Якби не повномасштабне вторгнення Російської Федерації, навряд чи наприкінці лютого 2022 року Україна подала би заявку на вступ до Європейського Союзу.

У той час у Брюсселі теж вирували події, що порушували звичні правила роботи європейської бюрократії: там вже знали про цей намір, готувалися приймати заявку на вступ і думали, що робити далі не тільки з Україною, але й з Молдовою та Грузією.

Докладніше про переваги статусу кандидата в ЄС – у статті Івана Нагорняка, Дмитра Ливча та Юлії Шаіпової Шлях до членства у новому форматі: які зміни відкрив для України статус кандидата.

Подання заявки на членство в Європейському Союзі було важливим кроком – і тільки першим. Він запустив ланцюжок подій та завдань, що вимагали дуже активної роботи десятків, якщо не сотень людей.

Період між 28 лютого та 23 червня продемонстрував неймовірну єдність між владою та громадянським суспільством, які в інші часи часто-густо не можуть дійти порозуміння. У адвокаційний процес включилися як топ-урядовці, так і представники аналітичних центрів та медіа, що мають повагу в ЄС.

Отже, 23 червня Україна отримала статус кандидата на членство в Євросоюзі.

Що він дає? 

Офіційно визнаний статус кандидата свідчить про те, що ЄС розглядає Україну як майбутнього члена і відповідним чином будує свої політики стосовно цієї держави, а також бере на себе політичні зобов’язання щодо її підтримки, як мінімум у питанні проведення реформ.

З Україною, яка страждає від агресивної безпричинної війни, ситуація особлива. Затвердження статусу кандидата для України означає також, що її відновлення стає важливим пунктом у геополітичному порядку денному Європи. 

Головним тут є чіткий сигнал про готовність ЄС брати участь у відновленні України і у майбутньому, і зараз, надаючи макрофінансову, військову, гуманітарну та іншу допомогу, сумарний анонсований розмір якої наразі майже доходить до 15 млрд євро і зростає.

Статус кандидата також відкриває для України доступ до нових фінансових інструментів ЄС.

Можливо, менш очевидною для євробюрократів, але важливою для нас можливістю, яку відкриває кандидатство, стане активніше виконання Угоди про асоціацію та оновлення Порядку денного інтеграції України до ЄС, що і було однією з магістральних тем засідання Ради асоціації у Брюсселі 5 вересня.

Рамка відносин України з ЄС тепер має змінитися – в усіх вимірах.

Змін потребують не лише формальні документи, що регулюють відносини між Україною та ЄС. Будуть змінюватись також і регіональні формати співпраці.

При цьому, потрібно усвідомлювати, що у Євросоюзі не бракує скептиків щодо членства України. Тому ми маємо бути проактивними і не забувати, що немає країни, більше зацікавленої у вступі України до ЄС, ніж власне сама Україна.

Тож, Україні потрібно:

– формувати спільний порядок денний співробітництва з ЄС;

– просувати продовження терміну скасування мит; 

– просувати інтеграцію у внутрішній ринок Євросоюзу;

– сформувати своє реалістичне бачення графіка інтеграції та переговорних позицій;

– зрозуміти свою цінність для ЄС з урахуванням сильних сторін України та можливостей їхнього розвитку.

Більше – у матеріалі Івана Нагорняка, Дмитра Ливча та Юлії Шаіпової Шлях до членства у новому форматі: які зміни відкрив для України статус кандидата.