Хіджаб поза законом: як швейцарці всупереч уряду заборонили мусульманський одяг

Вівторок, 9 березня 2021, 16:43 — , для Європейської правди
Фото Peter Klaunzer/Associated Press/East News
Моніка Рюгсеггер-Хуршлер, речниця швейцарських "народників" - партії, яка підтримала заборону, на тлі агітаційного плаката

"Ніхто не має права приховувати обличчя у публічному просторі, ніхто не має права примушувати іншу особу приховувати обличчя" – саме така фраза за результатами референдуму 7 березня має з'явитися у конституції Швейцарії. 

Характерно, що проти цієї ініціативу виступили і уряд, і більшість депутатів. Втім, це не завадило швейцарцям її підтримати. За доповнення конституції цією нормою проголосували 51,2% з тих, хто взяв участь у референдумі. 

Тепер протягом двох років мають бути прийняті закони, які уточнять застосування доповненої статті конституції. Наразі відомо, що ця заборона не буде стосуватися релігійних зібрань. 

Чому швейцарці не підтримали рекомендації свого уряду? І чого у цьому рішенні більше: популізму чи боротьби за права жінок?

Референдум без дискримінацій

"Стоп екстремізму" – саме під таким гаслом 7 березня у Швейцарії пройшов загальнонаціональний референдум, присвячений офіційній забороні приховувати обличчя.

Формально заборона стосуватиметься також балаклав та бандан, які можна зустріти на футбольних матчах та демонстраціях.

Але для більшості швейцарців референдум став питанням про заборону носіння бурки та нікабу – жіночого мусульманського одягу, що закриває обличчя.

Невипадково найпоширеніша зовнішня реклама, присвячена цьому референдуму, зображувала саме жінку в нікабі.

Річ у тім, що якби референдум стосувався лише мусульманського одягу, його результат міг бути скасований як дискримінаційний. 

Референдум відбувся за народною ініціативою – тобто був ініційований не політичними партіями, а громадськістю, а саме "Комітетом Егеркінген" назва якого пішла від містечка в кантоні Золотурн. 

Саме цей комітет 2009 року домігся ще одного успіху на референдумі – заборони побудови нових мінаретів при мечетях у Швейцарії.

Як і 2009 року, нинішній референдум підняв на вуха жителів країни – в громадських місцях можна було почути обговорення, рекламні плакати клеїли на білбордах у містах та на трасах і навіть на балконах, а до поштових скриньок вкладали рекламні листівки, яких було надруковано близько п'яти мільйонів. 

 

Втім, попри інтенсивність кампанії, загальна явка на референдумі склала трохи більше половини населення – 50,8%. Для порівняння, минулого року більшою була явка при голосуванні про купівлю військових літаків (59%), але меншою, коли голосували за збільшення відповідальності для великого бізнесу (47%).

Референдум пройшов не по всій країні – лише у 18 з 23 кантонів. Проте для підтримки ініціативи потрібні голоси більшості кантонів, тож внесенню змін до конституції це не завадить. 

Голосували і швейцарці за кордоном. Щоправда, вони були проти, але це рішення не вплинуло на загальний результат.

"В нашому суспільстві показують обличчя"

Дискусія про заборону мусульманського одягу розділила суспільство, навіть феміністичні рухи.

Хто виступив за?

По-перше, це були консервативні праві політики зі Швейцарської народної партії (SVP/UDC), до якої входять члени "Комітету Егеркінгену". 

Вони вважали, що у "нашому (швейцарському) демократичному вільному суспільстві показують обличчя". А ще цей референдум став для них гарним шансом на реабілітацію після кількох ініціатив, які не отримали підтримки швейцарців. 

По-друге, до них долучилась частина феміністок, які вважають нікаб символом "пригнічення жінки". 

За виступили і прогресивні мусульмани, які не хочуть поширення радикальних ісламістських течій у Швейцарії.

Останні наголошували, що заборона нікабів призупинить потенційну радикалізацію мусульман у Швейцарії. Варто зазначити, що більшість мусульман, що постійно живуть у Швейцарії, є вихідцями з колишньої Югославії і вважаються досить світськими людьми. 

Нарешті, за ініціативу виступили й правоохоронні органи, які вбачають у ній можливість профілактики злочинів із використанням приховування обличчя. 

Хто був проти? В першу чергу – уряд і парламентська більшість. 

Вони запропонували альтернативний законопроєкт, який би забороняв примушувати жінок приховувати обличчя (а в разі примусу – карати за це ув'язненням до трьох років), а також запропонували створити вичерпний список ситуацій, в яких особа повинна показати своє обличчя у спілкуванні з адміністративними органами. 

Радикально проти були інші феміністичні рухи, які вважають, що жінка сама може вирішувати, що їй обрати, а також представники туристичної індустрії, тому що закон в результаті стосуватиметься передусім туристів із країн Перської затоки, які приносять значні прибутки Швейцарії. 

Опоненти ініціативи пропонували залишити регулювання громадського простору в компетенції кантонів і не засмічувати конституцію "дрібницями".

Найбільш незадоволений результатами референдуму – молодіжний напрям Партії зелених. Там навіть планують подати скаргу в Європейський суд з прав людини. 

Втім, шанси виглядають примарними, адже цей самий суд раніше підтвердив легальність аналогічного французького закону.

Натомість цей референдум може дати "друге дихання" правим консерваторам зі Швейцарської народної партії, які останніми роками втрачали свої електоральні позиції і не отримували результатів на референдумах з 2014 року.

Референдум повернув Швейцарію на перші шпальти світових ЗМІ – тепер цей досвід будуть активно обговорювати в інших країнах і це стане потужним аргументом на користь впровадження схожих обмежень. 

Але найдивовижніше, що цей референдум навряд чи матиме істотний вплив на життя швейцарців. Адже, згідно з дослідженням університету Люцерна, наразі у Швейцарії постійно носять нікаб лише кількадесят жінок. Вони – єдині, окрім політиків, на чиє життя реально вплине цей референдум.

Автор: Уляна Перескоцька,

інвестиційний консультант (Швейцарія)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua