Безпрограшна лотерея Кремля: до чого приведе Москву шантаж Ради Європи

Середа, 25 жовтня 2017, 10:40 — , Європейська правда
Фото: svoboda.org

У середу в Страсбурзі відбудеться чергове засідання Комітету міністрів Ради Європи – посли всіх країн-членів РЄ зустрінуться з генеральним секретарем організації Турбйорном Ягландом. Він має розповісти дипломатам про підсумки  своєї поїздки до Москви.

Тим часом РФ, не чекаючи його доповіді, перейшла до відкритого шантажу Ради Європи.

У Москві відчули, що фінансовий тиск на РЄ працює і є ефективним, а тому – посилили його. А на додаток пригрозили припинити виконання рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Хтось може сказати, що Росія обрала небезпечну дорогу, яка здатна привести її до виключення зі складу Ради Європи.

Але іронія долі в тому, що всі можливі варіанти ведуть до виграшу Кремля. У Москві спромоглися перетворити ситуацію на безпрограшну для тамтешньої влади. Натомість, для Києва відмінність між шляхами – шалена. А отже, нам потрібно домогтися, щоби Україна не лишилася серед тих, хто програє внаслідок нової страсбурзької гри. І це – цілком можливо.

Детальніше про ситуацію, яка складається в Раді Європи, про тих, хто лобіює примирення з РФ, та тих, хто напевно програє через останні події – у статті "Європейської правди".

Школа шантажу

Та повернемося до поїздки Ягланда до Москви. Подія – виключна. Її причина відома, це – криза, яка загрожує виходом Росії зі складу РЄ. Точніше Росія не погрожує Страсбургу, а шантажує його.

Цей шантаж почався ще влітку, коли МЗС РФ офіційно повідомив Страсбургу, що не заплатить третину внеску до бюджету організації (детальніше – в статті "Росія шантажує Раду Європи новою кризою"). Звісно ж, країни-члени Ради Європи не можуть самостійно скорочувати свій платіж, але в РФ обрали дорогу, на якій звичні правила не діють. Це стало лише першим кроком: згодом з’ясувалося, що Росія недоплатила Страсбургу дві третини внеску, а не одну.

Нинішнього генерального секретаря Ради Європи здавна вважають головним "миротворцем" організації, то ж не було подиву, коли він оголосив про поїздку до Москви для пошуку компромісу з росіянами. От тільки похвалитися за підсумками візиту виявилося нічим.

Ягланд не провів жодної прес-конференції в Москві, і це саме по собі є красномовним фактом. А ще примітно, що його взагалі не прийняли в Кремлі, хоча за статусом із ним мав би зустрічатися президент Путін (і, до слова, під час попереднього візит генсека в Москву в грудні 2016 року, коли Ягланд також їздив умовляти РФ повернутися, зустріч з Путіним відбулася).

А щойно керівник Ради Європи залишив РФ, росіяни зробили новий крок на загострення.

У понеділок російські "Известия" повідомили, що Росія готова додатково скоротити свій внесок, а також хоче призупинити свою участь в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ).

І хоча в офісі Ягланда заявили, що не чули про таку можливість під час зустрічей в РФ, відразу кілька впливових російських депутатів підтвердили, що такий варіант дійсно розглядається. І на додаток – оприлюднили вимогу, за виконання якої Росія повернеться до Страсбурга.

Три дороги

Варто пояснити, чому погроза про "вихід" Росії з ЄСПЛ – значно серйозніша за всі попередні.

Річ у тім, що тепер у Москві взяли на озброєння не тільки фінансові важелі. У Держдумі попередили, що на додаток до урізання бюджету Страсбурга, вони хочуть також  припинити виконання рішень Страсбурзького суду. І якщо це станеться, у Ради Європи залишиться лише один варіант дій у відповідь: припинення членства Росії.

Річ у тім, що Суд – це ключовий механізм Ради Європи, навколо якого створена організація. Держава не може залишатися членом РЄ, якщо її співпраця з ЄСПЛ буде припинена, і в офісі Ягланда були змушені підтвердити цей факт.

Щоби уникнути цього сценарію, Страсбург має виконати жорстку російську вимогу:

змінити регламент ПАРЄ, зробивши неможливим продовження санкцій проти РФ – ані наступного року, ані будь-коли у майбутньому.

"Ми хочемо повернутися, але наша умова: зняти (з російської делегації) всі обмеження, відмовитися від тих рядків регламенту, згідно з якими нам повинні були кожен раз підтверджувати повноваження або позбавляти цих повноважень", - пояснив офіційну позицію віце-спікер Ради Федерації Володимир Дабаров. Вимога про зміну регламенту ПАРЄ пролунала також від інших російських політиків та посадовців, включаючи спікера Ради Федерації Валентину Матвієнко.

"З ними (зі Страсбургом) треба говорити лише в такому ключі, з позиції сили, лише тоді будуть щось розуміти", - додав депутат Леонід Калашніков, який є членом російської делегації в ПАРЄ.

"Європейська правда" вже розповідала, що на початку жовтня в Страсбурзі намагалися терміново підлаштувати процедури ПАРЄ під вимоги РФ, але тоді бліцкриг з повернення Росії провалився. Саме через це візит Ягланда до Москви виявився, по суті, провальним. Він не зміг привезти до Росії те, чого вона вимагала. А отже – не зміг привезти нічого.

І не варто розраховувати, що росіяни приїдуть до Страсбурга без виконання своєї вимоги. У Москві чітко пояснили, що готові підвищувати ставки. Нині Росія грає за принципом "пан або пропав". Повернути собі все, ніби анексії Криму й не було – або залишити Страсбург.

Річ у тім, що Кремль нічим не ризикує. Росія – у безпрограшній ситуації

По суті, нині є три варіанти розвитку події

1)
Якщо шантаж Росії спрацює і з неї знімуть політичні санкції у ПАРЄ, перемога Кремля буде очевидною. По-перше, це стане прецедентом зняття з РФ санкцій. Досі жодна міжнародна організація не зважувалася на такий крок. По-друге, за змінених процедур Росія (а також інші країни-члени, приміром, Азербайджан чи Туреччина) отримають "право на подальші порушення", без реальної небезпеки бути покараним.

А згодом, за потреби, в РФ зможуть знову довести ситуацію до абсурду, щоби знову поставити під питання своє членство в Раді Європи.

2)
Другий шлях – збереження статусу-кво, який діє нині, навіть попри нові рішення Росії. Тобто санкції проти Росії лишатимуться чинними; Росія ігноруватиме роботу ПАРЄ (а відтепер, можливо, ще й суду), а Рада Європи залишатиметься в глухому куті. За останні роки криза у відносинах з РФ суттєво послабила Раду Європи, а нині без російських грошей, криза лише поглибиться. Це – так само непоганий варіант для Москви. До того ж, цей стан – не стійкий, рано чи пізно Страсбургу доведеться обирати між скасуванням санкцій та виключенням Росії.

3)
І останній шлях – припинення членства Росії в організації.

У Страсбурзі вважатимуть, що вигнання з Ради Європи стане покаранням для Москви. Однак у Росії з цього приводу інша думка. У Кремлі багато хто відверто мріє про вигнання з організації, яка щороку створює для російської влади все більше і більше проблем. При чому йдеться саме про вигнання, а не вихід, і це важливо.

Принижені та ображені

"ТАСС уполномочен передать следующую оценку резолюции от 14 декабря об "исключении" России из Совета Европы. Совет Европы принял резолюцию об "исключении" РФ с осуждением "действий, направленных против Украинского государства".

По мнению российских кругов, это нелепое решение Совета Европы вызывает ироническую улыбку и способно лишь оскандалить его незадачливых авторов..."

Текст несподіваний, але схожий на звичну риторику російського МЗС, чи не так? 

Та насправді це – історичний документ. Ми процитували офіційне повідомлення, поширене Москвою у 1939 році, після виключення РФ зі складу Ліги Націй. Лише замінили назву організації, країни-агресора (нині це Росія, а не СРСР), та країни, проти якої здійснена агресія (78 років тому йшлося про Фінляндію, а не Україну).

Нині історія повторюється.

Відмінність в тому, що зараз у Росії є чіткі стимули вийти з-під міжнародної "парасольки".

У Москві найчастіше скаржаться на відсутність своєї делегації в ПАРЄ та кажуть, що через це Росія постійно стикається з "упередженими рішеннями асамблеї" і не планує їх виконувати.

Але рішення ПАРЄ – це лише рекомендації. Їх порушення не додає РФ багато головного болю. Натомість, значно більш важливою та впливовою інституцією є Європейський суд з прав людини. Рішення ЄСПЛ є обов’язковими для виконання. Сумарні виплати Росії за рішеннями суду обраховуються мільйонами євро. Кожен випадок несплати чи невиконання додає клопоту російському урядові – доводиться письмово пояснювати позицію та виправдовуватися на засіданнях Комітету.

І, нарешті, окремі рішення неймовірно дратують  РФ.

50 тисяч євро родині загиблого на мітингу в Дагестані, 76 тисяч євро братам Навальним через відсутність чесного суду в РФ, рішення про фінансову відповідальність Москви за дії придністровської "влади", задоволення скарги групи росіян звинувачених у "пропаганді гомосексуалізму", виплата 3 млн євро у "справі Беслану" – таким є неповний перелік резонансних рішень проти РФ, ухвалених судом за останні 9 місяців!

А попереду – ще важливіші справи.

Нещодавно в Страсбурзі натякнули, що за дії "Л/ДНР" треба позиватися до Росії. Практика суду підтверджує, що такі позови є виграшними – достатньо надіслати в Страсбург якісно написану скаргу. А отже, у наступні роки можуть з’явитися сотні чи навіть тисячі "кримських" та "східноукраїнських" рішень, винесених проти РФ.

І, нарешті, зараз ЄСПЛ розглядає кілька міждержавних скарг "Україна проти РФ", у яких присуджене рішення може обраховуватися у сотнях мільйонів чи навіть у мільярдах євро.

І тут варто розуміти: Росія напевно не вийде зі складу Ради Європи самостійно. 

Вона чекатиме "вигнання", і нинішні події це чітко підтверджують. Росіяни зупиняють сплату внеску, оголошують бойкот, робитимуть будь-що інше – але не подаватимуть заявку про вихід з РЄ з власної волі. Для Кремля критично важливо, щоби РФ виключили з організації проти волі. Тоді це легко "продати" власному виборцю, розповісти про притискання Росії агресивним Заходом.

Все - так само як у 1939 році. СРСР не вийшов з Ліги Націй, а дочекався виключення, а у відповідь відразу звинуватив світ у подвійних стандартах.

Але навіть якщо нині Страсбург піде на поступки Москві  і залишить її у складі організації, це не вирішить проблему. Росія і надалі не виконуватиме рішення ЄСПЛ, а Рада Європа ризикує опинитися у ще глибшій кризі. 

Можна обирати між варіантами (приміром, дискутувати не про "вигнання", а про "призупинення членства"). Але рано чи пізно доведеться розрубати цей вузол.

Нині перед керівництвом РЄ стоїть непростий вибір між ганьбою та виключенням Росії. І, як у класичному прикладі з історії, Страсбург, "обравши ганьбу, отримає також війну".


Автор: Сергій Сидоренко,

Редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua