У 2013 році я, як журналіст-міжнародник, спостерігав за дуже незвичним процесом – рейдерським захопленням громадської ради при МЗС, дорадчого органу, який має дуже обмежені повноваження.  

Але було очевидно, що ця боротьба – не за повноваження.

Влада Януковича вела Україну до геополітичного розвороту на Схід. МЗС, найбільш проєвропейський орган у структурі влади, очолював слухняний регіонал Леонід Кожара, його команда контролювала дипломатів. А от контролю за прозахідним громадянським суспільством не було зовсім. Тому "нагорі" вирішили створити його макет, рейдернувши його офіційний орган, щоби той за потреби підтримав відмову України від євроінтеграції.

Ця рейдерська атака зовні видавалася безглуздим процесом. Її втілювала строката команда скандального пастора Сандея Аделаджі, у якій більшість людей геть не розуміли, що вони роблять у стінах МЗС.

Але були "лідери", на яких усі орієнтувалися. Так автор цих рядків уперше перетнувся з таким собі Русланом Бортніком. Він розумів, що відбувається, міг вести дискусії. А ще він тоді був помічником депутата-українофоба Вадима Колесніченка та входив до керівництва громадського руху "Російськомовна Україна".

Контроль над ГР МЗС, звісно ж, не врятував режим Януковича від Революції гідності, але вони все одно вирішили: "можем повторіть". У 2015 році, під час переобрання цього органу, група за участі Бортніка знову його рейдернула (ЄвроПравда про це розповідала), використавши недоліки процедури. В МЗС вирішили, по суті, просто не взаємодіяти з цим утворенням. Лише на наступній ітерації Громрада перестала бути цікавою рейдерам і до неї повернулися експерти-міжнародники.

А Руслан Бортнік, між тим, закріпив за собою імідж ефективного лобіста проросійських сил і перетворився на одного з ключових спікерів пулу каналів Віктора Медведчука, а також став одним з ключових коментаторів подій в Україні у засобах російської пропаганди. Про це профільні дослідження писали ще у 2019 році; відтоді роль нашого героя ще більше посилилася.

Та після 24 лютого 2022 року в Україні змінилося геть усе.

І, здавалося б, принаймні ключових спікерів проросійського напрямку мало чекати забуття.

Тож можете уявити мій подив, коли у четвер 5 травня колеги поділилися зі мною посиланням на великий захід, що розпочинається у Чернівцях вже у п’ятницю.

За описом та за назвою події все звучало доволі круто.

Чимало логотипів довелося видалити, коли їхні правовласники дізналися, хто є організаторами форуму

Загальнонаціональний форум RE:Локація Чернівці-2022 з благородною метою "допомогти перезавантажити українську економіку в умовах війни". Перший великий публічний захід економічної спрямованості від початку російського вторгнення.

Серед організаторів та партнерів заявлені міська влада Чернівців, два проєкти Євросоюзу, дві великі німецькі організації, що допомагають Україні, і... організація Руслана Бортніка "Український інститут політики" (УІП).

Понад те, УІП, схоже, є головним технічним організатором цього дійства.

Одіозний Бортнік особисто був заявлений як модератор. Його заступник в УІП – як панеліст.

Як могло статися, що ці люди, які мали би стати нерукоподаваними у політичному середовищі, проводять заходи під логотипом ЄС та німецьких фондів?! Сказати, що автор цих рядків був здивований – це нічого не сказати.

Але виявилося, що у представництві Євросоюзу здивовані не менше. Адже ЄС не давав дозволу на використання свого логотипу.

У представництві Євросоюзу не знали про цей форум, подякували ЄП за те, що ми звернули на це увагу, та дали коментар, у якому відмежувалися від події. З’ясувалося, що організатори вчинили креативно – звернулися до проєкту EU4Business, що фінансується коштом ЄС, і запросили виступити на форумі для бізнесу. Там погодилися лише на участь, і нічого більше – але цього виявилося достатньо, щоби записати їх у перелік "партнерів".

​"Ініціатива EU4Business не організовує цей форум, а також не надає йому жодної фінансової підтримки", – запевнили ЄвроПравду в дипмісії ЄС.

І хоча дипломати у коментарі ЄП не уточнили свої подальші дії, очевидно, що вони повідомили організаторів, що таке "сусідство" для них неприпустиме. Представниця EU4Business зникла з переліку доповідачів, а логотипи ЄС та його проєктів зняли з сайту – очевидно, на вимогу їхніх власників.

Одночасно від будь-якої публічної підтримки форуму відмовилися німецькі організації: Giz та "Співпраця з Німеччиною", їхні логотипи також прибрали з сайта. А заявлений головний спікер форуму, ексміністр економіки Тимофій Мілованов, що співпрацює з ОПУ, у відповідь на інформацію про організаторів повідомив ЄвроПравду, що не планує і не планував брати у ньому участь.

На жаль, автор цих рядків дізнався про цю подію вже на фінальному етапі, коли усі панелісти та гості вже погодилися на участь у цьому форумі. Немає сумніву, що саме логотипи ЄС, Giz та присутність Мілованова стали для багатьох із них таким собі знаком якості. Від одного з панелістів я особисто почув саме таке пояснення.

Нині організатори намагаються загасити скандал та репутаційні втрати. З програми прибрали одіозного Бортніка і видалили лого його інституту... Але вийшло не дуже переконливо. Модератором політичної панелі замість Бортніка призначили його заступника в УІП Владислава Дзівідзінського (на цьому місці можете уявити позначку facepalm).

Як зробити так, щоби подібного не повторювалося?

Бо немає жодних сумнівів у тому, що медведчуківські "консерви" ще не раз пробуватимуть відбілитися через такі заходи, щоби лишитися в публічній сфері. До речі, професор Олексій Гарань вже звертав увагу на те, шо подібні експерти намагаються перефарбуватися.

До роботи вони підійшли системно. З сайту "інституту" Бортніка, наприклад, прибрали найодіозніші антиєвропейські та антизахідні заяви та повідомлення. Але ж гугл все пам'ятає! 

Напевно, західним партнерам та виконавцям їхніх проєктів треба бути принципово уважнішими у тому, з ким вони співпрацюють.

А ще декому у Чернівцях варто зробити висновки. Бо якщо є правдою чутки про те, що мер Чернівців Роман Клічук нині співпрацює  з Бортніком і найняв його команду в якості консультантів не лише на цей форум, а для ширшої співпраці – то йому варто принаймні трохи погуглити.

І насамкінець.

Звісно, хтось може дорікнути, що це "cancel culture", що не можна карати людей за погляди минулого... О, ні! Можна. І треба. Тим, хто підтримував проросійські сили, працював на їхню пропаганду, наближаючи вторгнення навіть без усвідомлення цього – не має бути місця у публічній сфері. Звичайно ж, ті, хто не вчиняв кримінально караних злочинів, мають право вільно жити у демократичній Україні. Існує багато професій – від IT до сільського господарства, від робітничого фаху до фінансів. Робота буде для всіх.

Але до діяльності, що передбачає просування наративів, для них має жорстка, безальтернативна заборона.

Навіть якщо ці герої переконуватимуть, що увірували у безальтернативне європейське майбутнє України.