#5YearsChallenge: як Порошенко і Тимошенко міняються передвиборчими гаслами

Середа, 30 січня 2019, 09:10 — , Європейська правда
Фото: radiosvoboda.org

З подачі команди Петра Порошенка теперішній передвиборчий дискурс значною мірою впирається у звичну для України дилему "Європа або Росія".

Президентські технологи подають чинного главу держави як гаранта продовження курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Натомість суперників Порошенка – гарантами поновлення російського впливу над Україною. Зрозуміло, найбільше і насамперед – Юлію Тимошенко.

Незалежно від правдивості цієї тези, вона веде до питань зовнішньої політики, безпеки та оборони. Тобто тих, які належать до прямих президентських повноважень – тому відповідна дискусія й обговорення позицій кандидатів дуже доречні.

Серед іншого, корисно згадати передвиборчу кампанію 2014 року. Насамперед позиції двох "важковаговиків" – Порошенка і Тимошенко, які й сьогодні серед основних претендентів на перемогу.

ЄвроПравда знайшла низку цікавих порівнянь і несподіваних метаморфоз публічної позиції цих політиків.

"Будапешт плюс" тоді і зараз

Нагадаємо, що в травні 2014-го стрімко розгорталася окупація Донбасу. Кількість загиблих наближалася до сотні, захоплено перші міста. Очевидною стала недієздатність Будапештського меморандуму як механізму гарантій безпеки та територіальної цілісності України.

Природно, постало питання: що може бути навзамін?

У Петра Порошенка була відповідна передвиборча "фішка". Він обіцяв "новий механізм" замість меморандуму, і навіть розкривав деякі його деталі.

"Зараз розроблено і запропоновано на обговорення країнам-гарантам нову безпекову угоду, яка вирішує питання закриття зон повітряного та морського простору і яка ефективно забезпечить безпеку нашої держави без, поки що, членства в НАТО", – розповідав Порошенко під час теледебатів на Першому національному.

Ідея "нового безпекового механізму" прозвучала навіть у його інавгураційній промові, після чого якось зникла.

Тепер вона, хоч і у новій обгортці – вже на озброєнні в Тимошенко.

"Потрібен поглиблений формат – "Будапешт плюс". Туди мають увійти всі країни-гаранти територіальної цілісності та суверенітету України: насамперед – США і Велика Британія, і, безумовно, Україна та Росія..." – заявляє вона.

Поки що Тимошенко чи її прихильники не пояснили, як саме це працюватиме і даватиме результат. За деякою інформацією, не можуть добитися конкретики щодо цього навіть іноземні дипломати.

Членство в НАТО: референдум vs "не на часі"

Цікаво, що у 2014-му основною безпековою фішкою Тимошенко був вступ до НАТО - тоді як Порошенко від питання членства в Альянсі помітно дистанціювався.

"Настав час визначитися з нашим цивілізаційним вибором - я маю на увазі повноцінне членство в ЄС та у колективних системах безпеки та оборони", - заявляла Тимошенко під час дебатів на Першому національному. При цьому протягом ефіру було помітно, що вона рідко вживає абревіатуру "НАТО", намагаючись замінити її менш зрозумілим для виборця словосполученням.

Під час тієї кампанії Тимошенко пропонувала провести референдум щодо членства в НАТО одночасно із другим туром виборів - з розрахунку, що це додасть їй голосів і виведе у фінал перегонів.

Позиція ж майбутнього президента щодо руху до НАТО навесні 2014 року була дуже обережною.

"Станом на зараз умов для вступу в НАТО не існує. Правила і внутрішня процедура забороняють прийняття країн, які є об’єктом суперечок або агресії. Отже, ніхто Україну в цьому статусі в НАТО не прийме", - переконував Порошенко.

"Справді, у нас сьогодні зросла підтримка бажаючих членства України в НАТО - до 39% за даними останніх соціологічних досліджень. Це суттєве зростання, але недостатнє для того, аби країна вступала в НАТО, - аргументував він. - Бо на сьогоднішній день безпекова складова має не колоти країну, не рвати її і не додавати ще одного фактору нестабільності".

Немає згадки про НАТО і у тодішній передвиборчій програмі Порошенка "Жити по-новому!".

Лише в червні 2017-го Україна офіційно поновила законодавчі положення щодо вступу до НАТО як мети держави. Того ж року питання інтеграції до Альянсу поступово перетворилося також на політичний інструмент - Порошенко взяв на озброєння сумнівне гасло Тимошенко щодо референдуму про членство в Альянсі. Схоже, був намір сумістити його з президентськими виборами-2019 задля збільшення результату.

Зрештою, Банкова відмовилася від цієї ідеї. Натомість аргументом щодо "євроатлантичності" Порошенка стало внесення змін до Конституції у тому, що стосується членства в НАТО і ЄС. Майбутній вступ до Альянсу є важливим пунктом теперішньої риторики президента - серед іншого, він називає НАТО єдиним механізмом безпеки держави.

Газові метаморфози

Нині одним із головних доказів "проросійськості" Тимошенко з боку команди Порошенка є укладання нею кабальних газових контрактів 2009 року.

Критика тих домовленостей має підстави - однак нічого подібного не було під час президентської кампанії 2014-го. Хоча газове питання тоді звучало, і це природно - адже крім суто економічного воно має велику безпекову складову, особливо в умовах війни з Росією.

Коментуючи "газ" під час тодішніх президентських теледебатів, Петро Порошенко жодного поганого слова про Тимошенко не сказав.

"Контракт має бути або скасовано, або змінено через Стокгольмський арбітраж, - заявив майбутній президент. - Україна 2009 року підписувала його під тиском - фінансовим, психологічним, під загрозами чи іншим - тут крапки розставить історія".

"На сьогоднішній день величезна кількість європейських країн уже змінила довгострокові контракти з "Газпромом". Газ перестане бути політичною палицею для всіх європейських країн включно з Україною. Натомість буде звичайним товаром, який Європа купуватиме на україно-російському кордоні", - обіцяв Порошенко.

Не менш цікавою є й тодішня позиція Тимошенко. Особливо враховуючи, що якраз з 1 травня 2014 року газ для населення подорожчав.

Важко повірити, але ніякого "зменшення ціни вдвічі" на тих перегонах кандидатка не обіцяла.

Більше того, під час теледебатів на Першому національному Тимошенко відверто уникнула відповіді на пряме запитання щодо цього подорожчання. І лише за деякий час, уже відповідаючи на інше, повернулася до нього з власної ініціативи.

"Для українців у нас є український газ, - озвучила вона те, що часто повторює і сьогодні. - Що стосується ціни на російський - це ціна нашої свободи. Або приймаємо ринкову ціну, і тоді ми вільні - або приймаємо занижену політичну ціну, і тоді ми раби. Жодна країна Європи не обрала політичну ціну на російський газ. І тому вони вільні, і ми будемо вільні".

Про Путіна як "політичний труп"

На нинішніх виборах чинному главі держави активно створюють імідж особистого ворога Путіна, найбільше антиросійського кандидата в президенти.

"Хто завгодно, аби не Порошенко", - таку нібито позицію Кремля активно розкручують у медіа та соцмережах його технологи. Однак настільки "радикалізувався" Порошенко вже десь починаючи з другої частини свого терміну.

Під час передвиборчої кампанії 2014 року він був дуже обережним у заявах щодо Росії та Путіна особисто, публічно проявляв готовність сідати за стіл переговорів. Можливо - добре усвідомлюючи, що саме йому доведеться напряму контактувати з росіянами після виборів. Власне, про можливість зустрічі з Путіним Порошенко оголосив уже ввечері після голосування 25 травня.

"Питання не в тому, щоб просто декларувати: той злочинець, а той агресор, - переконував Порошенко, говорячи про перспективи міжнародних позовів проти Кремля. - Питання в ефективних діях, які покладуть на Росію багатомільярдну відповідальність і примусять її виконати рішення суду, притягнуть до відповідальності тих, хто ухвалював злочинні рішення".

Тимошенко ж тоді публічно критикувала Путіна й Москву приблизно так жорстко, як це робить тепер Порошенко.

"Агресію, неоголошену війну розпочав Путін, - заявляла вона на теледебатах. - У мене були дуже добрі, з повагою і взаєморозумінням стосунки з колишнім прем’єр-міністром Росії в той час, коли я була прем’єром України. Але вчинене Путіним в Криму, на східних кордонах, ті сотні смертей говорять про те, що Путін зобов’язаний відповідати згідно з міжнародним правом за кожне забране життя. І відповідати він буде".

"Фінансово-економічні санкції, які сьогодні світ запровадив проти керівництва Росії, або примусять Путіна відступити і зберегти Росію й обличчя, або - якщо він буде продовжувати цю агресію - перетворитися на політичний труп, - не добирала слів Тимошенко. - Росія під його керівництвом втратить стабільність, а може і цілісність. І тоді Україні повернеться Крим, і закінчиться війна".

Тепер же "російська" риторика Тимошенко виглядає значно м’якшою, ніж Порошенка.

За це їй постійно перепадає від президентського табору.

Що ж не змінилося?

Справді, у 2014 році була принаймні одна спільна зовнішньополітична теза для них обох у тодішній передвиборчій риториці - це підтримка інтеграції України до Європейського Союзу. Спільним це залишається й дотепер.

Щоправда, зараз питання європейської інтеграції більшою мірою стосується повноважень уряду та парламенту.

Адже за минулі роки воно перейшло зі сфери зовнішньої політики у внутрішню. Після набуття чинності Угодою про асоціацію євроінтеграція полягає у масштабному  реформуванні країни.

На щастя, необхідність руху України до ЄС не ставлять під сумнів усі кандидати-лідери.

Автор: Анатолій Марциновський,

"Європейська правда"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua