Науковий прорив на тлі війни: декілька ізраїльських рецептів

Вівторок, 20 лютого 2018, 14:13 — , Експертний центр з питань безпеки
Фото: israel21c.org

За підсумками дослідження глобального стартап-ринку 2016 року, проведеного венчурним фондом SparkLabs Global Ventures, перше місце в десятці провідних стартап-хабів світу зайняла Кремнієва долина (77 балів), друге – Стокгольм (67 балів), третє – Тель-Авів (65 балів).

Ще одна цікава цифра: останні п'ять років Ізраїль займає друге місце після Південної Кореї за рівнем витрат ВВП на розвиток науки і техніки, показник складає 4,3% в Південній Кореї і 4,2% в Ізраїлі. Для порівняння: в США ця цифра дорівнює 2,8%, в Німеччині – 2,9%, Великій Британії – 1,7%, Польщі – 1%, Росії – 1,1%, а в Україні – 0,6%.

Для України, котра відбиває атаки агресивного сусіда зі Сходу, відстоює своє місце на міжнародній арені та продовжує реформувати систему науки і освіти, ізраїльський досвід може бути цікавим і корисним.

Перший ізраїльський уряд, очолюваний Бен-Гуріоном, свято вірив: найцінніше, що має держава – це людський капітал, тому необхідно інвестувати в розвиток громадян, максимально підтримувати і популяризувати освіту і науку, створювати сприятливі умови для притоку емігрантів-науковців і розвитку наукових стартапів, громадських ініціатив тощо. Цю ініціативу підтримали й наступні уряди, створюючи максимально комфортні умови для ініціативності та креативності науковців.

В Україні на словах і на папері держава також "всіляко підтримує" і "заохочує" наукові ініціативи, але в реальності все виглядає набагато сумніше.

Наприклад, якщо у групи науковців виникла ідея певного дослідження або наукового проекту, то не варто розраховувати, що держава хоча б частково профінансує витрати на лабораторні або експериментальні дослідження, закупівлю обладнання, потрібної наукової літератури, покриє затрати на відрядження і навчання за кордоном, участь у міжнародних конференціях та інших заходах.

А якщо згадаємо про зарплату наукового співробітника, то її ледь вистачає на забезпечення необхідних соціальних стандартів, не говорячи вже про можливість науковцеві з'їздити за кордон чи купувати іноземну літературу.

Як наслідок, маємо, що більшість молодих і обдарованих дослідників прагне виїхати на стипендіальні програми за кордон і залишитись там. А буває й ще гірше, коли талановитий педагог отримує нагороду з рук президента, а через рік їде опікуватися стареньким до Англії.

Повернемось до секретів успіху ізраїльтян, одним з яких є відсутність жорсткої ієрархії, або так звана "коротка дистанція влади". Отже, вони вважають, що надмірний контроль за науковцями з боку влади або контролюючих інститутів демотивує, руйнує ініціативність, пригнічує, в результаті – брак креативності та нових ідей.

Завдяки відсутності чіткої ієрархії і тиску згори, ізраїльтяни не бояться вказувати своїм керівникам на помилки і недоліки в роботі, пропонувати поради і подавати власну ініціативу, що створює простір для нових можливостей і не несе загрози звільнення.

І ще один цікавий приклад, як використовуються громадські будівлі Ізраїлю (приміщення навчальних закладів, бібліотек, кампусів тощо) у вільний час.

Наприклад, ви маєте якісь унікальні знання або вміння (як виховувати складних підлітків, висаджувати квіти, створювати сайти, економити енергоресурси тощо) і бажаєте ними безкоштовно поділитися з громадою. Тоді вам достатньо звернутись до адміністрації громадської установи, представити свою ідею і домовитись про час, коли ви могли б провести таку зустріч, у більшості випадків приміщення надається безкоштовно.

В такий спосіб підтримуються громадські ініціативи, безперервне навчання, ініціативність, посилення зв’язків у громаді, комунікація мешканців тощо.

Часто, коли виникає загальна проблема в мікрорайоні, на певній вулиці або з’являється громадська ініціатива, також не існує проблеми для того, щоб використати громадську будівлю для зустрічей і дискусій.

Цю прекрасну практику можна було б імплементувати в Україні, особливо в регіонах та маленьких містах, мотивуючи громадян до ініціативності, посилюючи спроможність до реалізації громадських ідей, передачі знань і досвіду.

Не можна оминути увагою й Агенцію з розвитку міжнародної співпраці при МЗС (MASHAV). Засновники цієї програми поставили конкретну і водночас дуже просту мету: сформувати позитивний імідж Ізраїлю в країнах Азії, Африки, Латинської Америки, Океанії, а згодом і в державах екс-СРСР, а також розширити географію міжнародних контактів та сприяти популяризації ізраїльської науки за кордоном.

З моменту започаткування в програмі MASHAV взяли участь 270 тисяч людей з понад 132 країн світу, які фактично стали "народними послами" Ізраїлю в своїх країнах.

Власне, сьогодні не вистачає такої ініціативи Україні! Останні кілька років наша держава, окрім реальних бойових дій, відбиває агресивні атаки Росії в інформаційному просторі, як у внутрішньому, так і в зовнішньому. Ведемо боротьбу із розвінчанням стереотипів про Україну і українців, які упродовж десятиліть сформували російські ЗМІ не тільки в країнах Заходу, але й в цілому світі.

За останні кілька років ми маємо певні "історії успіху" у попередженні та відбитті гібридних атак зі сторони східного сусіда, наприклад, у сфері кібербезпеки, спростуванні фейкової інформації, захисту критичної інфраструктури, посиленні армії, досвіду бойових дій, - і цей список можна продовжувати. Звичайно, ми маємо внутрішні проблеми і реформи рухаються повільно, але й маємо досягнення, якими можемо пишатись, наприклад, розвиток громадського сектора, соціальне підприємництво тощо.

Ми повинні не просто змінити, а зруйнувати підхід щодо позиціонування нашої держави у світі, коли нас сприймають як країну, що потребує нових знань і постійного навчання. Україна є носієм унікального досвіду протистояння гібридним загрозам, здатна генерувати нові знання і може їх експортувати у глобальний світ.

Достатньо розпочати з малої ініціативи, створити літні програми з навчання та передачі досвіду спеціалістам з Балканських країн, Кавказу, Азії та Африки.

В ізраїльській культурі є таке поняття, як "хуцпа" (החוצפה), у перекладі означає "безсоромна зухвалість". Можливо, саме наполегливість і зухвалість у лобіюванні національних інтересів і допомогли країні очолити світові рейтинг у багатьох сферах.

Тож варто й Україні взяти приклад "безсоромної зухвалості", а не шукати виправдань своїй бездіяльності в якихось уявних перешкодах.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua