Анексія Криму. Чи є сенс апелювати і до СОТ?

Четвер, 2 липня 2015, 08:51 — Наталія Галецька, адвокат

З прийняттям Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" Україна офіційно визнала територію Криму тимчасово окупованою територією. Особливість цього правового  статусу полягає в тому, що на Крим не поширюється суверенітет Росії, проте визнається її фактичний контроль над цією територією.

При цьому такий закріплення саме такого статусу Криму в українському законодавстві дозволяє Україні використовувати усі можливі міжнародні інстанції для притягнення Росії до міжнародної відповідальності.

Дії Росії, пов’язані з окупацією Криму, як правило, кваліфікуються як порушення Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, Статуту ООН, угод в рамках СНД та багатьох інших міжнародних договорів.

Проте цілком незаслужено торговельні обмеження, які спричинені тимчасовою окупацією Криму, не розглядаються у світлі зобов’язань Росії в рамках СОТ.

Окупація Криму Росією спричинила низку торговельних обмежень для України.

Зокрема, Росія поширила дію Митного тарифу Митного союзу на територію Криму, тобто для того, щоб товари з контетинентальної частини України, а також із інших країн, потрапили на територію Криму, вони мають бути імпортовані з дотриманням усіх російських митних процедур та сплатою мита, визначеного Росію.

Відповідно, дії РФ створили перешкоди для транзитного перевезення українських товарів територією Криму.

Як видається, тимчасова окупація як торговельний захід порушує цілу низку зобов’язань в рамках СОТ, наприклад, статей II, XI:1 ГАТТ 1994 р. Варто зауважити, що перелік порушень не є вичерпним, а радше ілюстративним.

Стаття ІІ ГАТТ 1994 р. забороняє встановлювати нові та підвищувати чинні мита. Одним з елементів тимчасової окупації Криму є поширення дії Митного тарифу Митного союзу на територію Криму, тобто створення митного кордону посередині території України, тим самим змушуючи Україну сплачувати мито за імпорт товарів з території України (континентальна частина) на територію України (Крим).

Оскільки раніше перевезення товарів по території України не вважалося імпортом, то, відповідно, створення митного кордону та встановлення мит є неправомірним та порушує статтю ІІ ГАТТ 1994 р.

Стаття XI:1 ГАТТ передбачає, що "ніякі заборони чи обмеження,  крім мит, податків, чи інших зборів,  чи то у формі квот,  імпортних або експортних ліцензій чи інших  заходів,  не  повинні  встановлюватися  або застосовуватися будь-якою стороною щодо імпорту будь-якого товару, який походить з території будь-якої іншої сторони, або щодо експорту чи продажу на експорт будь-якого товару,  призначеного для ввезення на територію будь-якої іншої сторони".

Окупувавши Крим, Росія створила новий фактичний митний кордон між континентальною територією України та півостровом Крим.

До тимчасової окупації Криму Україна могла експортувати товари до Туречиини, Болгарії, багатьох інших держав, використовуючи територію Криму для сполучення. Аналогічно, Україна могла імпортувати товари з багатьох країн, використовуючи Крим для сполучення.

Після анексії Україна не може здійснювати експорт товарів до третіх держав та імпорт товарів з цих держав через територію Криму, оскільки такі товари мали би бути спочатку імпортовані у Крим з дотриманням усіх митних правил і процедур, що встановила Росія на території Криму,  а далі такі товари – могли би вже бути імпортовані до третіх держав.

Зміна лінії кордону та штучне створення нових кордонів призвело до кількісного обмеження експорту товарів з України та імпорту товарів в Україну, а отже, тимчасову окупацію Криму можна розглядати як порушення статті XI:1 ГАТТ.

У разі якщо Орган з врегулювання суперечок в рамках СОТ задовольнить позовні вимоги України, то це буде означати, що Росія зобов’язана припинити застосування неправомірних торговельних заходів.

Варто наголосити - притягнення Росії до міжнародної відповідальності вимагає своєї тактики і стратегії, що повинна вибудовуватися з огляду на результати на всіх можливих форумах для вирішення спорів (Суд ООН, ЄСПЛ, СОТ тощо), адже рішення на одному форумі може мати вплив на рішення на інших форумах.

Звичайно, що в такій ситуації апелювання до норм СОТ ажніяк не виглядає "головною лінією" кримської політики України.

Однак відмовлятися від цього інструменту не варто, адже використання механізмів СОТ може зміцнити переговорну позицію України.

 

Автор:  Наталія Галецька,

адвокат

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua