Зелений курс ЄС для України: як виграти від співпраці за новою європейською політикою

Четвер, 29 квітня 2021, 19:10 — , для Європейської правди
Photo European Union

Вже понад рік тривають дискусії щодо Європейського зеленого курсу (ЄЗК) та його впливу на Україну. Деякі питання доволі активно просуваються у національний порядок денний. Проте, в цілому, ми так і не вийшли за рамки загальних тверджень, гасел, міфів і "зради", зокрема, що "кліматична політика – це важливо", "українська промисловість пропаде через вуглецевий податок", "треба багато коштів для зеленого переходу, яких нема" тощо.

Настав час конкретизувати ці дискусії у напрямку пошуку конкретних ініціатив, які можна і  треба просувати вже сьогодні. Такі ініціативи мають бути взаємовигідними для  України та ЄС.

І нехай наш загальний курс буде не настільки "зеленим", а вектори руху не настільки амбітними, як в Євросоюзу – проте головне, щоби вони рухалися у "правильному" напрямку. Тобто, якщо ми хочемо бути частиною європейського простору не лише в плані відсутності бар’єрів для руху та торгівлі, але й щодо цінностей та вибору нової парадигми мислення, спрямованої на екологічність у всіх сферах нашого життя.

У таких ініціативах зацікавлена передусім Україна, а отже, саме ми маємо їх пропонувати.

Пріоритети державної політики повинні бути об’єктивно обґрунтовані,  тому нещодавно наш аналітичний центр "Суспільство і довкілля" спробував подати Європейський зелений курс мовою цифр і фактів, щоби знайти конкретний потенціал для взаємовигідних двосторонніх ініціатив. Наш підхід передбачав зокрема, порівняння цільових показників та порядків денних України та ЄС у різних тематичних сферах ЄЗК.

Ось декілька прикладів.

Зміна клімату – основа ЄЗК, яка визначає цілі і завдання усіх інших сфер.

Низький та контрольований вуглецевий слід стане запорукою доступу на ринки ЄС, стимулом до заповнення існуючих ніш в ланцюгах вартості та створення нових ринків. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів у квітні 2021 оприлюднило проєкт другого Національно визначеного внеску (НВВ) за Паризькою кліматичною угодою. НВВ – це наш внесок у глобальні зусилля для боротьби зі зміною клімату.

Завдяки цілям, закладеним у НВВ-2, наш вектор руху змінив свій напрямок на протилежний, а наш цільовий показник, якщо брати за точку відліку 1990-й рік, став амбітнішим навіть за європейський.

 

Це створює потенціал для можливих двосторонніх ініціатив з ЄС, у яких наша амбітність має стати одним із ключових сигналів. Наприклад, актуальною є розбудова архітектури кліматичного врядування, яка має прямий зв’язок із фінансуванням зеленого переходу шляхом впровадження системи вуглецевого ціноутворення.

Енергетика та енергоефективність – сфери ЄЗК, які привернули чи не найбільше уваги в Україні.

Останнім часом багато розмов про виробництво і постачання водню. Співпраця з цього питання має великі, проте довгострокові перспективи. Єдине, про що тут зазвичай забувають – це потреба у великій кількості прісної води для виробництва водню у вододефіцитній Україні.

Натомість, останні тенденції ЄС з переходу на електроенергію в опаленні господарств (ціль – 40% до 2030 року) зовсім не знаходять підтримки в Україні. Наразі у нас частка електроопалення є дуже низькою (близько 2%), а цільового показника й зовсім нема. Отже, немає і простору для двосторонніх ініціатив.

Проєкт другого НВВ закріпив ціль щодо термомодернізації будівель в Україні на рівні  1,3% щорічно (в ЄС такий показник складає 2%). Можливо, з часом ми зможемо говорити про формування сталих практик щодо енергомодернізації як житлового фонду, так і адміністративних, громадських будівель.

Сільське господарство має найбільший потенціал для залучення України до ЄЗК у сфері органічного виробництва.

І Україна, і ЄС хочуть збільшити частку сільськогосподарських земель під органічним виробництвом, але рівень амбітності дуже відмінний – 25% в ЄС та 3% в Україні.

ЄС ставить за мету удвічі зменшити застосування пестицидів та мінеральних добрив у сільгоспвиробництві. Українська влада натомість хвалиться низьким показником вже зараз. Справді, цифри це підтверджують: в той час, як ЄС хоче змінити його з 3,14 до 1,57 кг/га, то в Україні він вже становить 0,75 кг/га.

Тим не менше, питання якості та безпечності пестицидів та мінеральних добрив, що використовуються в Україні не піднімається, як і питання тіньового та незаконного обігу цих речовин. Зокрема, результати нещодавнього скрінінгового моніторингу басейну Дніпра свідчать про масове використання заборонених пестицидів. І жодних цілей для покращення ситуації з використанням пестицидів і мінеральних добрив Україна не має.

Це, втім, створює потенціал для двосторонніх ініціатив щодо контролю за обігом хімічних речовин у сільському господарстві.

Промислова політика у контексті ЄЗК асоціюється в Україні лише з CBAM (механізмом вуглецевого коригування імпорту). Навколо цього питання постійно точаться дискусії бізнесу. 

Мета наша та ЄС тут радикально відмінна.

У той час як європейська промислова політика має чітку спрямованість на декарбонізацію, а в Україні головними є пропозиції бізнесу, як її уникнути. Хоча можливостей для українських виробників більш ніж достатньо – взяти хоча б можливість участі у зелених альянсах чи можливість зайняти нові екологічно дружні ніші, які виникають в ЄС у зв’язку із процесами декарбонізації.

Попри очікування, що охорона довкілля (в її класичному розумінні) нарешті стане пріоритетним питанням у політичному порядку денному – такого не відбувається, хоча потенціалу та можливостей у цьому контексті більш ніж достатньо. 

Втім, за показником частки природно-заповідного фонду (ПЗФ) Україна та ЄС планують рухатись в одному напрямку. Ми хочемо довести ПЗФ з 6,8% до 15% у загальній площі, ЄС – з 23% до 30%.

Щоб скористатись цією схожістю, потрібна належна імплементація екологічних зобов’язань за Угодою про асоціацію та політичне лідерство для просування взаємовигідних для України та ЄС ініціатив, як-то, спільний екологічний моніторинговий простір, створення додаткового кластеру мережі NATURA 2000.

У секторі розумної мобільності найбільш перспективним є розвиток електротранспорту та інфраструктури для нього.

Проєкт другого ННВ виявився надзвичайно амбітним щодо збільшення частки електротранспорту в Україні, що створює потенціал для двосторонньої співпраці.

 

Одне із найсерйозніших питань, які виникають під час обговорення місця України в ЄЗК, є фінансування зеленого переходу України.

ЄС усі свої ініціативи з декарбонізації та кліматичної нейтральності підкріплює фінансовими інструментами, що не скажеш про Україну.

У нас навіть не збирають дані щодо кліматичних видатків бюджету, а впровадження принципів екологічності у фінансовій системі України лише розпочинається. Хоча важливим є не лише залучення зелених інвестицій та використання інструментів ЄЗК, які доступні чи можуть бути доступні для України, але й створення системи вуглецевого ціноутворення та цільове фінансування зеленого переходу, зокрема через "зелені" облігації державної позики.

Авторка: Наталія Андрусевич

Голова правління Ресурсно-аналітичного центру "Суспільство і довкілля"

Стаття підготовлена за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду "Відродження" в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety.

Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду "Відродження", Європейського Союзу або редакції "Європейської правди".

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua