Американський Макрон: суперником Трампа може стати 37-річний відкритий гей

Понеділок, 25 листопада 2019, 16:05 — , для Європейської правди
Фото: washingtontimes.com

Поки весь світ стежить за процедурою імпічменту президента Трампа і за його зусиллями збити рейтинг свого, як вважається, головного опонента Джо Байдена, в таборі демократів, схоже, стався тектонічний зсув.

Наприкінці минулого тижня відбулися п'яті дебати претендентів на висунення в кандидати в президенти США від Демократичної партії.

Після них і протрампівські, і антитрампівські медіа заговорили про нову зірку Демпартії – 37-річного Піта Буттіджича. І це не схоже на короткочасну зміну. Навпаки – саме у нього є реальний шанс кинути виклик Трампу на виборах в листопаді 2020 року і навіть, можливо, перемогти на них.

Зміна лідера

Напередодні дебатів проводяться опитування членів Демократичної партії в штатах Айова і Нью-Гемпшир, в яких на початку наступного року відбудуться перші праймеріз. На них голосують тільки члени партії: вони вибирають, кого вони хочуть бачити кандидатом від своєї партії на майбутніх президентських виборах.

І в усіх цих опитуваннях перше місце посів зовсім не Байден.

Молодий політик, донедавна – не дуже відомий мер містечка Саус-Бенд у штаті Індіана, помітно випереджає своїх головних конкурентів. Так, за опитуваннями в Нью-Гемпширі у нього 25%, у Джо Байдена і Елізабет Воррен – по 15%, у Берні Сандерса – 9%.

Популярність Піта стрімко злетіла за останні три тижні. Так, опитування тієї ж компанії в тому ж штаті, проведене ще до початку процедури імпічменту, давало Буттіджичу 4-те місце – його підтримувало лише 10% однопартійців.

Ще ніколи демократи не були такими роз’єднаними, як на цих виборах – більше десятка реальних претендентів.

Донедавна вважалося, що головним претендентом у кандидати від Демпартії є Байден (77 років), конкуренцію йому складали сенатори Сандерс (78 років) і Воррен (70 років). Ці три мастодонта, згідно з опитуваннями, лідирували серед демократичних виборців протягом останніх пів року.

Біда в тому, що в "непостійних" штатах, від яких залежить результат виборів у США, будь-який з них програвав Трампу.

Республіканці відкрито звинувачують демократів, що вони розпочали "фальсифікований імпічмент" тільки тому, що їхній кандидат не має жодних шансів на перемогу в чесному бою із Трампом. Що загалом схоже на правду.

Демократична партія наразі розрізнена, суперечності між лівим крилом молодих демократів (де є такі крайні ліві, як Александрія Окасіо-Кортез) і правим, що асоціюється з сім'єю Клінтонів, – величезні. Яскравий приклад – відмова фінансувати провідних претендентів традиційними донорами Демпартії, воротилами Волл-стріт, у відповідь на загрози Елізабет Воррен обкласти їх підвищеними податками і посилити контроль діяльності.

Ще одна проблема Демократичної партії – вік основних претендентів. Усі вони – старші 70 років.

При цьому найбільша підтримка демократів за віковими групами – це молодь до 30 років. Оплот Демпартії – студентські кампуси, де підтримка сягає 80%.

Виборців Демпартії можна грубо розділити на кілька груп: ліберальна молодь, креативний клас, чорна меншина, національні меншини, сексуальні меншини та фінансова еліта.

У них різні, часто суперечливі інтереси й завдання.

Для перемоги демократам було вкрай необхідно знайти щось нове.

Гей з американської глибинки

Як не дивно, але більшість прихильників Демократичної партії США, так само як і їх противники, праві консерватори і шанувальники Трампа, з настороженістю, чи не ворожістю ставляться до представників істеблішменту з Вашингтона і з Волл-стріт.

Пересічного американця незалежно від політичних уподобань дратують столичні політики, що не зважають на його думку. А таких, за загальним переконанням, більшість.

Саме тому у Джо Байдена, який все життя був топ-політиком у Вашингтоні, або тим більше у нью-йоркського мільярдера Майкла Блумберга не так багато шансів отримати широку підтримку низів, особливо в "перехідних" штатах.

На цьому тлі істеблішмент Демократичної партії і її головні спонсори були змушені шукати нове креативне рішення. І схоже, такий варіант знайшли.

37-річний мер невеликого містечка з "перехідного" штату з військовим, політичним і успішним адміністративним досвідом – просто ідеальний кандидат.

Такий собі американський Макрон.

Піт Буттіджич – відкритий гей. Минулого року він офіційно одружився зі своїм партнером, який змінив прізвище на Буттіджич. При цьому він – ревний католик, який постійно підкреслює свою побожність.

Піт Буттіджич – син іммігранта з Мальти і американки англосаксонського походження з родини, що багато поколінь живе в Індіані. Зі студентських часів – активний член Демократичної партії, брав участь у передвиборчій кампанії Джона Керрі і Барака Обами.

Піт Буттіджич – випускник Гарвардського університету (історик), стипендіат програми Родса, рік відучився в британському Оксфорді.

Після університету Піт добровольцем записався в армію і сім років відслужив у резерві збройних сил США. Вже перебуваючи на посаді мера, Буттіджич був мобілізований і на сім місяців поїхав служити лейтенантом військово-морської розвідки до Афганістану, де займався розслідуванням фінансування талібів. За службу він отримав дві бойові медалі.

Три роки працював у консалтинговій фірмі McKinsey and Company. У 2011 році обраний мером рідного міста Саус-Бенд в штаті Індіана. Це типове місто "іржавого поясу" США. Колись тут були розташовані головний офіс і завод легенди американського автомобілебудування Studebaker, закриті ще в далекому 1966 році. У 90-ті в місті закрилися практично всі заводи.

Зараз у містечку живе трохи більше 100 тисяч осіб, і основним роботодавцем є університет Нотр-Дам – найпрестижніший католицький університет США з найбільшим у Штатах фондом пожертвувань. Університет є місцем консолідації місцевих еліт і центром тяжіння інтелектуалів з усіх північно-східних штатів. Батько Піта, професор-єзуїт, 29 років викладав у цьому університеті.

Від молодого мера – до молодого президента

Піт Буттіджич має стійкий імідж успішного мера, який зумів вдихнути нове життя в занепале місто.

У 2014 році газета The Washington Post назвала Буттіджича "найцікавішим мером, про якого ви ніколи не чули". Ще в листопаді 2016 року в інтерв'ю журналу The New Yorker Барак Обама назвав Піта майбутнім лідером Демократичної партії. А The New York Times в червні 2016 року назвала статтю про нього "Майбутній перший президент-гей?"

За час його правління в Саус-Бенді на місці колишнього автомобільного заводу був відкритий індустріальний парк, відремонтовано 40% будівель в місті. Опоненти, правда, нагадують, що було знесено майже 400 житлових будинків, переважно в чорному гетто, а кількість виселених на вулицю подвоїлася. Проте його переобрали на другий термін з 80% підтримки.

Але головне – те, що Буттіджич – ніби спеціально вирощений політтехнологами як ідеальний кандидат для консолідації демократичного електорату. Всі його переваги і недоліки врівноважують одна одну для виборця.

Він за Обамакер, але не безкоштовну. Він – гей, але побожний християнин. Син іммігранта і католик, але білий. Він за посилення контролю продажу зброї, але проти заборони. Він за збільшення допомоги бідним американцям (напевно, і тим, яких виселили при ньому на вулицю), але проти соціалізму. Він за виборчу реформу, що скасовує інститут виборщиків, і рівне нарізання виборчих округів, щоби правлячі партії не змінювали їх перед кожними виборами собі на користь.

Крім того, Піт Буттіджич постійно підкреслює свою провінційність і близькість до народу.

Його обіцянки змусити столичну бюрократію і нью-йоркських товстосумів працювати на народ нагадують риторику Сандерса про "жирних котів з Волл-стріт" і Трампа про "вашингтонське болото". При цьому Піт виступає проти посилення обмежень для корпорацій і профспілок спонсорувати виборчі кампанії та навіть виступає за зняття таких обмежень. Що явно до душі великим корпораціям.

Індіана, де він живе – перехідний штат з перевагою республіканського електорату. Останнім демократичним кандидатом, який тут переміг, був Барак Обама в 2008 році (в 2012-му він програв). Це рідний штат віцепрезидента Пенса, який до 2016 року був тут губернатором.

Індіана – звичайна американська глибинка, побожна, традиційна, біла. Прогресивний кандидат звідси має стати компромісом для всіх демократів і виборців, які не визначилися.

Піт Буттіджич дуже часто підкреслює, що він музикант, викликаючи алюзію з Біллом Клінтоном – улюбленим президентом американських демократів, який теж був з провінції, теж з перехідного штату, схильного до республіканців – Арканзасу. Ще один президент, схожість з яким постійно шукає Піт – Барак Обама. Так само молодий, з простої сім'ї, теж з "іржавого поясу".

Поки що єдиний мінус Буттіджича – його слабка популярність серед виборців-афроамериканців.

Його дитяче біле обличчя не вселяє довіри чорношкірому, який чув про знесення чорного гетто і про звільнення єдиного чорного керівника місцевої поліції (якого Буттіджич відправив у відставку через незаконне прослуховування).

Щоб підняти свою популярність у цій групі виборців, Буттіджич вже пообіцяв закон, який зобов'язує всі федеральні відомства мінімум 25% співробітників брати з меншин. До того ж цю групу залучають обіцянками зберегти і збільшити соціальну допомогу, Обамакер, а також підтримка глав афроамериканських релігійних громад, багато з яких міцно сидять на фінансовій допомозі від фондів, пов'язаних з Демпартією.

"Імпічмент-президент"?

Піт Буттіджич став тим кандидатом, який найбільше виграв від процедури імпічменту.

Слухання в Конгресі і взаємні звинувачення вдарили по популярності Джо Байдена серед демократів і невпевнених виборців набагато більше, ніж по Трампу. Але все ще попереду. Якщо нижня палата Конгресу проголосує за імпічмент (що швидше за все станеться), то в Сенаті з початку 2020 року почнеться етап під назвою "судовий процес", який підірве передвиборчу кампанію таких популярних претендентів, як Берні Сандерс, Елізабет Воррен і Камала Харріс – у них буде набагато менше часу і можливостей літати по штатах і агітувати за себе. А Буттіджич завжди може опинитися там, де актуально.

Крім того, відкриті слухання в Сенаті дозволять республіканцям викликати на допит батька і сина Байдена і поставити їм купу неприємних запитань. Що напевно ще сильніше вдарить по довірі до колишнього віцепрезидента.

Поки що Піт Буттіджич не може похвалитися високою впізнаваністю на загальнонаціональному рівні. Так, у традиційно демократичній Каліфорнії у нього лише 7% підтримки серед однопартійців. Але це навряд чи стане проблемою на шляху до номінації. А для загальнонаціональної розкрутки у Буттіджича є ще цілий рік і лояльність усіх провідних ЗМІ.

Втім, переоцінювати впевненість у його перемозі також не варто.

Трамп зберігає досить високу підтримку і дуже значні шанси бути переобраним.

Дуже яскрава ілюстрація – те, що після початку процедури імпічменту у виборчому фонді Трампа істотно збільшилися обсяги пожертв.

Окрім чинного президента схожу динаміку продемонстрував тільки... виборчий фонд Піта Буттіджича.

Ще в жовтні Буттіджич став випереджати Байдена в зборі коштів. І що дуже важливо, по-перше, його підтримали найбільші фінансові донори з Нью-Йорка, Чикаго і Каліфорнії, а по-друге, у нього практично єдиного серед лідируючих демократів – паритет у збиранні коштів від дрібних жертводавців і великих донорів. Тобто він подобається не лише багатіям, а й простим обивателям, готовим відправити на його кампанію кілька десятків доларів.

Є дуже висока ймовірність, що саме Піт Буттіджич переможе на демократичних праймеріз і в листопаді наступного року представлятиме партію на виборах. Він зійдеться з Дональдом Трампом, і це буде епічна боротьба – старого традиціоналіста і молодого прогресиста-глобаліста. І при цьому обидва будуть до мозку кісток американцями – білі, побожні християни, патріоти.

Принаймні ЗМІ представлять їх саме так.

Автор: Олександр Ланецький,

політолог, директор консалтингової компанії Friendly Avia Support

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua