Чому візит прем'єра Грузії не скасовує курс Тбілісі на дистанціювання від України

Понеділок, 23 серпня 2021, 13:20 — , ексдепутат парламенту Грузії
Фото пресслужби Кабінету міністрів
Прем'єри України та Грузії Денис Шмигаль та Іраклій Гарібашвілі. Київ, 22 серпня 2021 року

Від жовтня 2012 року, коли Бідзіна Іванішвілі – грузинський мільярдер, який заробив свої статки у Росії, – отримав владу в Грузії, дистанціювання від України стало однією з основних ліній її зовнішньої політики.

Те, що за дев’ять років жоден прем'єр-міністр Грузії не відвідав Київ у двосторонньому форматі, говорить саме за себе. При цьому грузинський уряд відкидав заклики до спільних з Україною дій на міжнародній арені, які лунали як вдома, так і від зарубіжних друзів, що підривало зусилля на непростому шляху Грузії до членства в НАТО, а до того ж дарувало Кремлю комфортні умови, про яких в РФ не могли і мріяти.

Іраклій Гарібашвілі, прем'єр-міністр Грузії з 2021 року і в 2013-2015 роках (в минулому він, до речі, працював у бізнесі Іванішівілі), заявив в інтерв'ю BBC в 2014 році, що між російською окупацією Криму і окупацією грузинських територій немає "нічого спільного". В інтерв'ю Financial Times в кінці 2014 року він також застеріг Захід від надання Україні летального озброєння для захисту від російської агресії, заявивши, що цей крок був би контрпродуктивним.

То що ж змінилося зараз?

Чому тепер Гарібашвілі відвідує Україну і чи означає цей візит, що в Тбілісі нехай із запізненням, але все ж вирішили об'єднати зусилля з Києвом на міжнародній арені, щоби протистояти російській агресії?

На жаль, відповіддю на ці питання буде чітке "ні".

Всього пару тижнів тому Балтійські країни і ключові союзники наших країн – Литва, Латвія і Естонія – відкинули запит Гарібашвілі про візит. На цьому тлі його візит до Києва став у певному сенсі вимушеним, тому що дозволяє перервати його фактичну міжнародну ізоляцію. Але цей візит, на жаль, не означає, що йдеться про спільні зусилля з протистояння російської агресії або про більш інтенсивне просування спільних з Україною інтересів.

Чому йдеться про ізоляцію?

Тому що організоване масове насильство щодо журналістів 5 липня, яке вчинили екстремістські угруповання, відкрито пов'язані одночасно і з Росією, і, ми впевнені, також з правлячої партією "Грузинська мрія", відбулося за фактичним закликом Гарібашвілі. Вранці 5 липня Гарібашвілі фактично закликав прокремлівських екстремістів, афілійованих з сумнозвісним Александром Дугіним, перервати мирну ходу проти гомофобії (яка так і не відбулася через загрозу насильства).

Він також фактично публічно видав гарантії безкарності тим самим екстремістам, які протягом кількох годин, без будь-якого опору поліції, побили 53 журналістів, один з яких за кілька днів помер.

Досі, попри наявність купи публічно доступних доказів, жодному з лідерів прокремлівських екстремістів і організаторів цього насильства навіть не висунули звинувачення.

Грузинська влада вже давно співпрацює з пропутінськими угрупованнями, якими керують і, швидше за все, яких фінансують з Росії.

Але погром 5 липня підняв цю співпрацю на істотно новий рівень, що несе смертельну небезпеку для західного шляху Грузії.

За вказівкою Іванішвілі "Грузинська мрія" рішуче опиралася і опирається будь-яким зусиллям зробити підставою для міжнародних санкцій проти РФ питання окупації 20% території Грузії, питання виконання Угоди про припинення вогню від 2008 року, досягнутої за посередництва ЄС, і питання про порушення прав людини на окупованих територіях і регулярне викрадення громадян Грузії з неокупованих територій.

Ба більше, в Тбілісі відмовилися від співпраці з Україною з метою того, аби включити ці питання в єдиний пакет санкцій, пов'язавши їх з діючими проти Росії санкціями, запровадженими за її дії в Україні. Такою є сьогодні генеральна лінія зовнішньої політики Грузії.

Тим часом спільним інтересом і України, і Грузії є формування об'єднаного і координованого фронту разом з Молдовою та іншими союзниками, щоб посилити тиск Заходу на Кремль. Метою такого тиску має бути зміна політики РФ щодо сусідів, які прагнуть стати частиною західного світу.

І те, що теперішній уряд Грузії і сам Гарібашвілі опираються такому шляху, показує, що дрейф Грузії від України, що суперечить інтересам обох країн і наших друзів, на жаль, триває.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua