Провал Санчеса: чому Іспанія не змогла обрати уряд і чим це загрожує
Іспанія знову опинилася під загрозою дострокових виборів.
Попередні вибори, другі поспіль позачергові, відбулися 28 квітня. За три місяці лише на зарплатні парламентарів вже пішло понад 5 мільйонів євро платників податків.
Проте основної мети, яка виправдала б витрачені на виборчий процес 130 мільйонів євро, так і не було досягнуто.
Соціалісти без союзників
Минулого тижня нижня палата іспанського парламенту, провівши традиційні кількаденні дебати, все ж провалила обрання очільника виконавчої гілки влади.
Лише фракція соціалістів – 123 з 350 депутатів – проголосувала за нинішнього в.о. прем’єра Педро Санчеса.
І це при тому, що іспанське законодавство передбачає дві спроби обрання прем’єра. Якщо під час першої спроби кандидат має отримати абсолютну більшість голосів, то під час другої достатньо лише, щоб голосів "за" було більше, аніж "проти".
Лідеру соціалістів не вдалося досягнути жодного з двох можливих шляхів обрання. А отже, перемовини з іншими фракціями проходять не лише за підтримки, але й за утримання під час доленосного для країни голосування.
Чому іспанська коаліціада провалилася?
Природними партнерами соціалістів могла б стати фракція "Спільно – Можемо", яка складається з 42 депутатів партій "нових лівих" Podemos, крайніх лівих, каталаністів, регіоналістів Ґалісії та зелених. Однак із цим не складається з трьох причин.
По-перше, коаліція соціалістів та Podemos не відбулася ще 2016 року, коли Педро Санчес вперше пробував обратися прем’єром. А голоси Podemos за недовіру уряду консерваторів у травні минулого року – яку запропонував Санчес і внаслідок чого став прем’єром – були чимось ситуативним.
По-друге, на заваді стає відчутний конфлікт лідерства між соціалістами та керівником Podemos – Пабло Іґлесіасом. Саме він розпочав свої політичні відносини з Санчесом, після виборів 2015 року, з вимоги для себе посади віцепрем’єра з широкими повноваженнями та важливої квоти в уряді.
По-третє, це чітке бажання соціалістів сформувати однопартійний уряд. На їхню думку, присутність Podemos біля керма виконавчої влади була б не лише іміджевою проблемою, але й загрозою подальшої стабільності.
Ця партія, на відміну від соціалістів, одностайно підтримує республіканську ідеологію і не приховує своє несприйняття діючої конституційної монархії.
Інша політсила, з якою могло б відбутися порозуміння – це ліберальна Ciudadanos.
2016 року вони вже мали напрацьовану програму кроків, які мав би вчинити Санчес у разі успіху тодішньої спроби очолити уряд. Однак одним із передвиборчих лозунгів Ciudadanos цієї весни було видворити лідера соціалістів з урядового палацу через обраний соціалістами не надто однозначний підхід до ситуації з Каталонією.
Власне, навіть за умови порозуміння між соціалістами та Podemos брак голосів мали б покрити депутати з наявних у парламенті регіональних партії – в тому числі й представників каталонського сепаратизму.
А така "золота акція" може бути обміняна на майбутню амністію нині підсудних лідерів спроби проголошення незалежності Каталонії 2014 року. Тим більше, що невдовзі Верховний суд Іспанії має оголосити вирок у цій справі, ймовірно – обвинувальний.
Друга спроба
Чи можливі нові позачергові вибори?
Як заявив король Феліпе VI, він не проводитиме новий раунд консультацій з представленими в Конгресі депутатів політсилами та, відповідно, повторно не вноситиме кандидатури прем’єра, поки не буде розуміння, що таке обрання можливе.
Така підтримка має з’явитися до 23 вересня.
Інакше – неминуче призначення перевиборів парламенту на 10 листопада.
Такий стан справ фактично змушує потенційних союзників соціалістів бути відповідальними перед країною. В першу чергу – лібералів із Ciudadanos.
З одного боку, загравання соціалістів з баскськими та каталонськими радикальними націоналістами лише ще більше ускладнює можливу підтримку Ciudadanos, яка стоїть на патріотично-іспанських та проєвропейських позиціях.
З іншого боку, великий бізнес, як і нещодавно редакція американського видання Financial Times, закликають лібералів посприяти обранню Санчеса, аби той уникнув небажаної, на їхню думку, коаліції з антисистемною Podemos.
Тиск на партії йде і від іспанських профспілок – останні закликали політсили підтримати Санчеса задля недопущення нових виборів та покращення позицій ультраправих. Цей заклик мав результат – крайні ліві депутати з підконтрольної Podemos фракції заявили, що під час нового голосування готові підтримати новий уряд навіть всупереч рішенню своєї політсили.
Останні місяці являли собою один великий політичний серіал витоків інформації про перемовини, взаємних звинувачень та бурхливого суспільного обговорення умов тої чи іншої сторони.
Такі бурхливі політичні новини навіть змусили іспанців забути про розпочатий процес ексгумації рештків диктатора Франциско Франко.
Водночас іспанці досі не можуть зрозуміти, як нібито відповідальним політикам не вдалося досягти мінімальних домовленостей, адже не йшлося про жодні масштабні зміни – лише поточні програмні кроки та питання другорядних посад.
У випадку нових дострокових виборів таке обурення виборців може призвести до суттєвої зміни електоральних розкладів.
Зокрема, у такому випадку Podemos та Ciudadanos можуть суттєво зменшити свою підтримку, а Іспанія – повернутися до вже позабутого протистояння соціалістів та правих консерваторів.
Автор: Андрій Якубув,
політолог, активіст української громади в Іспанії