Сербські політики в ключові моменти свого політичного життя все частіше намагаються здобути підтримку Кремля.

Декілька місяців тому Мілорад Додік, лідер Республіки Сербської (що входить до складу Боснії і Герцеговини), напередодні скандального референдуму щодо святкування Дня незалежності республіки, поїхав до Москви, де отримав схвалення своїх планів особисто від Владіміра Путіна.

За декілька днів до президентських виборів у Сербії, які відбудуться 2 квітня, в російській столиці побував і чинний сербський прем’єр-міністр та кандидат у президенти країни Александар Вучич.

Він із задоволенням вислухав від Путіна запевнення в продовженні дружби та співпраці та побажання успіху на виборах.

Президентські розклади

Візит Вучича до Москви дивує з двох причин.

По-перше, чинному прем'єру аж ніяк не потрібна допомога для перемоги. Опитування від 22 березня соціологічної компанії Ipsos Stratedžik marketing показало, що за нього збирається голосувати 53% виборців.

На другому місці – колишній омбудсмен Саша Янкович, якого висунула група громадян "Сербія без страху", лише з 12%. Щоб зрозуміти рівень конкуренції, варто додати, що третє місце з підтримкою в 11% – у політичного пародиста та студента-соціолога Луки Максимовича, відомого під псевдонімом Любіша Прелєтачевич Білий.

7% виборців підтримують лідера Сербської радикальної партії Воїслава Шешеля, спочатку засудженого, а потім виправданого Гаазьким трибуналом.

Його син, ще один лідер "радикалів", нещодавно побував у Сімферополі на святкуванні "Кримської весни". До анексованого Криму приїздив й інший учасник перегонів – лідер правого руху "Двері" Бошко Обрадович (3,5% підтримки).

Нарешті, 7% прихильників – у колишнього міністра закордонних справ Сербії і сербського представника в ООН Вука Єремича, а близько 11% виборців ще вагаються, за кого голосувати.

Як видно, лідерству Вучича-кандидата нічого не загрожує.

Друга причина для здивування – загравання з Кремлем загрожує з такими зусиллями побудованим відносинам із Заходом.

Буквально за декілька днів до поїздки до Москви Вучич відвідав Берлін, де отримав позитивні відгуки щодо курсу свого уряду від Ангели Меркель. Сербію похвалили за реформи, за впровадження європейських стандартів.

І це ще не все. Сербські медіа на початку року "розкопали" інформацію про те, що Німеччина… подарувала Сербії чотири військових гелікоптери.

Ці повідомлення не дістали офіційного підтвердження, втім, стало відомо, що сербські силові відомства уклали договір з Airbus helicopters про закупівлю дев'яти гелікоптерів H-154: шести для міністерства оборони та трьох для поліції.

На підписанні угод були присутні посли Франції та Німеччини в Белграді...

Крок в бік ЄврАзЕС

В столиці РФ голова сербського уряду насамперед остаточно домовився щодо термінів передачі Сербії анонсованого не так давно російського подарунка – військових літаків, бронемашин та танків.

Шість "Міг-29" з цього "траншу" Белград очікує вже найближчими тижнями. Пізніше мають бути доправлені 30 бронемашин BRDM-2, 30 танків Т-32 (до речі, невдовзі ще й Білорусь має намір відправити до Сербії вісім "Міг-29").

За деякими даними, Белград планує отримати від РФ ще два комплекси "Бук-М1" та "Бук-М2" та веде переговори про поставку систем S-300.

"Це все оборонне озброєння… Ми повинні захистити наше небо і нашу територію. Наші люди не повинні турбуватися: більше не повториться ні "Блискавки", ні "Бурі" (військові операції Хорватії проти сербських сепаратистів), ні того, що сталося з нами в 1999 році (бомбардування Союзної Республіки Югославія силами НАТО)", – наголосив Вучич в інтерв’ю журналістам.

Після зустрічі з Путіним сербський прем’єр розповів також про плани брати участь у створенні нових сучасних зразків озброєння в кооперації з Росією, щоб разом виходити на світовий ринок зброї. Окрім того, планується побудувати в Сербії сервісний центр з технічного обслуговування і капітального ремонту вертольотів російського і радянського виробництва країн Центральної та Східної Європи.

Інший важливий напрямок сербсько-російських відносин – економічний. Вучич наголосив, що чекає приходу в Сербію нових російських кампаній на додаток до тих, що вже працюють в країні.

Для цього влітку або на початку осені в Белграді планується провести саміт "Сербія – Євразійській економічний союз (ЄврАзЕС)".

Сербська влада має надію розширити продаж на цей ринок автомобілів (сербський Fiat) та сільськогосподарської продукції. Планується підписання угоди щодо лібералізації Договору про вільну торгівлю Сербії з ЄврАзЕС.

Тобто йдеться про посилення інтеграції сербської економіки до євразійського економічного простору, і ці плани не містять навіть натяку на можливе застосування санкцій щодо Росії у зв’язку з її діями щодо України.

Багатовекторність в дії

Життєпис Вучича сповнений контраверсійних фактів і, зрештою, сам по собі є багатовекторним.

Після закінчення юридичної школи в Белграді в 1992 році Александар Вучич почав працювати військовим журналістом в Боснії. В 1993 році вступив в Сербську радикальну партію Воїслава Шешеля. У 1998 році став міністром інформації в "уряді національної єдності" Слободана Мілошевича.

Пішов у відставку після підписання мирних угод щодо Косова, які було підписано Белградом в червні 1999 року, після бомбардування Союзної Республіки Югославія силами НАТО.

Незабаром після того, як у Гаазькому трибуналі (МТКЮ) почався процес над лідером "радикалів" Шешелем, Вучич приєднався до Томіслава Ніколича (нинішній президент Сербії) та увійшов до Сербської прогресивної партії (СПП). Обирався депутатом парламенту, займав посади в уряді. Зараз очолює СПП… та вважається проєвропейським політиком.

Парадокс, але радикальні політики та медіа в Сербії та РФ вважають Вучича прозахідним. Головна претензія радикалів – Белград за часів його керівництва доволі повільно, але впевнено просувається в напрямку інтеграції до ЄС, розмовляє з Приштиною (столиця Косова) і навіть взаємодіє з НАТО.

Сербія однозначно заявляє про свій військовий нейтралітет, але в Брюсселі працює місія Республіки Сербія при НАТО, Белград час від часу підписує та ратифікує договори про різні типи співпраці з Альянсом, а сам Вучич неодноразово зустрічався з керівництвом НАТО.

Ще один "симптом" прозахідної орієнтації сьогоднішнього сербського уряду, який є дуже важливим для Києва:

офіційний Белград не визнав і не планує визнавати Крим частиною Росії.

Напевно, саме здатність на ділі реалізовувати багатовекторну політику, вміння змінювати свої політичні переконання та багатий політичний досвід зробили Вучича претендентом №1 на пост президента Сербії. Єдине, що викликає зараз суперечки в балканських медіа – після першого або після другого туру йому вдасться відсвяткувати перемогу.

Втім, президентські вибори у Сербії несуть іншу інтригу – вони покажуть рівень підтримки радикалів та їхніх ідей. І якщо ця підтримка буде високою, то такі настрої не будуть проігноровані й "системними" політиками.

Принаймні, візит Вучича до Москви показав, що нинішній прем'єр та без п'яти хвилин президент Сербії готовий до чергового корегування зовнішнього курсу.

Автор: Наталя Іщенко,

підприємець із Чорногорії,
активіст української громади