Зміни можливі: яких реформ першочергово потребує Україна

Четвер, 8 липня 2021, 15:00 — , віцепрезидент Світового банку у справах регіону Європи та Центральної Азії
Фото прес-служби президента України
Виступ Володимира Зеленського на конференції з питань реформ в Україні. Вільнюс, 6 липня 2021 року

За останні 16 місяців наша стійкість постійно проходила перевірку у ситуації раптових, несподіваних та тривалих потрясінь.

Так само, як і для окремої людини, стійкість країни чи економіки характеризується тим, наскільки вона готова до невизначеного майбутнього.

Озираючись довкола ми бачимо різну готовність країн світу до пандемії COVID-19.  Деякі впоралися добре, інші були менш успішними.

Бідним країнам, як правило, важче досягнути хороших результатів. Саме з цієї причини Світовий банк та міжнародне співтовариство наполегливо закликають держави до проведення економічних та структурних реформ, і допомагають у цьому не лише задля вирішення проблем сьогодення, але й майбутніх проблем.

Однією з країн, де діалог щодо реформ був довготривалим та інтенсивним, є Україна. Це зокрема стосується періоду економічної кризи 2014-2015 років після Революції Гідності, коли економіка впала, а рівень бідності стрімко зріс. Багато хто побоювався, що пандемія COVID-19 матиме схожі наслідки для країни.

На щастя, завдяки послідовному, хоча і не без перешкод, курсу реформ,

Україна має всі шанси вийти з пандемії із кращими результатами, ніж багато хто очікував.

Наприклад, за початковими прогнозами Світового банку українська економіка мала скоротитись майже на 8% у 2020 році; фактичний же спад був удвічі меншим. Сукупні золотовалютні резерви на кінець 2020 року були на $10 млрд вищими, ніж прогнозувалося. І найголовніше, кількість бідного населення виявилась набагато меншою, ніж передбачалося.

Давайте розглянемо три напрямки реформ, які сприяли досягненню таких результатів.

По-перше, саме банківський сектор мав найбільший вплив на загострення економічної кризи 2014-2015 років. Впливові кола захопили найбільші банки, спотворили потік капіталу та задушили економічну діяльність.

На щастя, Україна розробила механізми врегулювання, рекапіталізації та посилення банківського нагляду. Було націоналізовано Приватбанк, який зараз є прибутковим і готовим до приватизації.

По-друге, COVID-19 зупинив і створив загрозу руйнування тренду до зменшення рівня бідності, який тривав останні п'ять років. Завдяки реформам системи соціального захисту Україна уникає негативного розвитку подій.

Кілька років тому уряд витрачав близько 4,7% ВВП на соціальні програми, щоправда з обмеженим впливом на рівень бідності. Майже половина цих ресурсів йшла на субсидії на енергоносії.

Субсидії розрослися до таких масштабів, що охоплювали кожне друге домогосподарство в країні.

З 2018-го року уряд реструктуризовує систему шляхом підвищення тарифів та спрямування ресурсів на підтримку дійсно бідного населення.

І це працює.

Розмір допомоги, що надається найбіднішій п'ятій частині населення, суттєво зростає - з 37% у 2019 році до 50% цього року. За прогнозами, він становитиме 55% у 2023 році.

По-третє, система охорони здоров’я. Українці живуть на десять років менше, ніж сусіди з країн-ЄС.

Типові епідеміологічні загрози загострюються внаслідок централізованої системи надання медичної допомоги, яка базується на застарілих лікарнях та надмірній залежності від витрат самих громадян.

У 2017 році Україна ухвалила знаковий закон про систему фінансування охорони здоров’я, який визначає безкоштовний пакет первинної медичної допомоги для всіх українців. Цей закон перетворює конституційне зобов'язання України щодо надання безкоштовних медичних послуг із прагнення на реальні критично важливі послуги, які вже надаються. 

Ефективність цих секторів, які були на "передовій" під час COVID-19, демонструє результативність реформ.

Актуальним завданням для України є подолання значної кількості невирішених проблем.

Перше, зменшення державної частки в економіці.  У галузях від машинобудування до готельного бізнесу в Україні близько 3500 компаній належать державі і більшість з них збиткові. Тому потрібно значно скоротити кількість державних підприємств.  А ті, які залишаться, повинні запровадити ефективніші системи управління.

У цій сфері Україна вже продемонструвала прогрес. Так, перший раунд реформ корпоративного управління успішно реалізований у державних банках.  У 2020 році відбувся анбандлінг "Нафтогазу". Поступово відбувається лібералізація сектору електроенергетики. Тарифи зросли, і очікується, що реформи сприятимуть інвестиціям у застарілу інфраструктуру з виробництва та передачі електроенергії. Інвестиції у відновлювану енергетику також зростають.

Але є події, що викликають занепокоєння, зокрема нещодавнє звільнення голови правління однієї з державних компаній. Воно спричинило тривогу серед друзів України, які підтримують принципи незалежності в управлінні такими компаніями.  Управлінські функції наглядових рад державних підприємств та робота їх членів має бути поза зоною зовнішнього впливу.

Другий виклик - зміцнення верховенства права. За останні роки держава створила нові установи для боротьби з корупцією і зобов’язалась їх захищати.

Необхідно дати змогу цим установам працювати професійно та незалежно. Їх повинна підтримувати судова система на принципах доброчесності та прозорості. Спроба відновити незалежність Вищої кваліфікаційної комісії суддів є правильним кроком у цьому напрямку.

І останнє. Ми знаємо, що зміни можливі.

Адже в липні майже після двадцяти років Україна вперше відкрила свій ринок сільськогосподарських земель. Тепер фермери можуть вільно продавати свою землю, що допоможе розкрити найбільше потенційне джерело економічного розвитку та зайнятості в країні.

Україна продемонструвала свою здатність проводити жорсткі реформи і завдяки пандемії COVID-19 побачила реальні їх переваги. 

Світовий банк готовий і надалі надавати підтримку, адже на шляху до більш тісної європейської інтеграції перед Україною стоять нові виклики.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua