5 рецептів самоврядування: що зробило успішною місцеву владу у Польщі

Четвер, 15 жовтня 2020, 08:16 —
Фото: architektura.muratorplus.pl
Круглий міст у польському Жешуві

2020 – знаковий рік для місцевого самоврядування одночасно України та Польщі.

Для України це – рік завершення добровільного процесу об’єднання громад, рік перших виборів до місцевих рад за новим адміністративно-територіальним поділом.

Польща у 2020 підбиває підсумків 30-річчя від створення децентралізованого місцевого самоврядування. 30 років тому в Польщі відбулися перші демократичні вибори до місцевих, районних (повятових) та обласних (маршалковських) рад після відновлення незалежності в 1989 році. Відтоді їх модель місцевого самоврядування себе виправдала: якісні дороги, сучасні спортивно-концертні комплекси, екологічно чистий  оновлений міський та міжрегіональний транспорт, відреставровані пам’ятки культури та архітектури, велика кількість бізнес-центрів, інвесторів, інноваційних проєктів та просто комфортні умови життя мешканців.

Треба зазначити, що місцева влада довела спроможність управляти власними грошима: протягом 30 років збанкрутувала тільки 1 гміна в Польщі.

До органів місцевої влади у наших сусідів є довіра та повага.

Навіть коли щось не вдається владнати самостійно, то поляки звертаються здебільшого до місцевого очільника (вуйта, бурмістра, президента міста), а не дзвонять на "гарячу урядову лінію" чи до президента республіки. Та й робота в органах місцевого самоврядування є престижною.

Якщо в далеких 80-х поляки говорили "немає вольності без Солідарності", то зараз – "немає вольності без самоврядності"!

Насправді цього року можна було всюди почути гасла про те, що місцеве самоврядування в Польщі це шанс розвитку, який вдалося використати. Що це – найвдаліша реформа в республіці після економічної реформи Бальцеровича.

Чому поляки її так високо цінують?

І чи є у місцевому самоврядуванні Польщі те, що варте до запозичення?

Польська модель місцевого самоврядування базується на принципі субсидіарності.

Попри його тотальну невідомість українському місцевому самоврядуванню, він чітко прописаний у Європейській хартії місцевого самоврядування, яку Україна ратифікувала ще в 1997 році.

Принцип субсидіарності є базовим для формування свідомого мешканця та відповідальної влади. Він полягає у тому, що кожну проблему людина повинна в першу чергу намагатися розв’язати сама; лише якщо це поза її можливостями - то має звернутися за допомогою до родини, сусідів, місцевої влади, і тільки якщо там не буде успіху – то до регіональної влади. І вже в крайньому разі, коли буде йтися про компетенцію держави – людина звертається до центральної  влади.

Уміти дати раду собі самому зі своїми потребами – це фундаментальний підхід, який кардинально відрізняє польську модель місцевого самоврядування від української.

На жаль, у нас акцент на царі-батюшці, чи то на всемогутній центральній владі, яка все за нас зробить і від якої все залежить – є глибоко вкоріненою ментальною звичкою, сформованої внаслідок тривалого панування централізованої влади.

Хоча так держава не працює. Локальні проблеми належать до компетенції місцевого самоврядування, а не уряду – іншої формули ефективного демократичного устрою просто не існує.

На практиці, у Польщі близько 90% публічних питань вирішуються на місцевому рівні за кошти місцевих бюджетів та під відповідальність місцевих чиновників, які при цьому дуже залежать від громадського контролю. Місцева влада в Польщі є відповідальною, бо діє на власний розсуд та на власний кошт, виконує свої рішення, попередньо проконсультовані з громадою, а не отримує накази до виконання "з гори".

Тому вони мають найбільший авторитет серед місцевих мешканців – таких як і вони. Це ті "перші серед рівних", які подаючи свою кандидатуру на посаду чи то депутата, чи місцевої ради, збирають необхідну кількість правдивих підписів мешканців для реєстрації кандидатами (що доводить підтримку їх кандидатури), але в жодному разі не сплачують жодних фінансових застав до виборчої комісії, бо в цьому вже криється засада не довіри, а олігархізму та корумпованості.

Мешканці бачать, коли влада чинить добре, а коли погано, адже місцева влада є близько них. У разі нерозумної поведінки лідера – громада може змінити вибір і отримати новий шанс на розвиток.

Кілька прикладів прямого діалогу місцевої влади з громадою в Польщі:

1) Громадський бюджет.

Ця ідея, яку успішно започаткував і надалі успішно реалізує мер Сопоту з 2011 році, пізніше стала обов’язковою для всіх середніх та великих міст Польщі. В Україні практика консультування з громадою щодо напрямків витрачання певної суми бюджетних коштів застосовується з 2015 року, але досі не набула свого законодавчого закріплення.

Це створює численні проблеми з фактичною реалізацією підтриманих проєктів – від небажання чиновників втілювати поради громадян до правової невизначеності такого способу витрачання бюджетних коштів.

2) Зелений бюджет.

Це унікальна кампанія бюджету участі міста Люблін, в рамках якої люди подають владі проєкти з пропозиціями щодо озеленення та необхідних місту урбаністичних рішень.

3) Громадська панель.

Це також Люблінська ініціатива, яка є способом вирішення нагальних питань із залученням місцевих науковців, експертів, громадських активістів, зацікавлених мешканців (на платній основі).

4) Дофінансування з місцевого бюджету громадських організацій, із делегуванням їм певних повноважень виконавчої влади.

5) Регулярні громадські консультації з кожного суспільно значущого питання (від місцевих велосипедів до програм та планів великих міських забудов). 

Субсидіарність також дає механізм затримування людей в країні, створює альтернативу еміграції за кордон.

Люди відчувають більший зв’язок з місциною, де вони живуть. Мовляв, "відчуваєте скільки тут "мого"? я сам до цього долучався, інвестував власний час, сили та фінанси!". 

Успішний польський досвід місцевого самоврядування – це цінний рецепт успішного самоврядування не тільки для представників місцевої влади, яких обиратимемо 25 жовтня в усій країні, але і для українського суспільства в цілому, для кожного з нас незалежно від освіти, місця праці, професійних та особистих зацікавлень, релігії та національності, громадянства та мови.

Реформа місцевого самоврядування - це насправді реформа про людей та для людей. Кожен з нас є її користувачем та учасником.

Але місцеве самоврядування – це не тільки й не стільки відремонтовані дороги в місті, справні водоканали, освітлені вулиці та вчасно вивезене сміття. Зовсім ні!

Справжня суть місцевого самоврядування криється в активізації суспільства, в заангажуванні людей у життя свого міста чи села, в небайдужості до своєї "малої Батьківщини", в участі у розвитку своєї громади через свідомий вибір тих, хто управлятиме нею у найближчі 5 років.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua