Трохи менш проросійська: хто у Франції руйнує стереотипи щодо України та РФ

П'ятниця, 12 листопада 2021, 13:58 — , Європейська правда
Фото прес-служби президента України
Робочий візит Володимира Зеленського до Франції. 16 квітня 2021 року

Франція традиційно вважається скептично налаштованою до європейських перспектив України та дружньою до РФ. Наскільки правдива ця теза?

Як змінюється сприйняття у Франції України та російсько-українського конфлікту? І що можуть змінити нові президентські вибори, які відбудуться у квітні наступного року?

Всі ці питання ми поставили керівниці Центру Росії та нових незалежних держав Французького інституту міжнародних відносин Татіані Кастуєвій-Жан.

Спойлер: проросійський фокус Франції повільно, але зникає. Однак Україна має докласти більше зусиль, щоб стати цікавою для Франції.

Відповіді французького політолога можна прочитати у цій статті, а можна й подивитися у новому відео на нашому YouTube-каналі.

Як французи бачать Україну

Довгий час Україну не вирізняли серед інших пострадянських країн.

Проте 2014 рік це ставлення змінив, вивів Україну з російського фокусу та дозволив їй зайняти якесь самостійне місце.

Втім, Україна залишається недостатньо відомою, немає розуміння, що в ній відбувається і як вона еволюціонує, і при цьому російська призма залишається дуже виразною.

Крім того, коли французи думають про політику щодо України, лишається якесь озирання на Росію. Таке ставлення йде ще з часів Радянського Союзу. І у Франції за інерцією це залишається, хоч і поступово змінюється.

Звісно, ​​коли у Франції говорять про Україну, завжди спливають дві проблеми: корупція та олігархія.

Україні потрібно більше пояснювати та роз'яснювати, що у вас відбувається, які закони ухвалюють та як Україна намагається змінити свій імідж.

Хотілося б, щоби у Франції було більше фахівців саме по Україні. Я з подивом для себе виявила, що погляди, які має французький бізнес щодо України, є відмінними від поглядів політиків.

Французький бізнес більш проукраїнський – він працює в Україні і вважає цей ринок цікавим і дуже перспективним.

Участь у переговорах щодо Донбасу

Французи є посередниками, що беруть участь у Мінському процесі разом з Німеччиною. Для них це дуже важлива роль.

Позиція Франції полягає у тому, що врегулювання цього конфлікту має відбуватися у межах формату за участю саме європейських посередників.

Іншими словами – без США. Можлива участь Вашингтона для французів була б визнанням того, що Європа не здатна брати участь та сприяти врегулюванню конфлікту самостійно.

 
Татіана Кастуєва-Жан

"Зачарованість" Путіним

Якщо подивитися на опитування громадської думки у Франції, то помітна така тенденція: для багатьох погляд на Україну трішки залежить від погляду на Росію.

У Франції є така собі завороженість сильним лідером Путіним. При цьому якщо в середньому десь 20-25% французів позитивно оцінюють Путіна, то серед республіканців, а це права партія, цей відсоток сягає 35%. Серед крайніх правих партій – і до 50%.

І відповідно, тут діє принцип сполучених посудин – погляд на Україну теж дуже сильно відрізняється залежно від партійних симпатій.

"Російський курс" Макрона

У президента Макрона від початку не було жорсткої позиції щодо Росії.

Ще до обрання він приїжджав з візитом до РФ і говорив, що санкції незручні і вони заважають бізнесу працювати.

Під час президентської кампанії через російські медіа відбувалося очорнення кандидатури Макрона. Однак відразу після перемоги він спробував закрити цю сторінку.

Для Макрона Росія – велика країна, де Франція має чималі економічні інтереси. Це партнер, якого не можна оминути в жодному політичному досьє. І в кишені Росії лежать ключі від дипломатичних успіхів, якими Франція хотіла б похвалитися. Це і Сирія, і Лівія, і Близький Схід.

Сьогодні на російських найманців Франція натикається у Малі, де у неї – традиційні інтереси. Тому Париж намагається знайти баланс, хоч би як стратегічно це не було складно.

"Кандидат Кремля" на президентських виборах

На минулих президентських виборах у Росії був вибір між кандидатами, між Франсуа Фійоном, колишнім прем'єр-міністром, який зрештою тепер знайшов собі нову роботу, та Марін Ле Пен, яку за кілька тижнів до виборів приймали у Кремлі.

Читайте також
Фанат Путіна, ворог мігрантів: хто такий Ерік Земмур і чому він може кинути виклик Макрону

Зараз дуже багато статей на тему, чи не є Ерік Земмур найкращим кандидатом для Кремля. Він крайньо правий, ще правіший, ніж Марін Ле Пен, яка намагається "нормалізувати" свою партію.

Тепер Ле Пен більше не говорить про вихід Франції з ЄС чи про відмову від євро. Ці теми підхопив Земмур. Може, тепер він стане "кандидатом Кремля".

Однак той факт, що тепер на крайньо правому фронті – два кандидати, може послабити їх, що зіграє на руку Макрону.

При цьому Земмур може стати для Макрона зручнішим опонентом у другому турі. У багатьох колах Земмур викликає досить сильне відторгнення.

Таким чином, може повторитися ситуація минулих виборів, коли за Макрона голосували навіть ті французи, які не поділяли його погляди і не були переконані в ефективності його кандидатури. Однак таким чином вони голосували проти Ле Пен.

Щось подібне може бути й у 2022 році – голоси у другому турі підуть на користь Макрона через неприйнятність кандидатури Земмура.

Щодо активного втручання РФ у нинішні вибори, то варто зазначити, що порівняно з 2018 роком ситуація змінилася.

Втручання РФ у попередні французькі вибори стало визнаним фактом. І це дуже вплинуло на подальші кроки.

Сьогодні у Франції є кілька інстанцій, які займаються боротьбою з дезінформацією, з кібератаками. Регулярно виходять доповіді високого рівня про втручання.

Швидше за все, відповідні сигнали були надіслані й у бік Кремля, що таке втручання є неприпустимим і може спричинити наслідки.

Криза традиційних партій

Ні правим голлістам, ні соціалістам так і не вдалося повернутися до тієї вагової категорії, в якій вони були до приходу Макрона до влади.

Натомість з'являються нові популістські сили. Виходить, що у суспільстві є якесь незадоволення, і традиційним партіям не вдається залучити цих виборців.

Зараз для них успіхом буде навіть просто утриматися у нинішній ваговій категорії.

Сьогодні лідери правих та соціалістичної партії – не найвідоміші та не найпопулярніші політики. Особливо це стосується соціалістів, яким ніяк не вдається знайти яскравого лідера та вийти на колишній рівень.

При цьому запит на нові політичні сили нікуди не зник.

Свого часу Макрон став символом цього запиту, проте багато хто залишився ним незадоволений і вважає, що треба йти ще далі в пошуку нових політичних сил.

Чи став Макрон успішним президентом?

Ставлення до чинного президента – подвійне.

Є ті, хто не сприймає його політику, хто продовжує йому відмовляти. І є ті, хто погоджується з його курсом реформ.

Хоча важко сказати, яку з цих реформ було доведено до кінця.

На президентській посаді Макрон зробив дуже багато зусиль, виявив дуже багато активності, але конкретних результатів було не так вже й багато.

Розмовляв Юрій Панченко,

фото та відео Володимира Олійника,

"Європейська правда"

Татіана Кастуєва-Жан перебувала у Києві в рамках ознайомчого візиту для лідерів думок з Франції, організованого Центром "Нова Європа"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua