Про що мріють у Лаврова: які плани російських дипломатів зірвалися в ОБСЄ
П'ять років тому, в грудні 2013-го, Україна завершувала річне головування у ОБСЄ. Підсумкова зустріч міністрів 57 країн проходила у виставковому центрі на Лівобережній, хоча найцікавіші події відбувалися за кілька кілометрів звідти: в центрі Києва вже вирував Євромайдан.
Попри буремні події, в МЗС тоді раділи дипломатичним успіхам України: на зустрічі ухвалили аж 14 рішень, кожен із цих документів здобув одноголосну підтримку всіх 57 держав-членів.
Відтоді змінилося все.
В ОБСЄ діє консенсус, і голосу однієї столиці (приміром, Москви) достатньо, щоби заблокувати будь-яку норму. Тому після початку неоголошеної російсько-української війни ухвалити в цій організації щось запропоноване Києвом вкрай складно.
Це, звісно, не заважає Україні і далі вимагати від інших держав не забувати про російську агресію та про порушення прав людини з боку російських окупантів (одностайна підтримка цих пропозицій Заходом наочно демонструє, що Росія лишається в ізоляції).
Так само МЗС Росії не припиняє подавати проекти документів, що мають на меті виправдати її дії. І хоча вони не доходять до ухвалення, російські пропозиції є особливо цікавими: адже вони демонструють, які конкретно завдання стоять нині перед російською дипломатією.
"Європейська правда" з’ясувала, над чим працювала РФ, готуючись до міністерської зустрічі в Мілані цього року.
Чотири конячки для ОБСЄ
Міланський "міністеріал" став місцем добрих новин для України. Попри всі намагання російського МЗС, попри масований десант російських ЗМІ, попри те, що російський міністр Лавров пробув на зустрічі чи не найдовше за усіх міністрів – Росія не уникла ізоляції.
Детальніше про це – у репортажі "Європейської правди", що був опублікований у п’ятницю.
Та й сам Лавров у публічних заявах у Мілані не приховував роздратування. Він, зокрема, повідомив, що інші держави ОБСЄ "зарубали" всі документи, запропоновані до ухвалення російською стороною.
Таких документів від Росії надійшло чотири, уточнив російський дипломат. Йдеться про проекти спільних рішень ОБСЄ щодо:
- боротьби з тероризмом;
- боротьби з наркотрафіком;
- вільного доступу медіа до інформації;
- захисту мовних та освітніх прав національних меншин.
Ці документи не виносилися на голосування – їх відхилили ще до міністерської зустрічі як такі, що є наперед неприйнятними. Але не "просто тому, що їх запропонувала Росія", як переконував журналістів Сергєй Лавров – а через те, що у цих документах Росія намагалася завести "троянських коней" до організації. "Європейська правда" мала змогу прочитати зміст проектів і переконалася в цьому.
Свобода дезінформації
Одна зі стратегічних поразок Росії у гібридній війні з Україною та з Європою – це те, що машина російської пропаганди, попри вкладені у неї кошти, так і не перетворилася на респектабельне медіа. Так, Russia Today працює, і подекуди успішно – але все більше європейських урядів публічно наголошують, що вважають цей холдинг рупором пропаганди, а подекуди російські "журналісти" навіть стикнулися з обмеженнями, як-от у Франції та країнах Балтії.
Для Росії це – нагальна проблема.
Сергєй Лавров на прес-конференції в Мілані публічно визнав, що вважає одним з ключових викликів, що стоять перед його державою, "поширену в Європі практику відсіювання тих ЗМІ, які не відповідають мейнстриму".
Побороти цю проблему мало допомогти рішення, проект якого написали та запропонували – якщо вірити офіційним документам ОБСЄ – дипломати з Казахстану за підтримки російської та таджицької делегацій (щоправда, міністр Лавров у Мілані зруйнував цю легенду – він заявив на прес-конференції, що цей документ готувала Росія, навіть не згадавши про казахське співавторство).
В рішеннях ОБСЄ зазвичай не фокусуються на проблемах конкретних країн та організацій, тому й у цьому документі не було жодної згадки про RT, Russia24 або Sputnik, але було добре помітно, що рішення має на меті допомогти саме російським державним ЗМІ, в тому числі – вимагати їх розблокування в Україні. І не лише.
Державам-членам ОБСЄ, зокрема, запропонували визнати як незаперечний доведений факт, що у Європи спалахнули проблеми нового типу, що загрожують вільному доступу до інформації, а саме:
"Зростання кількості та розширення різноманітності випадків впливу з боку влади окремих країн-членів на окремі мас-медіа, що послаблює вільний обіг інформації, а саме: блокування окремих видань, адміністративне припинення трансляції теле- та радіоканалів, запровадження перепон для закордонних журналістів та медіа-джерел, які легально здійснюють свою професійну діяльність (включаючи заборону на в’їзд або видворення з країни, затримку видачі акредитації, відмову у візах тощо)".
Щоби забезпечити представників російської пропаганди більшими гарантіями прав, МЗС РФ запропонував дати нові доручення спецпредставникові ОБСЄ з питань свободи медіа (зараз цю посаду посідає Арлем Дезір, до минулого року це була Дуня Міятович).
Проект рішення містив, зокрема, вказівку "доручити спецпредставникові спостерігати за фактами, коли медіа обмежують у доступі до закордонних служб інформації або позбавляють права на роботу, або коли журналістам без підстави на те відмовляють у в’їзді до будь-якої держави-члена ОБСЄ або позбавляють права залишатися в крані для виконання професійних обов’язків".
ОБСЄ, звісно, не може змусити Україну змінити рішення про заборону російського мовлення або недопуск російських пропагандистів, та ухвалення такого рішення все ж створило би для нас чимало проблем (в тому числі коли ми вимагаємо від інших дотримання міжнародних норм). Та, на щастя, цей документ просто не мав шансів на схвалення, в ОБСЄ навіть не винесли його на обговорення на міністерській зустрічі.
Та сам факт такої пропозиції свідчить, що це є справді болючою темою для РФ.
Росія, схожа на Угорщину
Ще один проект рішення – про "захист мовних та освітніх прав національних меншин" – Росія подала самостійно, вже не прикриваючись Казахстаном.
Тема, винесена у його назву, Україні чудово знайома, але чуємо ми про неї не від держави-агресора, а від держави, прем’єр якої заявляє, що він є "проукраїнським політиком". Звісно ж, йдеться про Угорщину та її прем’єра Віктора Орбана.
Цікаво, що угорці не зважилися ставати співавторами російських вимог. За словами дипломатів, з якими спілкувалася "Європейська правда", це цілком відповідає стратегії угорського МЗС. Будапешт дуже нервує, коли його порівнюють та поєднують із Москвою, але не може нічого вдіяти з тим фактом, що у мовних вимогах до України їхні дії – вкрай подібні.
На щастя, механізми ОБСЄ зараз не дають росіянам реальних важелів для шантажу України на кшталт того, що використовується угорцями в НАТО чи в ЄС, та й у проекті документа вони не з’явилися – там містяться лише заклики та механізми м’якого тиску, на кшталт нових зустрічей та семінарів.
Однак і без того російський проект містив значні загрози.
Є всі підстави припускати, що його ухвалення взяли би на озброєння у Будапешті – для додаткового тиску на Київ у рамках Альянсу.
Зокрема, документ констатував "зростаючі прояви порушень прав людини щодо осіб, які належать до національних меншин, зокрема мовних та освітніх прав", стверджував, що права меншин необхідно посилити для "збереження політичної та соціальної стабільності держав-учасниць" та наполягав, що "мир, справедливість, стабільність і демократія" будуть можливими лише за умови достатнього захисту "етнічної, культурної, мовної та релігійної ідентичності національних меншин".
Цей проект, як і попередній, відхилили без дискусії – надто очевидними видавалися наміри росіян.
І, насамкінець, про російські проекти щодо протидії тероризму та наркотрафіку.
Здавалося б, ці теми не мають викликати запитань (крім того, звісно, що автор проекту, тобто РФ, сама підтримує терористичні утворення, а авіарейси російського урядового спецзагону виявилися причетними до перевезення кокаїну з Латинської Америки).
Та реальність виявилася іншою: Москві і тут вдалося налаштувати проти себе всіх інших членів організації.
Річ у тім, що російські пропозиції не обмежувалися рекомендаціями до країн-членів, а пропонували створити в рамках ОБСЄ (без збільшення фінансування!) нові постійно діючі механізми з "наркотичних" та "терористичних" питань. Без повноважень – але з виділенням на них фондів без жодних джерел додаткового фінансування.
Для інших держав-членів це виявилося неприйнятним, адже означало би, що ОБСЄ стикнеться із ще більшим браком коштів та людей навіть для своєї поточної діяльності. А бездіяльна організація, якій бракує ресурсів для всього, є, мабуть, найкращою перспективою для Росії.
Та на щастя, у цьому прагненні Москва знову лишилася наодинці. І це вже стає традицією для російської дипломатії – поганою для них, але доброю для нас.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди",
Мілан – Київ