Дружити з Трампом, вчити Україну історії: два погляди на зовнішню політику Анджея Дуди
Якою бачить Польщу і її зовнішню політику переможець президентських перегонів у цій країні?
"Нова Польща" поспілкувалася з експертами і запитала у них, якою буде зовнішня політика за другої каденції Анджея Дуди.
На наші запитання відповіли Анджей Когут з Ягеллонського клубу – аналітичного центру консервативного спрямування, а також Томаш Савчук з тижневика Kultura Liberalna.
Відносини з Україною
Анджей Когут
Історичні питання у відносинах з Україною відіграють важливу роль для партії "Право і справедливість" (ПіС) і виборців Анджея Дуди. Акцент на цій темі напевно збережеться.
При цьому, безумовно, Дуда також продовжить участь у євросоюзному проєкті "Східне партнерство", в якому Україна відіграє важливу роль.
Примітно, що під час виборчої кампанії не було розмови про іммігрантів, в тому числі з України. ПіС хотів звернутися до питання біженців, але для цього не було жодних підстав. Анджей Дуда говорив про те, що Польща гостинно прийняла українців, але це не було темою кампанії.
Томаш Савчук
Тут можна говорити про подвійний підхід. З одного боку, у висловлюваннях політиків правлячого табору можна почути, що Україна для Польщі – важливий партнер на Сході.
Але, з іншого боку, відносини з Києвом, особливо коли йдеться про історичну політику, дуже нерівні.
Тобто ми сприймаємо Україну значною мірою позитивно, але є багато негативних емоцій, які можна було б подолати, якби ПіС не загравав із ультраправими, потураючи їхнім антиукраїнським настроям.
Відносини з США
Анджей Когут
У листопаді в США відбудуться президентські вибори. Якщо на чолі країни залишиться Дональд Трамп, Вашингтон продовжуватиме колишню політику.
Якщо ж там виграє Джо Байден, а в Польщі – Анджей Дуда, співпраця ускладниться.
Політичний табір, зосереджений навколо Демократичної партії, набагато менш доброзичливо ставиться до нинішнього керівництва Польщі і наголошує на необхідності зміцнення відносин із Західною Європою.
Фактори, які мотивували Трампа до зміцнення відносин із Польщею, відпадуть.
Томаш Савчук
Анджей Дуда зробив ставку на зміцнення контактів безпосередньо з Дональдом Трампом, тоді як краще будувати відносини саме з державою, а не особисто з президентом, – до того ж таким, до якого і всередині США ставлення дуже неоднозначне.
Більшість спільних польсько-американських проєктів виникли до того, як Трамп став президентом (наприклад, дислокація американських військ у Польщі). І вони напевно продовжаться.
Відносини з ЄС
Анджей Когут
Політика Анджея Дуди щодо Брюсселя не зміниться.
На словах часто трапляються конфлікти між нинішнім президентом і нашими європейськими партнерами: це було видно і протягом усіх п'яти років його президентства, і під час нинішньої кампанії.
Якщо орієнтуватися на те, що говорять і пишуть ЗМІ, здається, що ситуація погана, що зараз Варшава або особисто Дуда усвідомлено віддаляються від ЄС – проте реальні дії цього не підтверджують.
Зв'язки між Польщею і Євросоюзом настільки міцні, що можуть функціонувати, незважаючи на конфлікти на рівні заяв. Хоча постійно чути звинувачення в тому, що Анджей Дуда або уряд ПіС будуть прагнути до виходу з ЄС, це здається нереальним сценарієм. До того ж сам президент неодноразово спростовував такі припущення.
Томаш Савчук
Політика "ПіС" заснована на концепції тісного союзу з США і дистанціювання від Євросоюзу.
Тут у президента і уряду спільна позиція.
Відносини з Росією
Анджей Когут
Якраз у цьому питанні і Дуда, і його опонент на виборах дотримуються схожих поглядів: вони відкриті до діалогу з Росією, але при цьому виходять з того, що перший крок має зробити Москва.
Томаш Савчук
Я припускаю, що в цій сфері змін не буде, хоча в ході кампанії позиція Анджея Дуди щодо Москви стала трохи жорсткішою. Варто очікувати мінімізації контактів, збереження політичної дистанції і критики історичної політики Москви.
Відносини з Білоруссю
Анджей Когут
Правлячий табір спочатку був налаштований на поліпшення відносин з Мінськом, але це не принесло результатів.
Причина, ймовірно, в тому, що не залежить від жодної з польських партій – в характері режиму Александра Лукашенка, який досить вибірково підходить до відносин із Заходом: він розморожує їх, коли це вигідно в контексті його відносин з Москвою.
Думаю, ми в цій грі маємо слабкі карти: незалежно від того, хто стане президентом, цей напрям зовнішньої політики залишиться периферійним, якщо тільки не зміниться ситуація в самій Білорусі.
Стаття була опублікована на порталі "Новая Польша". Републіковано за згодою власника авторських прав