Що пообіцяли Нідерландам за асоціацію? Аналіз ризиків та змісту угоди

П'ятниця, 16 грудня 2016, 17:45 — Сергій Сидоренко, Європейська правда
Фото Європейської ради

Головним підсумком грудневого саміту Європейського Союзу, який відбувся в Брюсселі в п’ятницю, стало, по суті, одне рішення – про вихід з кризи у питанні ратифікації Угоди про асоціацію (деталі – в репортажі ЄП "Випробування санкціями: ЄС пройшов тест Україною, та зупинився на Сирії").

"Європейська правда" ще в четвер ввечері опублікувала український переклад рішення голів держав та урядів ЄС, та юридичний документ часом недостатньо прочитати – потрібно розуміти деталі правового поля ЄС.

Тому ми підготували аналіз ризиків та імовірних проблем, які можуть з’явитися через дане рішення. Не лише сьогодні, але й у майбутньому. А також – щодо того, чи буде воно виконане взагалі (адже це не є гарантованим).

Адже, на жаль, вже зараз в ЗМІ звучать висновки, що суперечать як законодавству ЄС, так і самій "голландській угоді".

Перспектива членства України в ЄС

Це питання, без сумніву, є найрезонанснішим. Україна не мала і досі не має офіційно підтвердженої перспективи членства в Європейському Союзі. І  це справді є проблемою. Щонайменше, політичною.

Свого часу навіть тривала смішна за своїм змістом (але юридично важлива) суперечка про те, чи можна називати Україну "Європейською державою".

Тому в разі, якби "нідерландське рішення" закривало цю перспективу, такий документ був би точно неприйнятним.

На щастя, тут "зради" не сталося. І це нескладно довести документально.

Отже, що сказано в рішенні про імовірне європейське майбутнє України?

Цього питання стосуються кілька пунктів документа. І кожен з них важливий. Перший пункт знайти нескладно, він каже наступне:

"Угода про асоціацію має на меті встановити тісні та тривалі відносини між Партнерами (Україною та ЄС) на основі спільних цінностей, однак не надає статусу кандидата на вступ до Євросоюзу, а також не створює зобов'язання про присвоєння такого статусу Україні в майбутньому".

На перший погляд, його достатньо.

Найважливіше те, що ця формула стосується тільки Угоди, по суті, йдеться про роз’яснення Угоди про асоціацію. Лідери держав-членів ЄС домовилися, що Угода не зобов’язує їх обіцяти членство Україні – ані зараз, ані згодом.

При цьому – зверніть увагу – відсутня теза про те, що членство України в ЄС не є можливим.

Більше того,

лідери ЄС послалися на два документи, які підтверджують: членство не виключене. І це – юридично важливе посилання.

Отже, ще короткі цитати. Висновки саміту ЄС кажуть таке: "Рішення Глав держав та урядів... має на меті зняти ці занепокоєння, у повній відповідності до Угоди про асоціацію та Договорів ЄС". В самому рішенні – аналогічна фраза про те, що існуючі проблеми мають бути вирішені "в повній відповідності до Угоди про асоціацію Україна-ЄС і Договорів ЄС, а також у відповідності до мети ЄС поглиблювати відносини з Україною".

Чому це важливо? Тому що Договори ЄС (EU Treaties, більш відомі в Україні за назвою "Лісабонська угода") гарантують право України претендувати на членство в ЄС.

"Будь-яка європейська держава, яка поважає цінності, зазначені в статті 2 (спільні європейські цінності), і зобов'язується застосовувати їх, може звернутися із заявкою з метою стати членом Союзу", – йдеться в статті 49 "Лісабона".

А в тексті Угоди про асоціацію є окремий абзац, який визначає, що жоден сценарій подальшого зближення України та ЄС не виключений: "Угода не визначатиме наперед і залишає відкритим майбутній розвиток відносин Україна – ЄС".

Як бачите, немає жодних обмежень для імовірного статусу кандидата для України. Йдеться лише про те, що Угода його не гарантує (але це і без того не було новиною). Отже, в цьому пункті "нідерландське рішення" не змінює геть нічого.

Це був позитив, а тепер – ложка дьогтю.

Приводу радіти немає. Рішення саміту не закрило шлях до членства, але точно і не полегшило його. Отримати статус країни-кандидата можливо виключно в разі, якщо на це погодяться всі без винятку країни-члени ЄС. І Нідерланди також.

Тому історія з референдумом і подіями після нього насправді довела: у найближчі роки немає жодних перспектив отримати бажаний юридичний статус у відносинах з ЄС. Еліти мають змінитися. Також, цілком можливо, має змінитися і сам Євросоюз (розмови про різнорівневу інтеграцію стають все активнішими).

Ось тоді дорога буде відкритою.

Працевлаштування в ЄС та спільна оборона

Далі – все простіше. Настільки просто, що два пункти варто об’єднати в один.

Отже, глави держав та урядів домовилися, що асоціація не дає Україні гарантій безпеки, а також не дає автоматичного права на працевлаштування.

Можливо, для Голландії, де угода з Україною обросла міфами та казками, ці пункти справді є важливими, але в Україні, здається, ніхто не чекав ані приходу "військ Євросоюзу", яких просто не існує, ані того, що для нас вмить відкриється європейський ринок праці.

Зрештою, Угода про асоціацію застосовується вже майже рік, і за цей час не сталося ані першого, ані другого.

Та подивимося, що каже документ, схвалений в Брюсселі.

"Угода підтверджує співпрацю з Україною в сфері безпеки, зокрема в галузі запобігання конфліктам, регулювання криз та запобігання поширенню зброї масового знищення. Вона не містить зобов'язання щодо того, що Євросоюз або держави-члени забезпечують гарантії колективної безпеки або іншу військову допомогу чи підтримку Україні".

Як бачите, те саме, що і в попередньому пункті – відсутні зобов’язання (а в угоді їх дійсно немає, це правда), але відсутня і заборона.

Тепер щодо міграції. Тут ще кращі тези: відверто кажучи, експерти ЄП очікували навіть гірших формулювань. Рішення чітко каже, що мобільність (право поїздок з будь-якою метою) має покращитися. Річ у тім, що в УА є пункти, за якими ЄС зобов’язаний полегшити також отримання дозволу на працевлаштування, але в окремих передбачених випадках.

Окремий пункт – жодних обмежень на національні візи, які дають право на тривале проживання, роботу чи навчання (до прикладу, лише Польща за цей рік видала в Україні більше 500 тисяч таких віз).

"Угода ставить за мету підвищення мобільності громадян. Водночас Угода не надає українським громадянам або громадянам Євросоюзу відповідно права проживати і вільно працювати на території відповідно держав-членів ЄС або України.

Угода не зменшує право держав-членів визначати обсяги допуску громадян України на свою територію з метою чи то працевлаштування, чи то самозайнятості".

Фінансова допомога ЄС. Пункт із питаннями

І, нарешті, останнє "уточнення", яке записали в документ за вимогою Нідерландів. Воно стосується фінансової допомоги Європейського Союзу.

"Зради" тут також немає, але привід для занепокоєння – є.

"Угода підтверджує прихильність Союзу до підтримки процесу реформ в Україні. Угода не вимагає додаткової фінансової підтримки з боку держав-членів для України і водночас не змінює суверенне право кожної держави-члена визначати характер і обсяг двосторонньої фінансової підтримки України", – йдеться в узгодженому рішенні.

Найкраще, коли рішення дає повну ясність. Найгірше – коли воно лишає можливість для різночитань.

Для автора даного тексту лишається незрозумілим, що таке "додаткова підтримка".

Фінансова допомога ЄС Україні і справді жодним чином не пов’язана з угодою – макрофінансова підтримка, секторальні проекти та інші форми грантової підтримки Україна мала задовго до того, як навіть з’явилася ідея про асоціацію. Але зараз частина коштів йде на питання, пов’язані з асоціацією – приміром, на допомогу бізнесу, що виходить на ринок ЄС.

Так, ці кошти надходять не з боку держав-членів, а з бюджету ЄС. Але ж в бюджет їх кладуть... саме держави-члени.

Одним словом, про цей пункт варто спитати представників українського МЗС.

Звісно, не варто стерегтися, що вже завтра ЄС обріже якісь канали фінансової підтримки. Тим більше, що Брюссель і сам вкрай зацікавлений давати Києву кошти на реформи (за умови, що їх не розкрадають). Мати стабільну ситуацію у сусідній державі – дорогого варте. Ризикнемо спрогнозувати, що навіть Нідерланди не стануть урізати національні програми допомоги.

Але чи не надійде така ініціатива від нового уряду Франції, який буде сформований після виборів наступного року? Або, до прикладу, від Італії? І чи не схоче умовна Ле Пен в разі свого обрання послатися на цей пункт як на формальний привід для обмежень? Складне питання.

А Європа нас не кине?

Українці звикли зважувати всі варіанти дій партнерів, і це насправді добре. Тому може виникнути питання: а чи не скористаються Нідерланди цією домовленістю... лишивши угоду без ратифікації?

Адже 100% гарантії, що наша УА навіть після схвалення даного рішення буде підтримана парламентом у Гаазі, не може дати ніхто.

Чи не станеться такого, що неприємна для нас домовленість працюватиме, а Угода буде відкладена у довгу шухляду?

На щастя, тут відповідь чітка: небезпеки немає.

Цей варіант чітко передбачений в рішенні лідерів ЄС.

"Рішення набуде чинності після того, як Королівство Нідерландів остаточно ратифікує Угоду про асоціацію, а Євросоюз укладе її (процедура укладення угоди означає, що ЄС завершив усі ратифікаційні процедури. - ЄП).

Якщо цього не відбудеться, дане рішення анулюється".

І наостанок додамо Faceebook-допис одного з найавторитетніших експертів у європейських питаннях, наукового директора Інституту євроатлантичного співробітництва Олександра Сушка. В ньому – відповідь на питання про те, навіщо Нідерландам було так наполегливо пробивати схвалення документа, який насправді нічого не змінює.

Це політична гра уряду Нідерландів із населенням цієї держави. Заручником якої, на жаль, опинилася Україна. 

"Перепрошую за частку вульгарності, та документ, ухвалений вчора - це політтехнологічна жуйка для Нідерландського парламенту - щоб він проковтнув ратифікацію всупереч результатам референдуму 6 квітня. І не більше.

Вчорашній документ лише в концентрованому вигляді перелічує те, чого в принципі НЕМА в тексті угоди (статусу кандидата, колективної оборони, вільного працевлаштування, доступу до структурних фондів ЄС). Це робиться для того, щоб заспокоїти страхи про те, що злиденні українці внаслідок Угоди про асоціацію сядуть на шию змученим хронічним євроскепсисом голландським бюргерам та змусять їх воювати з Путіним".

Ми маємо повністю погодитися із цим дописом.

Так, ухвалений документ не дав Україні нічого доброго. Але і не зробив поганого. Тому це - невелика жертва за те, щоби Угода про асоціацію нарешті запрацювала повноцінно і зникли всі сумніви: інтеграція та зближення України з ЄС триває. І триватиме.

 

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua