17 березня Україна офіційно отримала від Єврокомісії бенчмарки щодо останніх переговорних кластерів, тобто зобов'язання, які вона має виконати за кожним із 35 переговорних розділів.

Водночас коли у нас говорять про імплементацію законодавства, найчастіше мають на увазі законодавчий процес, а не практичну імплементацію цього законодавства в реальному житті.

Це дуже актуально для виконання "домашньої роботи" у сфері захисту довкілля. Адже одна справа – законодавчо врегулювати питання утилізації твердих побутових відходів, а зовсім інша – відповідно до цих норм побудувати у країні 200 сміттєпереробних заводів, кожен вартістю понад 30 млн євро.

А на додачу – необхідно закрити і рекультивувати 6 тисяч сміттєзвалищ, забезпечити повне біологічне очищення стічних вод (в той час коли сьогодні лише половина стічних вод проходить повну біологічну очистку), навчитися якісно проводити екологічну оцінку впливу інфраструктурних об'єктів, проводити заходи зі зменшення забруднення повітря та зменшення шуму в містах. 

І дуже часто ці інвестиції потрібні саме на місцевому рівні. Так, за оцінкою Комітету регіонів (консультативний орган Євросоюзу),

понад 70% законодавства ЄС має безпосередній вплив на місцеве самоврядування.

Для України цей показник може виявитися ще вищим, адже вона є набагато більш децентралізованою, ніж більшість країн-кандидатів.

Про які зобов'язання йдеться? Найбільше зобов'язань для місцевого самоврядування містять розділи законодавства ЄС, що стосуються захисту довкілля, регіональної політики, сільського розвитку, транспорту, енергетики, основоположних прав, закупівель, конкуренції. 

У багатьох сферах, таких як публічні закупівлі, надання адміністративних послуг, захист прав споживачів, внутрішній фінансовий контроль, муніципалітети будуть змушені суттєво розвинути компетенції ключових спеціалістів та розробити нові процедури. Так, наприклад, незважаючи на наявні повноваження, більшість громад навіть не мають відділів захисту прав споживачів.

Така сама ситуація з органами внутрішнього фінансового контролю, які є необхідною умовою отримання європейських грантових коштів.

Через особливості функціонування єдиного ринку і вимогу вільної конкуренції суттєво зміниться підхід до надання послуг.

Зокрема, громади будуть змушені проводити публічні закупівлі на надання різних видів соціальних, транспортних чи інших послуг, які зараз надають їхні комунальні підприємства. І тут критичним питанням є впровадження нецінових критеріїв для відбору переможців тендерних процедур. 

Набагато більше прикладів колосального впливу євроінтеграції на місцеве самоврядування можна прочитати у звіті, який був цього місяця представлений у Києві.

Досвід передусім: як змінюється партнерство між муніципалітетами України та ЄС

Водночас і грошей, і кадрів для такої колосальної роботи у місцевого самоврядування суттєво бракує. 

А без забезпечення надійної фінансової бази місцевого самоврядування і гідної оплати праці це завдання може стати непідйомним. І це може мати масштабні наслідки. 

Наприклад, у перші роки свого членства у ЄС Румунія була змушена повертати мільярди євро через неможливість ефективно управляти коштами та реалізовувати проєкти на місцях. Адже саме на місцевий рівень спрямовується більшість структурних фондів ЄС.

Досвід інших країн-кандидатів показує, що невирішення цих базових питань, зазвичай веде до рецентралізації. 

Місцеве самоврядування потребує системної підготовки до євроінтеграції. Сьогодні цю функцію зазвичай виконують міжнародні проєкти, а не держава.

Так, безкоштовні навчальні курси для громад на тему впливу євроінтеграції на місцеве самоврядування пропонує ініціатива Cities4Cities в межах Програми Polaris, через свою онлайн-академію.

Проте ключове питання, яке сьогодні постає:

чи зможе місцеве самоврядування відстояти свою роль у процесі євроінтеграції?

Як і в більшості країн-кандидатів, в Україні уряд поки що недооцінює його роль. Лише за переговорним розділом 22, що стосується регіонального розвитку, асоціації місцевого самоврядування частково беруть участь у підготовці позиції України на переговорах.

Для порівняння, у Сербії, яка вже давно веде перемовини з ЄС, представники місцевого самоврядування залучені до обговорення 11 розділів. 

Участь асоціацій у процесі переговорів додає державі більше аргументів, особливо там, де для виконання зобов'язань зазвичай встановлюються перехідні періоди (як у випадку із закриттям сміттєзвалищ, наприклад).

Водночас, щоб їхня участь була ефективною, потрібна кропітка робота з їхніми членами – глибинні дослідження щодо впливу в особливо критичних питаннях і можливість оперувати конкретними даними. А це потребує значних спроможностей, яких сьогодні бракує. 

Не менш важливою є і можливість спілкуватися з інституціями ЄС напряму, особливо в той час, коли посадовці Євросоюзу мають обмежений дозвіл подорожувати до України і напряму спілкуватися з представниками місцевого самоврядування.

Особливо в цій комунікації нам потрібен єдиний голос місцевого самоврядування. 

Уже найближчим часом Рада ЄС має прийняти рішення про створення Спільного консультативного комітету з Україною при Комітеті регіонів, який буде офіційним майданчиком для спілкування обраних представників з місцевого та регіонального рівнів з членами Комітету регіонів та інших європейських інституцій.

Представників до цього комітету має делегувати уряд, але важливо, щоб делегація була не маріонетковою, а інклюзивною та презентувала різні асоціації, а також різні типи громад і регіонів.

Лише тоді такий важливий для місцевого самоврядування майданчик для діалогу не буде змарновано.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів