Ціна незроблених реформ: яку фінансову допомогу ризикує не отримати Україна
Україна ризикує втратити довіру та гроші.
Саме про це останнім часом ми дедалі частіше говоримо з колегами по консорціуму RRR4U на своїх закритих зустрічах, а також під час наших щомісячних заходів з обговорення стану виконання зобов’язань перед МВФ та Євросоюзом.
Фактично ми вже втрачаємо гроші, тобто не отримуємо їх вчасно через повільну роботу уряду та парламенту з виконання зобов’язань.
Що гірше, ця проблема дедалі частіше стає однією з тих, які порушують в Єврокомісії, оскільки там розуміють: Україні нагально потрібні кошти, але вони надаються за формулою "гроші за реформи".
Немає реформ – немає грошей: це те, що досі не всі чітко розуміють у владних кабінетах в Україні.
І якщо Україна не виконує зобов’язання навіть за ризику втрати грошей на стійкість, то як можна взагалі говорити про виконання плану адаптації для членства в ЄС?
Важливо, що реформи, які Україна має зробити – це зобов’язання, які взяли на себе представники влади. І ці реформи потрібні саме Україні не лише для отримання грошей, але для підвищення макроекономічної стабільності та створення підґрунтя для економічного відновлення та зростання.
Йдеться про сильні інституції, чіткі та рівні правила гри, доступ до якісних державних послуг, ефективну систему управління державними фінансами тощо. Лише в таку державу прийдуть такі омріяні іноземні інвестори, що є необхідною умовою для повоєнного відновлення.
Але про які зобов'язання йдеться? В Україні є кілька важливих документів, які визначають наші зобов'язання перед міжнародними партнерами.
Їхньою спільною рисою є те, що це зобов'язання, які Україна зафіксувала як свою обіцянку втілювати зміни.
Програма МВФ – знову біг по граблях
Україна роками отримувала фінансову допомогу від Міжнародного валютного фонду (МВФ), яка надається за результатами домовленості між ним та Україною. Транші допомоги надаються на основі виконання зафіксованих у Меморандумі структурних маяків – реформ та змін, які повинні сприяти посиленню України.
Структурні маяки, а також інші зобов’язання зафіксовані в частині Меморандуму з красномовною назвою "Лист намірів" – тобто намірів України про готовність та бажання втілювати зміни. Документ з боку України підписують президент, прем’єр-міністр, міністр фінансів та голова Національного банку.
Іноді народні депутати обурюються, що вони не є підписантами такого важливого документа – але тут варто пам’ятати, що саме народні депутати обирають Кабінет Міністрів, а тому фактично передають важливі повноваження цьому органу як виконавчій владі.
Тому не варто розширювати коло підписантів, але часто варто поліпшувати комунікацію між урядом та Верховною Радою після підписання документа, щоб підвищити шанси на виконання структурних маяків.
При цьому комунікація має бути не "ухваліть, бо цього вимагає МВФ", а чітке та конструктивне пояснення важливості ухвалення рішень та їхніх наслідків.
Але, на жаль, й раніше з виконанням програм МВФ були проблеми.
Україна не проходила далі третього перегляду програми і тому ініціювала нову програму, не завершивши попередню.
За поточною програмою (яка фактично більше не діє) відбулось аж 8 (!) переглядів, що пояснювалось як тим, що "нам ну дуже треба гроші", так і тим, що МВФ став більш гнучким і відтермінував виконання багатьох структурних маяків, які ми не встигали виконати.
Однак оскільки програма не відповідала вже потребам сьогодення, восени 2025 року почали вести розмову про нову програму і на рівні персоналу досягли домовленості про неї в кінці листопада 2025 року.
Ключове: рішення про програму має ухвалити Рада МВФ, але лише після виконання Україною попередніх заходів. А цього разу це, зокрема, подання законопроєкту про ПДВ для спрощенців, ухвалення законопроєкту про оподаткування цифрових платформ та скасування пільг з оподаткування посилок (про це детальніше в Моніторингу RRR4U).
На ці умови погодилась влада України, але тепер граблі з виконанням – і тому нова програма затримується.
При цьому, як показує моніторинг, Україна не виконує і вже наявних структурних маяків (що важливо, бо вони ж не зникнуть, а перекочують у нову програму).
На додачу нова програма МВФ є важливою для надання допомоги від інших донорів. Так, програма є якорем для міжнародної допомоги на суму близько $115 млрд.
Велика частка цієї допомоги припадає на ЄС, де в нас також є певні проблеми.
"Хвости" Ukraine Facility
Ще одним важливим документом, який з 2024 року визначає зобов’язання України, став План України, ухвалений Кабінетом міністрів.
Це знову ж таки численні реформи, зміни, політики, які потрібні саме Україні для стійкості та розвитку.
Саме визначені в Плані України реформи та зміни стали індикаторами механізму підтримки з боку ЄС, який називається Ukraine Facility, перший елемент якого – бюджетна підтримка – становить 38 млрд євро. Отже, гроші за цим механізмом Україна отримує щоквартально, але лише за виконані індикатори. І от тут починаються проблеми.
З початку 2025 року ми з колегами з RRR4U регулярно фіксуємо затримки з виконанням тих чи інших індикаторів. Це зовсім різні за складністю та значенням індикатори, а також різні відповідальні за їх впровадження.
Тому, на жаль, проблема виглядає горизонтальною. І, ймовірно, полягає в нерозумінні залученими сторонами важливості вчасного ухвалення рішень.
Так, станом на кінець січня 2026 року не виконані Україною індикатори коштують державі майже 3,9 млрд євро.
Це гроші, які нагально потрібні нам вже сьогодні, щоб вчасно фінансувати видатки бюджету.
Якщо згадати, що ми не виконуємо попередні заходи МВФ, а також реформи, які потрібні для залучення коштів від Світового банку, то ситуація видається патовою.
Внутрішніх джерел надходжень Україні не вистачає навіть на фінансування оборони та безпеки, і ситуація зараз лише погіршується через російські удари по енергетиці та теплопостачанню з січня 2026 року.
Отже, з першого кварталу 2025 року в нас є "хвіст" – збільшення кількісного складу Вищого антикорупційного суду. Цього досі не зроблено, але процес триває.
Важливо, щоб ми це виконали до кінця першого кварталу 2026 року, інакше ми повністю втратимо можливість отримати близько 300 млн євро (дається рік на виконання заборгованостей).
В наступні два квартали минулого року і досі не було виконано ще три індикатори вартістю 1,2 млрд євро:
3.5. Зміни щодо перегляду декларацій доброчесності суддів та їх перевірки.
3.8. Реформа цифровізації виконавчого провадження.
10.5. Ухвалення законодавства для інтеграційного пакета електроенергії.
Але ситуація стала ще гіршою у четвертому кварталі 2025 року, коли було не виконано численні індикатори, більшість з яких – законодавчі акти. Важливо, що йдеться не про подання законодавчих актів в парламент, а про набуття ними чинності.
Тобто уряд має вчасно подати (це не завжди так), парламент – вчасно опрацювати і схвалити у двох читаннях (що далеко не так), і президент має швидко підписати (також бувають варіанти).
Отже, що зависло?
1.2. Зміни до законодавства щодо державної служби.
6.7. Оцінка та за потреби зміни в покладенні спеціальних обов'язків (ПСО) у держпідприємствах.
6.9. Скасування призупинення дії закону про державну допомогу.
7.8. Набрання чинності закону "Про основні засади житлової політики" (ухвалено, передано на підпис главі держави 19 січня, за інформацією з Офісу президента – вже підписаний, але станом на 6 лютого це не відображено на сайті Ради).
8.2. Дерегуляція в окремих секторах.
10.3. Вдосконалення дозвільних процедур для інвестицій у відновлювані джерела енергії.
10.7. Призначення номінованого оператора ринку електроенергії.
10.11 Визначення спеціального статусу НКРЕКП.
10.14. Підтримка розвитку ефективного та більш стійкого централізованого теплопостачання
11.3. Набрання чинності закону про безпеку руху та інтероперабельність залізничного транспорту.
Детальніше про всі ці індикатори, звісно, можна прочитати в нашому Моніторингу, але головне питання зараз – як зрушити процес вчасного виконання індикаторів, які Україна на себе взяла.
Адже бачимо, що низка індикаторів першого кварталу 2026 року також навряд чи будуть виконані вчасно.
Чому це дуже важливо вже сьогодні?
Отже, партнери виділяють Україні гроші, але через брак політичної волі та координації уряд та парламент не виконують вчасно зобов’язання, що призводить до затримки в отриманні коштів.
Сьогодні це важливо ще й з огляду на те, що кошти бюджетної підтримки від ЄС за новим інструментом Ukraine Support Loan – а це 30 млрд євро – будуть надходити також передусім за виконання індикаторів.
План України буде оновлено, нові індикатори мають додати, а ми ще й старі не виконали… Тому подальша вчасна підтримка знову виявиться під питанням, якщо не буде вчасного виконання індикаторів.
Незадовільне виконання індикаторів також впливає і на наші євроінтеграційні перспективи.
Зараз більшість держав-членів ЄС пильно спостерігають за виконанням нами плану реформ. Брак поступу свідчить (особливо для країн-скептиків щодо нашого вступу), що Україні довіряти не можна ("Про яку євроінтеграцію може йтися, якщо Україна вчасно навіть ці реформи не виконує?").
Саме тому дуже важливо, щоб усі органи влади нарешті зрозуміли: вчасне виконання зобов’язань важливе для забезпечення макроекономічної стійкості України та для нашого членства в ЄС.
Тому треба працювати, а не знаходити пояснення, чому щось не зроблено вчасно, як ті двієчники в школі…
Авторка: Олександра Бетлій,
провідна наукова співробітниця Інституту економічних досліджень та політичних консультацій
RRR4U (Resilience, Reconstruction and Relief for Ukraine) – це консорціум чотирьох українських організацій громадянського суспільства: Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, Інститут аналітики та адвокації, DiXi Group. Роботу консорціуму фінансово підтримує міжнародний фонд "Відродження"