Новий газовий контракт: чому Україна та Росія починають переговори у Берліні
У вівторок 17 липня 2018 року в Берліні між Україною, Європейським Союзом і Російською Федерацію відбудуться тристоронні консультації щодо умов, за якими з 1 січня 2020 року до країн ЄС транспортуватиметься по українських газопроводах російський газ.
Я передбачаю реакцію деяких читачів.
Мовляв, Росія окупувала наші території й продовжує вбивати наших воїнів, Росія тримає в заручниках десятки наших співвітчизників, а тут раптом такі "звичайні" переговори про газ! Але вони аж ніяк не "звичайні"!
Завдання України на дипломатичному фронті вимагають вирішення багатьох чутливих проблем, а питання газу життєво важливе не тільки для України, але й усієї Європи. От і доводиться в одному форматі говорити про транзит російського палива, а в інших – про протистояння російській військовій агресії.
Колеги й журналісти запитують у мене, чи вірю я взагалі в успіх цих консультацій? Адже подібні перемовини про особливості реалізації Угоди про асоціацію Україна – ЄС закінчилися нічим.
Я повністю певен тільки в тому, що подібні консультації не бувають простими, а також у тому, що від газових питань не втекти ні Євросоюзу, ні Україні, ні Росії.
Насправді зараз на кону стоїть дуже багато.
В умовах російської агресії, після відомих рішень Стокгольмського арбітражу й початку інтеграції України до європейського енергетичного ринку ми сьогодні перебуваємо в принципово іншій ситуації, ніж кілька років тому, а отже, нам потрібні оновлені правила гри. Тому успіх консультацій великою мірою залежатиме і від того, чи будуть Україна і Європейська Комісія твердо й послідовно виступати зі спільних позицій. Упевнений, що так.
Ні для кого не секрет, що для Росії газ – один з ключових інструментів політичного впливу, а часто й шантажу цілих країн і регіонів.
Україна ж у цьому плані зазнає особливого тиску Москви, причому почалося це ще задовго до відкритої російської агресії.
Про ризики й специфіку російської енергетичної політики можна говорити багато. Аби уникнути можливих інсинуацій щодо доцільності проведення консультацій розповім про завдання та очікування України.
Перше завдання – забезпечити стабільність транспортування через Україну російського газу до ЄС. Росія вже багато років намагається переконати Захід у тому, що Україна є ненадійним партнером.
Натомість ми докладаємо чималих зусиль для забезпечення безперебійності транзиту навіть в умовах військової агресії. У спільній заяві за результатами нещодавнього Саміту Україна-ЄС наголошено, що наша країна забезпечує доступне, безпечне та стабільне постачання газу до Євросоюзу.
Ми маємо закріпити цю свою стратегічну роль і на період після 2019 року, коли спливає дія чинного нині контракту між Нафтогазом і Газпромом. Це прискорить нашу повну інтеграцію до внутрішнього ринку ЄС. Це покаже, що чорний піар, поширюваний Росією, є саме чорним, а український ринок газу насправді є привабливим для інвестицій і розвитку.
Друге завдання – сприяння євроінтеграції України в енергетичній сфері. У згаданій заяві констатовано, що завершення реформи українських енергетичних ринків є необхідним для їх інтеграції до відповідних ринків ЄС. А саме така мета закладена в Угоді про асоціацію.
Україна зробила багато на шляху впровадження європейських правил на ринку газу. Важливі питання, що лишаються відкритими – наприклад, анбандлінг, - також вирішуються за принципами ЄС. На тристоронніх консультаціях нам важливо забезпечити, щоб і транспортування російського газу надалі відбувалося відповідно до нових європейських правил, що діють в Україні.
У дотриманні цих правил об’єктивно зацікавлені всі.
Україна зацікавлена, бо транзит здійснюватиметься в прозорих і конкурентних умовах. Євросоюз - бо матиме зрозумілі для себе правові рамки транспортування, а отже, ще більшу передбачуваність і стабільність постачання газу. Нарешті, для Росії пильна увага Брюсселя до відповідності українських норм вимогам ЄС буде додатковою гарантією дотримання контрактних умов.
Тому ми сподіваємося, що всі учасники консультацій підтримають позицію України, згідно з якою транспортування газу має відбуватися в рамках реформованої регуляторної системи.
Для нас це означатиме відсутність перепон для завершення реформи енергетики та її інтеграції до ринку ЄС, а також більшу привабливість українського газового сектору для інвестицій.
Загалом же умови, на яких транспортуватиметься газ з Росії до ЄС, стануть лакмусовим папірцем того, наскільки ми зможемо відійти від старої пострадянської парадигми, уособленням якої є чинний контракт, і остаточно закріпити роботу ринку газу за європейськими правилами. Нам це потрібно ще й для того, аби довести, що Україна вміє проводити успішні реформи, вміє міняти себе докорінно заради розвитку і процвітання.
Завдання третє - безпека. Стабільне транспортування газу українськими трубопроводами є для нас і безпековим чинником.
Від 2014 року Україна довела, що є надійним транзитером, попри всі можливі форми саботажу з боку Росії. І на цьому досвіді базується наше переконання в необхідності повноцінної юридично обов‘язкової інтеграції України до енергетичного ринку ЄС. На сьогодні це один з головних пріоритетів у відносинах з Євросоюзом, про що наголошувалося і під час Саміту Україна-ЄС.
Європейські правила це чинник стабільності і безпеки для всіх учасників транспортування газу. Поширення правил ЄС на енергетичні проекти докорінно змінить саму їхню концепцію. Зокрема,
саме за допомогою правил ЄС буде можливим знайти раціональне вирішення проблеми Північного потоку-2.
Фаховий аналіз усіх переваг і позитивних наслідків переходу на норми Євросоюзу зайняв би не одну годину.
Тому тут обмежусь головним: європейські правила транзиту палива виключать можливість свавільного нав’язування умов контракту будь-якій зі сторін, оскільки, наприклад, тарифи будуть встановлюватися нашими регуляторами за методологією ЄС, а всі суперечки вирішуватимуться в Європейському суді.
Якщо ми домовимося про прийняття європейських правил, то тільки тоді зможемо вести розмову про такі параметри транзиту газу, як обсяги і все решта.
Тому не чекайте поки що інсайдерської інформації про конкретні деталі. Давайте зосередимося на просуванні європейських принципів і правил. Адже це єдино можлива гарантія енергетичної безпеки і для України, і для всієї Європи.
Автор: Павло Клімкін,
міністр закордонних справ України,
для "Європейської правди"