Питання конфіскації російських активів, що зберігаються на Заході, все частіше стає об'єктом дискусій європейських політиків та юристів.

Ба більше, для цього вже створюються перші законодавчі механізми.

Про те, яких проблем можна очікувати на шляху до фінансового покарання РФ та її еліт читайте в статті фахівця із міжнародного права Еріка Кучеренка Змусити агресора заплатити: як зробити конфіскацію активів РФ максимально повною.

Минулого тижня в Європейському парламенті пройшло одразу декілька заходів, що стосувалися конфіскації російських активів. 

Позитивом є те, що, попри значний скепсис, ідея конфіскації все гучніше лунає в європейському порядку денному. 

На це є об’єктивні причини: наразі на Заході заморожено активів Центробанку РФ щонайменше на $300 млрд, на додачу до $30 млрд заморожених активів близьких до Путіна олігархів.

У разі конфіскації ці кошти значно полегшили б підтримку України для західних платників податків.

Саме тому навіть найконсервативніші європейські інституції залишаються відкритими до обговорення різних правових механізмів конфіскації. 

Перш за все варто розуміти, що до різних типів російського майна застосовуватимуться різні правові стандарти та механізми. Доречно виділити три типи: приватна власність; майно державних підприємств; державна власність, що захищена імунітетами.

Щодо приватної власності російських олігархів, то чинне законодавство європейських країн і США не передбачає механізмів їхньої конфіскації за підтримку міжнародних злочинів, від агресії до геноциду, що скоює Росія в Україні. Конфіскація можлива, якщо вони визнані винними у корупції, відмиванні коштів тощо.

Проте, можна застосувати механізм, як от в Італії, де підставою для конфіскації може бути дотичність до злочинних кіл мафії. 

У нашому випадку можна було би здійснювати конфіскацію через зв’язок з Кремлем, який веде агресивну війну проти України, а також суттєву підтримку цієї війни. 

Тим більше, що вже створений прецедент: такий механізм конфіскацій, серед іншого, російського приватного майна, вже створено Канадою.

А от у питанні конфіскації державного майна стикаємося з іншою проблемою – юрисдикційними імунітетами.

Зазвичай майно, що належить іноземній державі, не підлягає рішенням національних суддів інших держав.

З цього правила є винятки – наприклад, застосування майна в комерційних цілях. Це, до речі, дозволить уникнути проблеми імунітетів під час конфіскації майна російських державних підприємств, як-от "Газпрому".

Це створює проблему, оскільки активи Центробанку РФ, вартість яких оцінюється в сотні мільярдів доларів, не підпадають під жоден із винятків, що існують сьогодні, і захищені імунітетом Росії.

Утім, інші винятки теж з’являлися поступово – це нормальний процес еволюції міжнародного права. Саме наша ситуація може привести до появи нового винятку – зняття імунітету у випадку здійснення державою агресії. 

Як зазначає Комісія ООН з міжнародного права, одна з таких обставин, контрзахід, дозволяє відступити від певного зобов’язання (імунітету) для приведення дій порушника у відповідність до міжнародного права. 

Досвід дискусій із євродепутатами та юридичними радниками європейських інституцій демонструє, що ЄС залишається відкритим до пошуку оптимального рішення та готовий дослухатися до аргументів України.

Утім, для успішного просування цієї ініціативи вкрай важливо юридично чітко аргументувати можливість конфіскації кожного виду російських активів. 

Докладніше – у матеріалі Еріка Кучеренка Змусити агресора заплатити: як зробити конфіскацію активів РФ максимально повною.