Осторожный Пашинян: что означает сдержанная реакция Еревана на беспрецедентную поддержку ЕС

Чи готова Вірменія до реальних кроків з інтеграції з ЄС? Відповідь на це мав дати візит до Єревана президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн.

Він відбувся 2 липня і став другим відвідуванням фон дер Ляєн вірменської столиці протягом місяця.

Однак попередній візит – на саміт Європейської політичної спільноти – був значною мірою жестом підтримки прем’єра Нікола Пашиняна перед вкрай важливими парламентськими виборами. Натомість цього разу, коли його партія зберегла парламентську більшість, візит мав стати сигналом, що Вірменія та ЄС йдуть на зближення.

Проте цей сигнал вийшов досить неоднозначним.

На тлі прагнень Євросоюзу допомогти Вірменії захиститися від економічного тиску Росії позиція Єревана залишається дуже обережною.

До Єревана – з допомогою

"Вірменія продовжує йти шляхом демократії, реформ, миру і більш тісної співпраці з Європою. Я приїхала зараз, щоб сказати, що ви можете розраховувати на нас", – таку заяву Урсула фон дер Ляєн зробила 2 липня у Єревані.

І це не порожні слова. Президентка Єврокомісії оголосила про безпрецедентну лібералізацію доступу товарів з Вірменії на ринки Європейського Союзу.

"Ми можемо перенаправити продукцію, яка нині в основному призначена для російського ринку, на єдиний ринок ЄС, до 450 млн споживачів. Цей захід відкриє двері до Європи майже для 99% свіжої сільськогосподарської продукції Вірменії, а також для 90% вашого експорту напоїв та спиртних напоїв. Це лише початок",– зазначила вона.

Варто зазначити, заява про таке безпрецедентне відкриття ринку ЄС для вірменського експорту звучить не вперше. 

Напередодні парламентських виборів, коли Росія щодня запроваджувала нові заборони для вірменських товарів, про таку обіцянку від ЄС заявив Нікол Пашинян. "У телефонній розмові зі мною голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн передала одну дуже важливу інформацію: сільськогосподарська продукція республіки експортуватиметься до Європейського Союзу без мит", – заявив тоді голова уряду Вірменії.

Проте за декілька днів до вирішального голосування такі заяви сприймалися скоріш як передвиборча агітація. Тим більше – у ЄС тоді підтвердили лише надання Вірменії фінансової допомоги на суму 50 млн євро для виплат тим виробникам, по яких найбільше вдарили російські заборони. 

Можливо, у Брюсселі воліли уникнути звинувачень у надмірному втручанні у перебіг вірменських виборів.

Проте після них у ЄС не забули про цю обіцянку. 

І вже незабаром вірменські виробники отримають істотне спрощення для виходу на європейські ринки.

При цьому йдеться про одностороннє відкриття ринку ЄС, а не про взаємну лібералізацію. Адже Вірменія все ще залишається членом створеного РФ Євразійського економічного союзу – відповідно, не може в односторонньому порядку переглядати умови доступу на свій ринок європейських товарів.

Допомога з боку ЄС цим не обмежується. За словами Урсули фон дер Ляєн, ЄС планує допомогти захиститися і від енергетичних погроз Росії. 

Зокрема, вже найближчими днями європейські експерти прибудуть до Вірменії, щоб знайти шляхи диверсифікації постачань енергоресурсів. "У нас є чималий досвід роботи у схожих ситуаціях. Ми пройшли через це в Україні та Молдові", – резюмує президентка Єврокомісії.

"Це безпрецедентний сигнал від ЄС. По суті, там врахували помилки з Грузією і вирішили діяти на випередження. ЄС демонструє, що зацікавлений у Вірменії і готовий допомагати їй навіть у ситуації, коли вірменська влада все ще не готова до розриву з РФ", – коментує ситуацію голова Європейської партії Вірменії Тигран Хзмалян.

Ця партія не присутня в парламенті, але виступає за європейську і євроатлантичну інтеграцію Вірменії. Торік вона зібрала підписи за розгляд парламентом законопроєкту про вступ до ЄС. 

В очікуванні референдуму

"Народ Республіки Вірменія чітко висловив підтримку тим політичним курсам, які веде Республіка Вірменія, і зокрема – врівноваженій зовнішній політиці. З іншого боку, ми ніколи не ставили, не маємо та не поставимо завдання створення кризи у відносинах Республіки Вірменія та Російської Федерації", – таку заяву прем’єр Нікол Пашинян зробив під час спільного брифінгу з Урсулою фон дер Ляєн.

На думку Тиграна Хзмаляна, це не просто нетактовність, а свідчення того, що вірменська влада не готова до реального зближення з ЄС.

"Минулого року був прийнятий закон про вступ до ЄС як основу нашого зовнішнього курсу. Проте цей закон де-факто так і не запрацював. І от тепер, коли ЄС анонсує безпрецедентні кроки назустріч Вірменії, Пашинян не знайшов нічого кращого, ніж говорити про збереження добрих відносин з РФ", – зазначає він.

Втім, у владного табору на це звинувачення є відповідь.

Як вже неодноразово доводилось чути від провладних вірменських політиків, відкрито говорити про намір вступити до ЄС у Єревані почнуть лише після того, як буде підписано мирну угоду з Азербайджаном та розблоковано відносини з Туреччиною.

Схоже, що навіть масштабний економічний тиск РФ не змусив вірменську владу відкинути таку обережність.

Показово, що оцінюючи результати виборів у Вірменії, багато російських політологів зазначали, що повної перемоги Пашиняну здобути не вдалося – його партія не матиме конституційної більшості, а відповідно – не зможе внести зміни до конституції, на яких наполягають у Баку. А саме – прибрати звідти всі згадки про Карабах. Розраховувати у цьому питанні на голоси відверто проросійської опозиції явно не варто.

А відповідно, без внесення конституційних змін Вірменія не зможе підписати мирну угоду з Азербайджаном, що й надалі буде нездоланною перешкодою для її євроінтеграції.

Проте це не зовсім так. У Нікола Пашиняна є спосіб внесення змін до конституції без конституційної більшості у парламенті. 

Йдеться про проведення загальнонаціонального референдуму. 

Для цього треба назбирати 300 тисяч підписів.

Шлях непростий, проте набагато реальніший, ніж угоди з опозицією.

Не виключено, що у Пашиняна вже готуються до реалізації такого сценарію. Зокрема, минулого тижня парламент проголосував за заборону голосування тим громадянам, які не живуть постійно у Вірменії.

Частково цей крок став реакцією на спроби РФ вплинути на результати недавніх парламентських виборів, масово мобілізувавши російських вірмен їхати на батьківщину та голосувати за опозицію. Новий закон стосується також голосування на референдумах.

Можна припустити, що швидке ухвалення нових норм є елементом підготовки саме до конституційного референдуму.

Проте виникає інше запитання: а чи реально добитися схвалення на ньому змін, яких вимагає Азербайджан? 

Щоб збільшити шанси на успіх, влада Вірменії може винести на референдум пакет питань. Зокрема, окрім непопулярних – про поступки Азербайджану – ще й про підтримку вступу до ЄС.

Зауважимо, що раніше російський диктатор Владімір Путін публічно закликав Вірменію провести такий референдум. Проте Пашинян відмовив. 

"Доки Вірменія офіційно не подасть заявку на членство в Європейському Союзі або не наблизиться до статусу кандидата на членство в ЄС, проведення будь-якого референдуму є нелогічним", – заявив він. 

Проте на майбутньому референдумі може йтися не про гіпотетичний вступ, а про згоду суспільства рухатися в бік членства.

І в цьому контексті нинішня допомога ЄС Вірменії має принципове значення – вона демонструє, що Європа дійсно зацікавлена в інтеграції Вірменії, а головне – готова допомагати втриматися під тиском РФ, як нинішнім, так і очікуваним.

* * * * *

Провал проросійських партій на останніх виборах, а разом із тим – готовність ЄС боротися за регіон, створюють для Вірменії реальне "вікно можливостей".

Незрозуміло лише, чи потребує Нікол Пашинян цього шансу.

Чи є його демонстративно неконфліктна риторика щодо РФ бажанням уникнути конфлікту саме зараз, поки процес зовнішньополітичного розвороту не став незворотним?

Чи, навпаки, нинішню владу Вірменії цілком влаштовує така "багатовекторність" і там сподіваються відновити співпрацю з РФ? 

На підтвердження останньої версії свідчить перший закордонний візит Пашиняна після переобрання прем'єром – до російського Єкатеринбурга. Це ще більше посилює неясність щодо того, чи справді вірменська влада готова скористатися шансом, який зараз пропонує ЄС.

Відповідь можемо почути вже у найближчі місяці. Або не почути – однак це також буде відповіддю.

Автор: Юрій Панченко,

співзасновник "Європейської правди"