Литву склоняют к уступкам: что стоит за конфликтом президента и коалиции

Литва опинилася за один крок до політичної кризи, викликаної активізацією прихильників "конструктивної співпраці з РФ та Білоруссю".

Президент Литви Гітанас Науседа виступив за переформатування коаліції. А точніше – за вихід з неї ультраправої (а також антиукраїнської) партії "Зоря Німану".

Варто нагадати: президент Науседа і раніше критикував цю політичну силу, проте досі жодним чином не ставив питання про переформатування коаліції.

Це відбувається на тлі різкої зміни політичної кон’юнктури навколо Литви. Зростає ймовірність нападу РФ на країни Балтії, в тому числі на Литву.

А одночасно – США скасовують ключові санкції проти режиму Александра Лукашенка. А потім – починають тиснути на Литву з вимогою розблокувати транзит білоруського калію.

Президент Науседа вкрай скептично ставиться до таких поступок, проте виглядає так, що уряд має дещо іншу позицію. І це створює передумови для глибокого конфлікту між ключовими особами країни.

Коаліція без голосів

24 березня Сейм Литви у першому читанні голосував за законопроєкт про створення нового військового полігону та навчальної території у Капчямістісі. Полігон планується побудувати біля кордону з Білоруссю. А точніше, біля так званого Сувальського коридору – польського-литовського прикордоння між Білоруссю та Калінінградською областю РФ.

І саме тому Сувальський коридор вважається одним з найбільш ймовірних місць потенційної військової агресії РФ проти країн ЄС.

Цим пояснюється стратегічна важливість цього полігону – Литва прагне якнайшвидше посилитися у місці потенційної атаки РФ.

Саме тому, попри певні протести місцевих мешканців (втім, не дуже значні), уряд досить оперативно узгодив усі питання з виділенням землі для будівництва цього полігону та викупом приватних земельних ділянок.

Втім, вже перше читання принесло скандальний результат.

З одного боку, рішення було прийняте, причому вкрай переконливою більшістю, за будівництво полігону проголосували 102 зі 141 депутата. Тобто закон було прийнято конституційною більшістю, як і має бути у питаннях, що мають таке важливе значення для національної безпеки.

Але водночас це рішення було прийняте завдяки майже одностайному голосуванню депутатів з опозиції, тоді як голосів провладних депутатів виявилося недостатньо.

Понад те, 10 депутатів, що проголосували проти, були представниками коаліції.

Зокрема, з 18 депутатів ультраправої партії "Зоря Німану" проти проголосували семеро, включаючи голову партії Ремігіюса Жемайтайтіса, ще чотири депутати утрималися і п’ятеро – не були присутні.

Також проти голосували троє депутатів від іншої коаліційної сили – фракції Союзу литовських селян, зелених та християнських родин. Зауважимо, що одна з політичних сил, що входить до цієї фракції, має давні проросійські сентименти – і саме три її депутати голосували проти.

Загалом три коаліційні партії, що разом мають 81 мандат, дали лише 51 голос за цей закон.

Такі результати обурили президента Гітанаса Науседу. Аж до того, що він вперше відкрито закликав вивести зі складу коаліції найбільш токсичного учасника, а саме "Зорю Німану".

"Не раз я говорив, що мені важко зрозуміти коаліцію, яка керується різними цінностями, і в цьому випадку ми дійсно говоримо про цінність, яка для нас, для виживання нашого народу, надзвичайно важлива, а саме безпека нашої держави. І коли одна з партій керівної коаліції дозволяє собі голосувати ані так, ані ні, а її голова – відкрито виступає проти, я вважаю, що відповідь на це питання (про виведення з коаліції "Зорі Німану". – Ред.) є ствердною", – каже президент Литви.

Показовий момент: Науседа додає, що не бачить сенсу зволікати з переформатуванням коаліції. Проте одночасно він сам не дуже оперативно відреагував на голосування, почекавши тиждень зі своїм закликом.

Більш того, перші реакції президентського палацу після голосування 24 березня були досить обережними. Радники президента заявляли, що варто дочекатися голосування у другому читанні, яке має відбутися в середині квітня, і вже потім робити висновки. І це попри те, що Ремігіюс Жемайтайтіс від самого початку не приховував, що і під час голосування у другому читанні збирається голосувати проти.

Це дає підстави припустити, що існує щонайменше ще одна причина, яка вплинула на президента Науседу.

Пропозиція від Трампа

"Я хотів би висловити щиру подяку президенту і я з нетерпінням чекаю на зустріч з ним на наступному засіданні Ради миру!" – написав днями президент США Дональд Трамп.

"Президент", про якого йдеться – білоруський диктатор Александр Лукашенко, а подякувати йому Трамп хотів би за недавнє масове звільнення політичних в’язнів.

Також за цей крок США пішли на безпрецедентне зняття санкцій з режиму Лукашенка.

Зокрема, з-під дії американських санкцій були виключені білоруський Мінфін, Банку розвитку Білорусі, Белінвестбанк, а також підприємства, що вважаються ключовими експортерами країни: "Білоруська калійна компанія" та "Білоруськалій".

Зняття санкцій – безумовний успіх Лукашенка, проте повною мірою скористатися цим він не може.

Річ у тім, що санкції ЄС залишаються чинними, а разом із тим – залишається і заборона Литви на транзит калійних добрив з Білорусі до порту Клайпеди.

Останні роки Лукашенко намагався експортувати калійні добрива через російські порти, проте не дуже успішно. Саме тому позиція Литви щодо відновлення або подальшої заборони транзиту стає вирішальною для самопроголошеного президента Білорусі.

І в адміністрації Трампа почали тиснути на Вільнюс з метою добитися послаблень санкцій проти Білорусі.

"Я сподіваюся, що Литва погодиться на двосторонній діалог на рівні заступників міністрів закордонних справ. Нам потрібно припинити те, що заважає життю з обох сторін", – таку заяву спецпредставник Трампа Джон Коул зробив в інтерв'ю литовському порталу LRT.

Він переконаний, що "калійні добрива з Білорусі мають проходити через Литву, що відкриє для них доступ до Європи, аж до Сполучених Штатів".

Така пропозиція поставила литовський уряд перед дуже непростим вибором.

З одного боку, відносини Литви та Білорусі зараз перебувають на дуже низькому рівні. Білорусь не випускає з країни литовських далекобійників, сприяє мігрантам, що нелегально перетинають кордон, а в останні місяці – запускає в бік Литви метеозонди нібито з контрабандою, регулярно блокуючи роботу аеропорту Вільнюса.

Проте з іншого боку, керівна Соціал-демократична партія не налаштована щодо Лукашенка так безкомпромісно, як її попередники консерватори. Тим більше, в коаліції є політичні сили (насамперед – "Зоря Німану"), які й раніше виступали за скасування заборони білоруського транзиту. Аналогічну позицію, як вважається, займають і низка впливових керівників соціал-демократів.

Прем’єр-міністерка Інга Ругінене заявила, що Литва розгляне пропозицію Джона Коула щодо проведення зустрічі з Мінськом на рівні заступників міністрів, однак спочатку чекає від Лукашенка кроків з деескалації. 

"Ми обговорювали повітряні кулі, звільнення вантажівок, нелегальну міграцію – це дійсно ті питання, які ми порушили, оскільки вони є нашими умовами для зустрічі з Білоруссю на рівні заступників міністрів", – стверджує Ругінене.

Проте згодом вона дещо пом’якшила свою позицію, заявивши про призначення спецпредставника з діалогу з Білоруссю, втім, не назвавши його ім'я. Якщо на цю посаду призначили високопосадовця, то це саме по собі є чималою поступкою з боку Литви.

Натомість президент Науседа залишається категоричним противником поступок Лукашенку.

За його словами, діалог можливий лише після поступок з боку Білорусі.

"Чи повинні ми зараз, з огляду на рекордний потік нелегальних мігрантів на нашому кордоні в останні дні та постійні атаки повітряними кулями, просити у сусіднього режиму поблажливості?" – пояснює він.

Вихід з кризи чи її поглиблення?

"В урядовій коаліції від самого початку були прихильники відновлення діалогу з РФ та Білоруссю, проте до останнього часу вони не могли дозволити собі так багато, як зараз. Однак після того, як Дональд Трамп почав допомагати Лукашенку, настав їхній час – тепер вони дозволяють собі атакувати навіть ті ініціативи, що мають принципове безпекове значення для країни", – коментує ситуацію, що склалася, литовський політолог Вітаутас Бруверіс.

І саме тому президент Науседа, який досі підтримував уряд, був змушений діяти більш різко.

Втім, на думку політолога, нинішній конфлікт навряд чи призведе до переформатування коаліції.

"Все залежить від з’їзду соціал-демократів, який відбудеться у квітні. Проте серед впливових партійців є чимало прихильників розблокування діалогу з Білоруссю. Невипадково заяви керівництва партії зараз свідчать про те, що там не збираються розривати альянс із "Зорею Німану", навіть попри вимоги президента", – резюмує Бруверіс.

І дійсно, в керівній партії стверджують, що не бачать формату коаліції, кращого за нинішній. Адже будь-який альтернативний формат передбачає або альянс із консерваторами (що є абсолютно неприйнятно для соціал-демократів), або повернення до коаліції партії "Союз демократів "В ім’я Вітчизни", з якою есдеки гучно "побили горщики" наприкінці минулого року.

"Якби у нас були якісь інші, кращі варіанти, я думаю, ми могли б ними скористатися. Але поки що рішення, які були для нас найважливішими, приймаються в Сеймі, і тому ми рухаємося цим шляхом", – прокоментував ситуацію спікер Сейму Юозас Олекас. 

Збереження нинішньої коаліції може посилити протистояння між урядом і президентом Науседою.

За такого сценарію коаліція може навіть піти на звільнення міністра закордонних справ Кястутіса Будріса, призначеного за неофіційною президентською квотою.

Такий крок спростить виконання вимог США щодо розблокування діалогу з Мінськом, хоча виконати ключову вимогу та розблокувати транзит уряду буде дуже непросто – насамперед через суспільне несприйняття.

Це несприйняття вже призвело до різкого падіння рейтингів соціал-демократів. Якби парламентські вибори відбулися завтра, то у консерваторів були б чудові шанси повернутися до влади.

Проте наступні парламентські вибори у Литві мають пройти лише восени 2028 року – і у президента немає повноважень оголосити дострокові.

А відповідно, "друзі Лукашенка" (а можливо, і Путіна також) у литовській коаліції ще мають вдосталь шансів атакувати проєвропейський та проукраїнський зовнішній курс країни.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"