Повномасштабна війна з РФ стала стрес-тестом для малих альянсів.

Хтось одразу затаврував їх як рудимент на тлі того, що членство у ЄС та НАТО стало ключовою і, певною мірою, навіть досяжною метою. Хтось, навпаки, впевнився у тому, що саме малі альянси стануть трампліном України на шляху до більших інтеграційних утворень.

Істина, як завжди, була посередині. Якісь альянси довели свою стабільність і продемонстрували ефективність, а інші натомість стагнують.

Про все це – у статті експерта Ради зовнішньої політики "Українська призма" Сергія Герасимчука Перевірка боєм: чи виправдала себе стратегія України зі створення малих альянсів.

Найбільш ефективним форматом виявився "Люблінський трикутник": Україна, Польща та Литва. І цьому є декілька причин.

По-перше, "трикутник" ґрунтується на давніх історичних зв’язках між країнами регіону.

По-друге, в його основі – безпекова і парламентська співпраця, яка налагоджувалась роками.

По-третє, усі три країни "трикутника" мають дуже схожі уявлення про безпекову співпрацю та солідарність.

Згідно з опитуванням, яке "Українська призма" спільно з представництвом Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні провела у жовтні минулого року, українці серед держав регіону найліпше ставляться до поляків (91% – дуже або здебільшого позитивно), та литовців і латишів (79% – дуже або здебільшого позитивно).

Таке ставлення взаємне.

Крім цього, країни "Люблінського трикутника" мають спільне бачення стосовно необхідності засудження Росії за її злочини в Україні. 

На цьому тлі природними є результати самітів "трикутника".

Парадоксальна ситуація складається із "трикутником" Україна – Польща – Велика Британія.

Держави-учасниці цього формату надають Україні найбільші обсяги допомоги, рівень політичних контактів найвищого рівня є стабільно високим, Лондон та Варшава є адвокатами суворого санкційного режиму.

Понад те, згідно з опитуванням, організованим "Українською призмою" у партнерстві з представництвом Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні, 25% українців обізнані щодо цього формату співпраці.

Це при тому, що для експертів лишається загадкою, з якими саме аспектами співпраці обізнаний загал, бо у тристоронньому форматі її фактично не існує.

Лідери України, Польщі та Великої Британії не зустрічалися разом навіть на полях інших міжнародних організацій.

З форматом "Асоційованого тріо" України, Молдови та Грузії, який ще у 2021 році був сповнений потенціалу, а після 24 лютого 2022 року пішов у "круте піке", усе дуже сумно.

Чи не єдиним випадком прояву солідарності у форматі "тріо" стало те, що Грузія та Молдова слідом за Україною подали заявки на членство у Європейському Союзі.

Як бачимо, різні малі альянси продемонстрували різні рівні життєздатності. Тож таврувати їх як рудименти зарано.

Докладніше – у матеріалі Сергія Герасимчука Перевірка боєм: чи виправдала себе стратегія України зі створення малих альянсів.