НАТО: реанімація Україною

Четвер, 6 листопада 2014, 19:25 — Вікторія Шестоперова, Брюссель, для ЄвроПравди
Фото УНІАН

В той час як Євросоюз погрожує новими санкціями і заявляє про чергові "рівні стурбованості" діями Росії, іншій пан'європейської організації – НАТО – доводиться вирішувати конкретні завдання.

Активність російських військових в європейському повітряному просторі, випробування ракет, здатних нести ядерний заряд, історія із загадковим підводним човном біля берегів Швеції...

"Завдяки" всім цим подіям до європейців приходить розуміння: російська загроза реальна.

Результат очевидний: країни НАТО нарощують свою присутність у Східній Європі, проводять все більше військових навчань, збільшуючи їхні масштаби та інтенсивність.

Але до логічного, здавалося б, кроку – збільшити військові витрати – поки що готові не всі.

Посилена присутність

План готовності до дій, розроблений в НАТО, повинен захистити ті країни, для яких російська загроза актуальна більше за інших.

Головне рішення – створити сили швидкого реагування у Східній Європі чисельністю 4 тис. солдатів. Вони прийдуть на допомогу союзникам протягом 48 годин. Планується, що новий підрозділ досягне початкової бойової готовності восени наступного року, а повної – на початку 2016-го.

Створювати нові постійні бази у Східній Європі альянс поки не готовий, оскільки це буде порушенням договорів з Росією.

У НАТО не готові остаточно розривати відносини з Кремлем і залишають можливість для примирення в майбутньому.

Але вже зараз країни-члени проводять спільні навчання, націлені на захист від можливої російської агресії. Так, з 9 вересня по 26 жовтня в різних місцях Європи проходила серія масштабних військових навчань "Благородне обґрунтування" ("Noble Justification"). Загалом у них взяли участь 13 тис. військових з різних країн-членів альянсу, включаючи морські, наземні, повітряні та спеціальні сили.

Важлива деталь: під час цих навчань відбулося випробування стратегічних бомбардувальників Б-52, технічні характеристики яких дозволяють використання ядерної зброї.

Цей факт з особливим запалом висвітлювали ЗМІ Росії, і Кремль не забарився з відповіддю – армія РФ провела випробування балістичних ракет, ракетних комплексів атомних підводних човнів і стратегічних бомбардувальників.

В ЄС вважають, що ці випробування лише частково пояснюються бажанням Кремля завдати "удару у відповідь".

Є думка, що такими діями Росія "тестує" альянс, його здатність реагувати на подібні випади і готовність терпіти дії РФ.

У відповідь головнокомандувач збройних сил НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав заявив, що альянс планує лише збільшувати чисельність військ на Сході.

"Через посилений тиск, який ми зараз відчуваємо в Східній Європі, і у зв'язку із (затвердженими раніше) заходами з надання гарантій в країнах Балтії, Польщі та Румунії ми просимо додаткової ротаційної присутності", – заявив він на брифінгу в Пентагоні.

До рівня холодної війни

Перед своїм відходом з поста колишній генсек НАТО і затятий опонент Кремля Андерс Фог Расмуссен закликав довести бойову готовність альянсу до рівня холодної війни.

У Москві чекали, що з приходом нового керівника альянсу відносини налагодяться.

Але останні події не залишають Єнсу Столтенбергу іншого виходу, ніж продовжувати жорстку політику свого попередника.

"Ми підтримуємо постійну присутність НАТО в східних регіонах альянсу. Щоб заспокоїти наших союзників. І щоб стримати тих, хто може захотіти кинути їм виклик", – заявив Столтенберг на засіданні німецького Фонду Маршалла 29 жовтня.

"За останні місяці кількість реактивних літаків НАТО над територією наших східних країн-учасниць збільшилася в 5 разів. Ми надіслали більше кораблів до Балтійського і Чорного морів.

Цього року ми проводимо понад 200 навчань в Європі, включаючи національні. Нові навчання стартують кожні два дні.

І ці заходи – лише початок", – заявив Столтенберг 29 жовтня.

Щоправда, експерти говорять, що в НАТО полюбляють красиві гасла, але вони не завжди відповідають дійсності. І нинішні заходи, такі як створення ротаційних підрозділів, не здатні гарантувати безпеку східним членам НАТО в разі реальної війни.

Швидше, це гарний жест, покликаний заспокоїти населення

"Мета створення цих підрозділів – показати Балтійським країнам: система і гарантії безпеки реальні, НАТО прийде їм на допомогу. Населення дуже стурбоване тим, наскільки спрацює система безпеки", – каже ЄвроПравді експерт Інституту Кеннена (Kennan Institute) Майкл Кофман (Michael Kofman).

Не для України

Плани захисту Східної Європи – нехай навіть декларативні – не стосуються України, адже наша країна не є членом альянсу.

В НАТО постійно підкреслюють, що нам "не загрожує" військову присутність контингенту організації.

Щоправда, в альянсі не втомлюються підкреслювати, що окремі країни-члени мають повне право постачати Києву зброю... але досі за межі слів "можливо" і "мають право" справа не зайшла.

І хоча в Україні постійно виникає обговорення перспектив постачання європейської зброї, в Брюсселі про це навіть не замислюються серйозно.

Європейські експерти вважають, що Україна потребуватиме не стільки зброї, скільки консультацій та досвіду НАТО.

"Україна отримала чудовий спадок від СРСР – військову індустрію. Я впевнений, що якщо я поїду в Харків, то знайду там більше танків, ніж у всій Центральній Європі.

Тому вам потрібна не так зброя, як люди, які можуть навчити, як з нею поводитися.

Головне, що потрібне Україні – це військова сила, підготовлені військові, які вміють воювати. Їй потрібна армія! Але це (навчання війська) займе деякий час. І в цьому Захід вам вже активно допомагає", – вважає Кофман.

Гроші мають значення

У штаб-квартирі НАТО і за її межами все частіше висловлюються думки про те, що українсько-російський конфлікт став приводом оживити або навіть реанімувати організацію.

Адже останнім часом Європа приділяла обороні не так вже й багато уваги.

Наприклад, з 2008 року Росія збільшила свої витрати на оборону на 50%, а члени НАТО скоротили їх на 20%. Це давало привід експертам обговорювати, а чи не перетворюється НАТО на вмираючу організацію.

На останньому саміті альянсу країни-члени домовилися збільшити свої витрати на оборону до 2% ВВП. Правда, зробити це не одразу, а протягом десятиліття.

Це не новий показник. В альянсі ще з 2006 року діяла норма про 2%. Правда, більшість членів протягом багатьох років просто ігнорували її.

Зараз, в період утвердження національних бюджетів, настає момент істини – чи будуть члени альянсу виконувати домовленості, або ж продовжать економити, незважаючи на "російську загрозу".

"Першою ластівкою" стали Нідерланди.

Країна, яка не має жодного танка, але витрачає на оборону близько 8 млрд євро (1,3% ВВП), вирішила збільшити свій військовий бюджет на 100 млн євро вже з наступного року.

"Катастрофа з MH17, ситуація в Україні і на Близькому Сході демонструє, наскільки все у світі взаємопов'язане", – сказав нідерландський король Віллем-Александр, представляючи проект бюджету на 2015 рік.

Правда, це ще не означає, що країна виконає зобов'язання і доведе частку витрат на оборону до 2%.

Зараз точаться активні дебати з цього приводу у Франції (витрачає на оборону 1,9% ВВП), Німеччині (1,4%), Італії (1,2%) та інших країнах. Одні політики закликають покінчити зі скороченнями у військовій сфері, інші наполягають на помірності й на тому, що "не варто провокувати Росію".

До речі, розповімо про рекордсменів.

Сьогодні лише 4 з 28 країн НАТО виконують свої "військові зобов'язання", виділяючи на оборону не менше 2% ВВП – США, Велика Британія, Греція та Естонія.

При цьому Греція – країна, яка більше за інших постраждала від фінансової кризи, – до останнього часу була безумовним лідером в Європі за розміром військових витрат.

Звісно, якщо їх вимірювати не в абсолютних одиницях – мільярдах євро, – а у відсотках ВВП.

Втім, за українськими мірками грецький військовий бюджет великий і в грошовому вимірі. Минулого року Афіни виділили на оборону 5,8 млрд євро, або 2,3% від свого ВВП. Порівняйте зі звичними для України цифрами – "один з хвостиком" мільярд євро.

Раніше Греція витрачала на "воєнку" ще більше – і набагато більше. Наприклад, у 2009 році військовий бюджет країни становив 3,2% ВВП, а в 1980-х роках – 6,2%.

Думати про оборону греків змушує сусідство з Туреччиною, яку там (нехай і не визнаючи цього офіційно) вважають загрозою №1. У післявоєнні роки було чимало сутичок греків з турками з приводу грецьких островів.

А окупація Туреччиною Північного Кіпру з 1983 року стала додатковим нагадуванням грекам про те, що армію треба тримати в постійному тонусі.

І навіть те, що і Греція, і Туреччина є членами НАТО, не знімало побоювань в Афінах. Порівняймо, знову ж таки, з Україною – у нас близькість Росії довгі роки не була для уряду приводом подумати про оборону.

Темпи зростання

Втім, найбільше впливає на сумарний бюджет країн НАТО, звісно, не Греція і не Болгарія, а найбільші економіки ЄС.

Схоже, що вони також готові "вкладатися" в оборону, хоча й невисокими темпами.

Військові бюджети Італії і Франції повільно зростатимуть протягом наступних декількох років. Якщо в цьому році італійці витрачали на армію 14,1 млрд євро, то в наступному планують витратити на 400 млн більше – 14,5 млрд.

У Франції військовий бюджет залишиться практично незмінним до 2016 року – на рівні 31,4 млрд євро, і тільки потім почне повільно зростати – до 31,56 млрд євро в 2017 і до 31,78 млрд євро в 2018 році.

Активно обговорюють проблеми безпеки в Німеччині.

Нещодавно стало відомо, що міністр оборони Урсула фон дер Лайен передала до парламенту секретну доповідь, де визнала дірку в бюджеті Бундесверу в розмірі 300 млн євро.

В її відомстві впевнені у необхідності підвищувати витрати на безпеку.

Німеччина щороку витрачає на оборону 32,44 млрд євро, але останні доповіді демонструють жалюгідний стан галузі. Тому ймовірно, що вже з наступного року Берлін почне витрачати більше.

Відповідні пропозиції вніс депутат від владної коаліції Хеннінг Отто (Henning Otte).

Окремим блоком стоять держави, які знаходяться у безпосередній близькості до Росії. Там про російську загрозу знають не з чуток і тому не економлять на обороні. Так, у Польщі пообіцяли досягти показника в 2% вже до 2016 року.

Втім, і сьогодні країна не шкодує коштів на оборону, її військові витрати сягають 1,95% ВВП.

А нещодавно Варшава виділила 41 млрд доларів (29,15 млрд євро) на модернізацію армії до 2022 року.

Країни Балтії поставили за мету досягти стандарту у 2% до 2020 року. Але у них набагато гірші стартові позиції.

Прибалтам доведеться збільшити військові бюджети мало не вдвічі.

Аналогічна мета й у Болгарії, яка хоче збільшити витрати з 1,3% до 1,5% у 2015 році та довести їх до 2% у 2020-му. Румунія та Угорщина також збираються витрачати більше до 2016 року.

І лише Чехія поки обмежилася обіцянкою відмовитися від тренда до зниження витрат на оборону.

Ось тільки сьогодні ніхто – ані Греція, ані Британія, ані Німеччина, ані США – навіть не уявляють, чи допоможе зростання витрат зупинити Росію, яку вважають ключовою загрозою безпеці континенту.

Або ж – чого не можна виключити – це зростання призведе до нової, нехай і видозміненої, гонки озброєнь між новою Росією і об'єднаною Європою?

Втім, якщо згадати, що свого часу гонка озброєнь дозволила обвалити економіку Радянського союзу, цей варіант вирішення "російської проблеми" теж має право на життя.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua