Польські перевізники звинувачують українські компанії у демпінгу і вимагають від свого уряду захисту. Іронія полягає у тому, що польські водії також колись були в центрі скандальних обвинувачень у демпінгу – одразу після приєднання їхньої країни до Європейського Союзу. 

Про те, як це було – у колонці старшого наукового співробітника Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ірини Коссе Поляки на місці українців: як ЄС раніше захищався від дешевої робочої сили зі Сходу.

За словами Ірини Коссе, раніше польських водіїв звинувачували у демпінгу, бо вони були готові працювати за зарплату, вдвічі меншу, ніж стандартна ставка в ЄС.

"Водіїв зі Сходу навіть називали "транспортною мафією", – пише старший науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Через велику різницю у зарплатах люксембурзькі, бельгійські, голландські та французькі компанії, нагадує авторка колонки, створювали дочірні компанії у Східній Європі, щоб наймати там водіїв.

"За ту ж роботу водій отримає близько 1800 євро у Франції, плюс-мінус 2200 євро в Бельгії, 2700 євро в Люксембурзі та... 1300 євро в Словенії. Вони отримують заробітну плату відповідно до законодавства своєї країни, але працюють тут (у Франції. – Ред.), ось у чому проблема", – пояснював у 2012 році Ален Дюрант, представник бельгійської профспілки FGTB-UBOT.

В лютому 2012 року делегація UBOT (Бельгійської спілки працівників транспорту) поїхала до Братислави (Словаччина), щоб перевірити, чи дотримуються транспортні компанії європейських правил, що регулюють роботу автомобільних перевізників та заснування компаній в іншій країні. "Ми побачили те саме, що й два роки тому: компанії з поштовими скриньками, які існують на папері, але не фізично!"

Подібні звинувачення висловлювали французи у 2013 році щодо угорських та румунських перевізників, особливо коли розглядалося питання про дозвіл на каботажні перевезення.

Але підіймалися і компанії зі Східної Європи, які займалися перевезення. Коли Польща вступила до ЄС і прикордонний контроль був скасований, наводить приклад експертка, найбільша польська транспортна компанія Adampol, заснована у 1990 році, пережила своєрідний підйом у травні 2004 року.

Через такі дисбаланси, за словами Ірини Коссе, під час виборчих кампаній у країнах ЄС став популярним образ "польського сантехніка", яким політики лякали виборців.

Цей символ дешевої робочої сили, яка прибувала з Центральної Європи, став викликом для західних суспільств, спровокувавши сприйняття мігрантів як нецивілізованих і загрозливих для національного способу життя.

"Однак пізніше ці стереотипи не знайшли підтвердження. У 2005 році у Франції зареєстрували лише 15 тисяч поляків як іноземних працівників, у порівнянні з 14 тисячами у 2007 році", – пише авторка колонки.

За її словами, у той період полякам доводилося заспокоювати британців та французів: "Не хвилюйтеся, це просто тимчасово. Якщо Польща як країна зростатиме, це буде вигідно і Британії. Ми будемо гарним ринком збуту для британської продукції".

Наукова співробітниця Інституту економічних досліджень та політичних консультацій нагадує, що у самій Польщі відчувався гострий брак робочої сили, від робітників до вчителів і лікарів. Місто Вроцлав у Нижній Сілезії запустило кампанію у польських клубах і пабах Лондона, закликаючи людей повернутися.

"Проте у 2008 році настав поворот – через рецесію зарплати у Британії знизилися, а Польща за цей час стала багатшою.

Отже, час розставив все на свої місця – страхи розвіялись, і виявилося, що приєднання країн Центральної та Східної Європи принесло збільшення добробуту для всього ЄС", – резюмує експертка.

Тепер, як звертає увагу авторка, схожі побоювання транслюють вже самі поляки. І відповісти на них можна так само, як відповідали поляки: "Не хвилюйтеся, це просто тимчасово. Якщо Україна як країна зростатиме, це буде вигідно і для Польщі".

Докладніше – у колонці Ірини Коссе Поляки на місці українців: як ЄС раніше захищався від дешевої робочої сили зі Сходу.