Прем'єр-плагіатор: що загрожує кар'єрі "словацького Зеленського"

Вівторок, 21 липня 2020, 08:00 — , Європейська правда
Фото: sme.sk

Чи може на чолі уряду або парламенту знаходитися людина, яка була помічена у плагіаті?

Це питання, досить актуальне і для України, раптом постало й у сусідній Словаччині.

І якщо в Україні жодні схожі звинувачення ще жодного разу не призвели до відставки, то у сусідів це може статися. А вже зараз вони стали надпотужним випробуванням для коаліції, і пройти його без втрат буде вкрай складно.

А головне, на відміну від України, де скандали з’являються навколо наукових робіт політиків, у Словаччині справа про плагіат стосуються... університетських дипломних робіт. А у випадку прем’єра йдеться про порушення, скоєне ще у 90-х, у молодості, коли майбутній політик, можливо, не до кінця розумів наслідків своїх дій.

В Україні такі порушення, скоріш за все, навіть не стали б топтемою у ЗМІ. У Словаччині – навпаки – загрожують кар’єрі спікера парламенту, міністра освіти та прем’єр-міністра.

Коаліція вижливіша за принципи

"Молоді та чесні" мають прийти на зміну старим та корумпованим – під таким загальним гаслом у лютому цього року у Словаччині пройшли парламентські вибори. Їх результат став справді переламним для країни.

Smer – партія, що керувала Словаччиною протягом 12 років - втратила владу. На зміну їй прийшла коаліція із 4 політичних сил. А лідером перегонів несподівано для багатьох стала популістська партія "Звичайні люди та незалежні особи" (OĽaNO), лідер якої Ігор Матович називав себе "словацьким Зеленським". Досягти успіху їй допомогла гостра критика влади та звинувачення їх у корупції, а також ставка на викривальницькі відео, які знімав Матович.

Читайте також
Словацький турбоуряд: чи зможе влада "нових облич" впоратися з кризою в країні

Другу за розмірами фракцію у коаліцію завела ще одна популістична партія -  "Ми – родина", лідер якої Борис Коллар став спікером парламенту.

Компанію їм склали дві "традиційні партії": праволібертаріанська "Свобода і солідарність" та ліберальна партія експрезидента Андрея Кіски "Для людей".

Новий уряд почав роботу на старті коронавірусної кризи – і, за оцінками словаків, в цілому добре справився із нею. Втім, це не захистило уряд і коаліцію він традиційної політичної боротьби, до якої вони виявилися неготовими. Особливо – через те, що нинішній скандал вдарив по іміджу "чесних політиків", який забезпечив Матовичу перемогу на виборах.

Ця історія розпочалася наприкінці червня, коли стало відомо про плагіат у дипломі магістра економіки депутатки від "Ми - родина" Петри Кристуфкової, отриманому минулого року.

Втім, як виявляється, Кристуфкова захищала диплом у того ж викладача, що і лідер партії Борис Коллар – тільки той завершив навчання трохи раніше, у 2015 році. Тому словацьке вибрання Aktuality взялося за аналіз дипломної роботи й самого Коллара і дійшло до висновку, що й вона також є плагіатом. Згодом, цю оцінку підтвердила й незалежна експертиза.

Коллар майже відразу визнав порушення. "У мене в той час було дуже багато занять. Кожен студент намагається якось полегшити собі життя. Я також зробив це, за що вибачаюся",- заявив він, пообіцявши більше не використовувати титул магістра біля свого імені.

Показовий момент – раніше Коллар був одним із тих, хто вимагав відставки попереднього спікера Андрея Данко – і також через виявлений плагіат. Тому його вибачення не врятувало ситуацію. 

Дві партії, що входять у коаліцію, а саме "Свобода і солідарність" та  "Для людей", заявили, що Коллар має піти у відставку. Голова парламенту відкинув таку вимогу, заявивши, що в такому випадку його партія виходить із коаліції.

Питання вотуму недовіри спікеру поставили на голосування, де воно провалилося, проте, за оцінкою словацьких політологів, суттєво поглибило кризу всередині коаліції.

Уникнути відставки Коллару допоміг прем’єр Ігор Матович, який заявив, що збереження коаліції важливіше, аніж покарання за плагіат.

Така заява Матовича зустріла гучну критику.

Після цього журналісти перевірили дипломні роботи членів уряду – і там також знайшли плагіат.

Академічну недоброчесність було виявлено у міністра освіти, науки, досліджень та спорту Бронислава Грьолінга та у самого прем'єра Матовича.

"Відставка. Але не зараз"

"Коли в Брюсселі мене питають, які реформи стануть для вас пріоритетними, я відповідаю - реформа освіти. Так, її не було в початковому плані, але ситуація змінилася",- жартує на своїй Facebook-сторінці словацький прем'єр.

Ці жарти, втім, не можуть приховати того, що скандал поставив під загрозу його політичну кар'єру.

Звинувачення у плагіаті не надто вплинуло на імідж спікера Коллара – у цього політика і до того була скандальна репутація, чого лише варті звинувачення у зв’язках із мафією.

Включення партії Коллара у коаліцію від самого початку виглядало великим ризиком і було радше вимушеним кроком.  Річ у тім, що без "Ми - родина" коаліція мала лише мінімальну більшість у парламенті. Це робило її украй нестійкою, і до того ж, кожна партія отримувала "золоту акцію".

Інша річ – профільний міністр Грьолінг.

Як виявилося, під час отримання другої вищої освіти, він не зовсім доброчесно підійшов до написання магістерської роботи, захищеної у 2009 році. Щоправда - в цьому випадку мова йде про набагато "м'якший" самоплагіат - основу магістерської склала його бакалаврська робота.

Втім, навіть цей скандал не йде у жодне порівняння із проблемами, що виникли у прем'єра Матовича, який роками створював собі імідж непримиренного борця з корупцією і порушеннями закону з боку політиків.

Ситуацію не змінило навіть те, що на відміну від попередніх політиків, які отримали вищу освіту у зрілому віці, Матович захищав диплом ще у 1998 році – досить молодим.

Спочатку голова уряду намагався виправдати плагіат технічними проблемами, пов’язаними із тими, що він, мовляв, збирав усі матеріали на одному комп’ютері, а компілював роботу на іншому, і щось поплутав, однак з критикою цих заяв виступив університет, який він закінчував. Там заявили, що подібні пояснення "дискредитують академічну освіту та щирі зусилля багатьох студентів та науковців чесно вчитися".

Зрештою, Матович був вимушений визнати плагіат.

"Прошу вибачення у всіх чесних студентів, які змогли закінчити навчання без списування та інших хитрощів – я пишаюся вами. Чи списував я? Списував! Часто? Коли я не встигав – то списував! Було це добре? Не було! Чи маю я бути позбавлений титулу? Напевно, маю! Чи залишу я посаду прем’єр-міністра у зв’язку з цим скандалом? Залишу! Відразу після того, як виконаю все те, що я пообіцяв людям перед виборами!"",- заявив прем'єр. Втім, ця історія досі не завершилася.

Схоже, що опозиція, яка зовсім недавно втратила владу, має намір активно використовувати цю тему для висунення вотуму недовіри Матовичу. Принаймні, це виходить з ультиматуму, оголошеного колишнім прем’єром Петером Пеллегріні.

Критична заява щодо прем’єра пролунала і від президента країна Зузанни Чапутової. "Я дуже розчарована та пригнічена тим, що очікування громадськості та мої особисті щодо високих стандартів виконання політичної влади та несення політичної відповідальності, з якими був пов’язаний прихід кабінету Ігоря Матовича, залишилися нереалізованими",- заявила вона.

****

Попри активність старої команди на цій темі, скандал із плагіатом поки що не збільшує їхні шанси на повернення до влади. Зрештою, їх самих звинувачували у набагато більших зловживаннях.

Саме тому ніхто з учасників коаліції не прагне її переформатування, адже це означатиме повернення до влади Smer - колишньої словацької партії влади.

Втім, як зазначає  старший науковий співробітник Інституту політичних досліджень Словацької академії наук Юрай Марущак, для такого очищення необхідно, щоб хоча б більша частина партій коаліції не мала в своїх рядах плагіаторів. Натомість, наразі гучних скандалів уникла лише найменша парламентська партія - "Для людей".

"Партії, які виявились замішеними у такі скандали, мають небагато стимулів для очищення",- іронізує він.

Втім, якщо влада уникне хоч мінімальних покарань,  їй стане все складніше доводити свою відмінність від попередників.

І колись, у віддаленій перспективі, це може призвести до реваншу "колишніх".

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua