченні інноваторів та інвесторів – окрім закритості і суб’єктивізму, процес прийняття рішення є вкрай забюрократизованим. Чого тільки варте регулювання собівартості та прибутків постачальників, які по факту намагаються їх утримувати в розмірі одного відсотка.

А на додачу, ця реформа є обов’язковою частиною нашого наближення до НАТО та нормальної міжнародної співпраці.

Минулого року, знаючи, що уряд та парламент працюють над новим законом, США поставили його прийняття як одну з умов отримання військової допомоги в 2020 році. 

На шляху до перезавантаження

Але ідея цієї реформи не народилася лише минулого року. Тему реформування оборонних закупівель досліджували та розробляли в Міноборони протягом останніх років: вивчали досвід закордонних країн, збирали думки та пропозиції представників галузі, Збройних сил та інших учасників процесу.

Були і деякі перемоги. Так, Міноборони першим із державних органів запровадило закупівлі частини товарів та послуг через ProZorro, приєдналося до системи НАТО щодо постачання (перша закупівля була здійснена наприкінці минулого року), розробило та запровадило тимчасовий закон для закупівель під час особливого періоду та прийняло деякі накази, що суттєво пришвидшили та дебюрократизували процеси.

Але було зрозуміло, що для нормального функціонування косметичного ремонту системи замало. Потрібна була глибока системна реформа, справжнє її перезавантаження.

Від початку роботи нового парламенту та нового уряду у вересні 2019 році стало зрозуміло, що час настав.

Політична система була готова до сміливих кроків та впровадження справжніх глибоких змін. Уряд і комітет були налаштовані на справжню реформу та зменшення корупційних ризиків.

Очікувано, що обговорення законопроєкту викликало величезний сплеск спротиву.

З одного боку, були (і є) побоювання, що не треба докорінно змінювати систему, яка якось працює. Її зміни можуть зірвати налагоджені процеси.

Але багато хто просто не хотів підвищення конкурентності або прозорості. Інтриги, які велися для зриву процесу прийняття закону, були просто надзвичайні.

Треба сказати, що новий закон дійсно говорить про перезавантаження процесу, для нього потрібно розробити велику кількість нових підзаконних актів: за експертними оцінками, більше двадцяти.

Така ситуація означає, що закон стає основною платформою для подальших змін, і ці зміни треба розробляти та впроваджувати. Саме тому прикінцеві положення закону говорять про набрання чинності лише з початку наступного року.

Тобто попереду багато роботи, і від того, наскільки якісно ця робота буде проведена, залежить успішність самої реформи.

Але базу закладено, і назад дороги немає.

Перший закон із локалізацією

Що ж запроваджує новий закон? Новацій надзвичайно багато, основні з них:

- Визначення сучасних та вдосконалених процедур закупівель оборонної продукції. Унормування та удосконалення процедури закритих закупівель.

- Зникає радянське поняття ДОЗ та впроваджується нормальне планування. План закупівель, який замінює ДОЗ, буде розроблено на три роки – це важливо, адже багато оборонних товарів є складними та на їх виготовлення потрібно чимало часу. Натомість трирічне планування дасть можливість виробникам спланувати свої потужності та надати кращі пропозиції.

- Забезпечується прозорість через зменшення підстав для засекречення та відмови від засекречення всього плану закупівель, що відповідно збільшує конкуренцію в оборонних закупівлях.

- Для залучення більшої кількості постачальників запроваджують електронний реєстр з чіткими та зрозумілими критеріями включення до нього нових учасників. При цьому вводиться система критеріїв відбору постачальників – не лише за ціною продукції, а за збалансованою системою з урахуванням вимог до менеджменту якості, вартості життєвого циклу товару, співвідношення ціна-якість та відповідності вимогам замовника.

- Для залучення інвесторів і нових постачальників змінюється система ціноутворення до ринкової – те, чого всі постачальники так довго чекали. Нарешті стверджується відхід від диктату ціни до ринкової ціни при конкурентних закупівлях та економічно обґрунтованого формування очікуваної вартості при неконкурентних закупівлях.

- Закон закладає реформу якості озброєння, техніки та товарів оборонного призначення – через створення системи державного гарантування якості за стандартами НАТО.

- Посилюється парламентський нагляд як важлива складова демократичного контролю над силами оборони. Окремо прописано підзвітність та відкритість оборонних закупівель для громадського контролю.

- Сам імпорт унормовується та запроваджується через єдині для всіх процедури та можливість закупівель через міжнародні спеціалізовані організації, зокрема НАТО.

Ще одне нововведення – впровадження в оборонні закупівлі поняття локалізації.

При закупівлі імпортних товарів перевага буде віддаватися тим постачальникам, які частково розмістять виробництво в Україні (на відміну від законопроєкту №3739 "Про публічні закупівлі", таке обмеження не суперечить Угоді про асоціацію з ЄС, в якій зроблено виняток для оборонного сектора. – ЄвроПравда).

Одночасно вперше буде законодавчо захищено національного виробника – йому віддається цінова перевага до 10% порівняно з імпортом.

Кожна з цих новацій – це окрема революція в закупівлях.

Переважна більшість цих концепцій є абсолютно новими для української практики та наблизять нашу країну до сучасних світових стандартів.

Але надзвичайно важливо, щоб усі концепції, закладені в закон, були якісно реалізовані через підзаконні акти уряду та силових відомств, що визначать процеси в деталях.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua