Стартував технічний процес руху України до вступу в ЄС. Але, потрібне ще його політичне затвердження. Україна в силах це здобути. 

Про те, як це зробити і, взагалі, про те, що відбувається, читайте в статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Шлях до членства в ЄС. Як українці за кордоном можуть визначити майбутнє держави. 

Одночасно з відбиттям атак російського агресора Україна відкрила для себе вікно до Євросоюзу. Те, що досі вважали гіпотетичним, у що мало хто вірив у принципі, те, у чому Україні рік за роком відмовляли у Брюсселі – тепер перетворилося на реальність.

Лідери ЄС один за одним почали заявляти про визнання європейської перспективи України. А це – перший крок на шляху до членства. Ці заяви ще не є офіційним визнанням (для цього необхідне рішення саміту ЄС), але зараз не до формальностей. Тому вже 1 березня, не чекаючи на завершення офіційних процедур, Київ подав заявку на вступ до ЄС.

Перша (нехай і технічна) перемога сталася майже відразу по тому: посли держав-членів ЄС, під тиском суспільства, не стали чекати і спрямували українську заявку на розгляд Єврокомісії, яка тепер має дати оцінку готовності України.

Тепер завдання України - отримати статус кандидата на вступ в Євросоюз. А надзадач – амбітна, але все ж реальна – ухвалення особливої прискореної процедури цих переговорів, що дозволить Україні наздогнати та обігнати держави Балкан, одна з яких, повоєнна Хорватія, вже стала членом Євросоюзу.

Західні країни ще не отримали відповіді від Єврокомісії на свій запит про оцінку готовності України. А це дає достатні підстави для того, щоби відкласти рішення на потім. 

Та реальна причина інша - Німеччина. 

Низка джерел підтвердили, що саме німецька позиція є перепоною для зеленого сигналу для України. Є й інші, що сумніваються, але вони дають сигнал, що поступляться, щойно Берлін дасть добро.

Хоча невелика імовірність того, що вже цього тижня ми почуємо позитивний сигнал, лишається. Умова для цього – рішуча позиція Еммануеля Макрона та його бажання лишитися в історії за підсумками головування Франції у ЄС.

Наступний саміт, коли ЄС, імовірно, буде легше ухвалити рішення, відбудеться 24-25 березня. Далі – зустріч у червні. А після цього починається головування наших друзів з Чехії, яким рішучості не бракуватиме.

Утім, критично важливо просунутися якомога далі вже навесні. І це можна зробити завдяки тиску вулиці в Євросоюзі. Саме зараз, поки українські події лишаються на вістрі, їхня емпатія найвища.

Докладніше - в матеріалі Сергія Сидоренка Шлях до членства в ЄС. Як українці за кордоном можуть визначити майбутнє держави.